Постанова

від 24.12.2013 по справі 37/321

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 37/321

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат" на постановувід 21.05.2013 Донецького апеляційного господарського суду у справі господарського суду Донецької області № 37/321 за позовомМалого приватного підприємства "Будавтотехніка" доПублічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат" простягнення 36041,32 грн., за участю представників: позивача - Гнедий А.Ю. відповідача -Сокольська О.О. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2013 (суддя Чернова О.В.) відмовлено в задоволені позовних вимог Малого приватного підприємства "Будавтотехніка" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 36041,32 грн. за ремонт орендованого крану МКГ-25БР.

Донецький апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 21.05.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Ломовцевої Н.В., суддів Принцевської Н.М., Скакуна О.А.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнив, стягнувши з відповідача на користь позивача борг за проведення ремонту крану МКГ-25БР у розмірі 27631,41 грн., інфляційні втрати в сумі 6161,80 грн., 3% річних в сумі 2221,11 грн.

Відповідач з постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 773, 776, 778 ЦК України, ст. 105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.12.2013 № 03-05/2788, у зв'язку з завантаженістю судді Полянського А.Г., для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І. Відводів даному складу колегії суддів не заявлено.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 23.02.2005 між ВАТ "Донецький заводобудівний комбінат" (ПАТ "Донецький заводобудівний комбінат" - орендодавець) та МПП "Будавтотехніка" (орендар) укладено договір оренди №18, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування кран МКГ-25БР, зав. №356, вантажопідйомністю 25 тон і здійснює щомісячні платежі за користування майном на умовах даного договору (п.1.1 договору); орендоване майно передається орендодавцем орендарю по акту приймання-передачі не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною даного договору. В акті зазначається стан майна на момент його передачі в оренду та його вартість (п.2.1 договору); орендна плата визначається згідно розрахунку вартості оренди майна, погодженої сторонами договору і складає 3500,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ. (п.3.1 договору); орендар має право проводити ремонт майна в залік витрат по орендній платі в разі наявності письмової згоди орендодавця на такий ремонт. Сума таких залікових коштів не може перевищувати суми амортизаційних відрахувань на орендоване майно за відповідний період у відповідності з калькуляцією орендної плати (п.6.3 договору); даний договір діє з моменту його підписання до 22.02.2009 (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.02.2006).

На виконання умов договору, відповідач передав, а позивач прийняв в оренду кран МКГ-25БР , реєстраційний номер 92563, залишковою вартістю 80000,00 грн., за актом приймання-передачі орендованого майна від 23.02.2005, в якому також вказано, що кран розукомплектований, відсутні запасні частини, агрегати та вузли зазначені в дефектній відомості, яка підписується сторонами за договором.

Дефектним актом б/н, б/д, складним на предмет комплектності крану МКГ-255БР , сторонами зафіксовано, що в результаті огляду, розробки, дефектовки вузлів та деталей крану працівниками приватного підприємства "Будавтотехніка" комісією встановлено, що на крані вибракувано або повністю відсутні вузли та деталі, які перелічені в даному акті у кількості 23 одиниць.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що сторонами складена калькуляція ремонту крану МКГ-25БР, в якій зазначені найменування витрат, кількість, ціна за одиницю та загальна сума ремонту - 27631,41 грн.

Після закінчення строку договору оренди орендоване майно, визначене умовами договору оренди №18 від 23.02.2005 - кран МКГ-25БР вартістю 80000 грн., повернене орендодавцю за актом приймання-передачі від 27.10.2009, в якому зафіксовано відсутність електродвигуна головного підйому Р-30 кВт - 900 об/хв.

Зазначаючи, що орендар власними силами здійснив ремонт крану, а вартість проведеного ремонту не була зарахована орендодавцем в рахунок витрат по орендній платі під час дії договору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.09.2011, в якій вимагав сплатити 27631,41 грн. за проведений ремонт крану МКГ-25БР.

Втім, зазначена претензія залишилася без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані нормами п.1 ч.3 ст.776, ч.3 ст. 778 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і доведеності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів ні факту надання письмової згоди орендодавця майна на проведення ремонтних робіт, яка повинна передувати їх виконанню, а підписана сторонами калькуляція не містить дати її складання та є лише основою для визначення вартості ремонтних робіт, ні факту ухилення відповідача як орендодавця від проведення капітального ремонту крану, що є передумовою для застосування норми ч. 3 ст. 776 ЦК України, ані факту проведення ремонту саме орендованого майна і саме на суму 27631,41 грн., оскільки, надані позивачем докази свідчать лише про поставку йому певних деталей, втім, не підтверджують їх встановлення та використання в ремонті орендованого крану.

