Рішення

від 18.12.2013 по справі 911/4368/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" грудня 2013 р. Справа № 911/4368/13

за позовом дочірнього підприємства «Імекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна», м. Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» , м. Обухів

про стягнення 6058,13 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Руденко О.Ф., юрисконсульт, довіреність від 10.10.2013р. № 11;

від відповідача: Графський Д.І., уповноважений, довіреність від 05.12.2013р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - дочірнє підприємство «Імекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна», м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.11.2013р. № 168 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Норман», м. Обухів Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 6058,13 грн.. заборгованості за Договором підряду № 12-37 від 11.07.2012р., в тому числі 4280,00 грн. основного боргу по рахунку 1227 від 19.07.2012р., пеню 919,29 грн. 138,84 грн. процентів річних, та 720,00 грн. основного боргу по рахунку № 1492 від 29.08.2012р., та покласти на відповідача судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виготовив та поставив відповідачу за Договором підряду №12037 від 11.07.2012р. друковану продукцію за двома накладними на суму 29880,00 грн., та виставив рахунки на оплату № 1227 та № 1492. Відповідач здійснив оплату за отриманий без зауважень товар частково в сумі 24880,00 грн., в результаті чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 5000,00 грн. У зв'язку із простроченням основного зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача передбачену договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 919,29 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України 138,84 грн. 3% річних (пеня та річні нараховані по рахунку № 1227).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4368/13 та призначено справу до розгляду на 10.12.2012р. В судовому засіданні 10.12.2013р. суд, у відповідності до частини третьої ст. 77 ГПК України, оголосив перерву до 18.12.2013р. до 14 год. 45 хв. для надання часу позивачу визначитися та уточнити свої позовні вимоги та направити в засідання повноважного компетентного представника, про що представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

Відповідач у відзиві на позов, поданому 10.12.2013р., проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що в накладних, поданих позивачем, не ідентифіковано осіб, які здійснювали приймання товару від імені відповідача, не подано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відповідно відповідач вважає, що вимоги позивача не доведені належними та допустимими доказами. Також відповідач не згоден із розміром пені (без зазначення конкретних причин).

Розглянувши позов дочірнього підприємства «Імекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна», м. Дніпропетровськ (далі по тексту - ДП «Імекс), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» м. Обухів Київської області (далі по тексту - ТОВ «Норман»), вислухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

11.07.2012р. між ТОВ «Норман» (замовник) та ДП «Імекс» (підрядник) було укладено Договір підряду №12-37 (далі - Договір), згідно якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі, з власних матеріалів та засобів виготовити по заявці замовника та передати поліграфічну продукцію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію. Відповідно до умов Договору:

- Виконання робіт здійснюється підрядником партіями згідно до заявок замовника (пункт 1.3 Договору);

- Замовник зобов'язується оплатити кожну окрему партію в порядку та у строки, обумовлені додатками до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з моменту поставки (пункт 2.2 Договору);

- За 10 робочих днів до початку виконання робіт замовник передає підряднику оригінал-макет в електронному вигляді, за зміст якого підрядник відповідальності не несе (пункт 2.4 Договору);

- Продукція передається підрядником на умовах ЕХW (франко-завод) згідно умов Інкотермс 2010 на складі підрядника в м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68, завантаження здійснюється силами підрядника та за його рахунок, вивантаження - силами замовника та за його рахунок (пункти 2.6, 2.7 Договору);

- У випадку прострочення оплати замовник сплачує підряднику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу по день фактичного отримання платежу та/або винесення судом рішення про її стягнення (пункт 5.2 Договору);

- Договір діє до 31.12.2013р. Якщо за 30 днів до закінчення строку жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну, договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах. (розділ 11 Договору).

Додатком №1 від 16.07.2012р. сторони погодили види, кількість, вартість поліграфічної продукції, яка мала бути виготовлена підрядником до 01.08.2012р. Також згідно вказаного додатку підрядник взяв на себе витрати по доставці готової продукції до м. Київ. Також сторони обумовили, що оплата мала бути здійснена наступним чином: 50% протягом 3 календарних днів з моменту підписання Додатку №1, 50% - в строк до 14 календарних днів з дати отримання замовником товару.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом Договір поставки № 12-37 від 11.07.2012р., укладений між сторонами, є змішаним договором з елементами підряду (виготовлення за замовленням та оригінал-макетом замовника поліграфічної продукції власними силами та засобами та із власних матеріалів підрядника) та поставки (передання виготовленого товару за накладними на поставку на умовах ЕХW).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань ДП «Імекс» виготовив та поставив відповідачу ТОВ «Норман» власну поліграфічну продукцію на загальну суму 29880,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії підписаних повноважними представниками обох сторін та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних (оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні), а саме:

від 28.08.2012р. № 1437 на суму 29160,00 грн.,

від 28.08.2012р. № 1438 на суму 720,00 грн.,

Зазначений товар був отриманий повноважним представником відповідача за довіреністю на отримання цінностей від 28.08.2