Одеський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення у справі та задовольняючи позов, дійшов висновку, що підписана сторонами договору калькуляція відновлювального ремонту крану свідчить про надання орендодавцем згоди на проведення такого ремонту на визначену нею суму, що відповідно до умов пункту 6.3 договору та п.1 ч.3 ст.776 ЦК України є підставою для стягнення з відповідача вартості ремонту та нарахування на суму боргу інфляційних та річних.

Втім, з висновками суду апеляційної інстанції про ґрунтовність і доведеність позовних вимог колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, зміна умов зобов'язання, відшкодування збитків, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Реалізовуючи вищевказаний принцип цивільного законодавства, сторони в умовах спірного договору, а саме в пункті 6.3 визначили, що орендар має право проводити ремонт майна в залік витрат по орендній платі в разі наявності письмової згоди орендодавця на такий ремонт. Причому, як вірно визначено судом першої інстанції, сторони мали на увазі саме капітальний ремонт орендованого майна, а не поточний, який відповідно до ч. 1 ст. 776 ЦК України міг проводитись орендарем за власний рахунок і без згоди орендодавця.

Отже, умовами даного пункту договору сторони узгодили підстави для проведення орендарем ремонтних робіт орендованого майна - наявність письмової згоди орендодавця на такий ремонт, а також наслідки проведення відповідних робіт - зарахування понесених орендарем витрат на ремонт в залік витрат по орендній платі.

Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом і не спростовано судом апеляційної інстанції, позивач не довів факту надання відповідачем як орендодавцем письмової згоди, яка була б підставою для проведення ремонтних робіт та яка, виходячи зі змісту п. 6.3 договору оренди, в будь-якому випадку повинна передувати їх проведенню, а підписана сторонами договору калькуляція ремонту, яка визначена судом апеляційної інстанції в якості письмової згоди орендодавця, не містить ні дати її складання, ані посилань на її відношення до договору оренди №18 від 23.02.2005 та визначає лише заплановану вартість ремонту, тобто, може вважатись лише кошторисом на певну суму коштів, яка необхідна для здійснення ремонту, втім, не доводить ні дозволу, ані факту його проведення.

Посилання позивача на його лист відповідачеві від 10.04.2006 № 24/4 про надання згоди на ремонт крану МКГ-25БР на суму 27631,41 грн. в рахунок зобов'язань по орендній платі, на якому міститься резолюція відповідача про здійснення взаємозаліку, прийнятий судом апеляційної інстанції також в якості згоди на виконання ремонтних робіт, колегія суддів відхиляє, адже, як правомірно вказано судом першої інстанцій, лист з проханням надати згоду на ремонт датований після його проведення, а резолюція про проведення взаємозалік проставлена невстановленою особою. Водночас, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що в цьому листі йдеться про взаємозалік по іншому договору оренди № 45 від 30.12.2003.

До того ж, як вже було зазначено, умовами п. 6.3 договору сторони погодили, що наслідком проведення орендарем ремонту майна, за наявності письмової згоди орендодавця, буде зарахування понесених орендарем витрат на ремонт в залік витрат по орендній платі, без альтернативи сплати орендодавцем вартості ремонту, а покладення на останнього такого обов'язку, в розумінні норми п. 1 ч. 3 ст. 776 ЦК України, може бути лише наслідком невиконання ним зобов'язання з проведення капітального ремонту, тобто, мірою відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, позивач під час розгляду справи не доводив жодними доказами обставин ухилення та/або відмови відповідача від виконання зобов'язання з проведення капітального ремонту крану власними або залученими силами, тобто, не довів факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, відтак, проведення орендарем ремонтних робіт на власний ризик без згоди орендодавця не є підставою для покладення на останнього відповідальності, зокрема, у вигляді відшкодування вартості цих робіт.

Враховуючи також, що позивачем не було дотримано умов договору, які визначали процедуру проведення ремонту майна, щодо підстав та наслідків його здійснення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, можливість застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, пов'язується не тільки з існуванням такого зобов'язання, а і з конкретною датою - строком його виконання, з перебігом якого настає прострочення, втім, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував, що умови договору не визначають обов'язку відповідача зі сплати позивачеві коштів за ремонт і відповідної дати виникнення такого грошового зобов'язання, відтак, не можливо вважати, що останній не виконав цього зобов'язання у визначений строк, що свідчить про відсутність підстав для застосування відповідальності за його порушення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013 у справі господарського суду Донецької області № 37/321 скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Будавтотехніка" на користь Публічного акціонерного товариства "Донецький заводобудівний комбінат" 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос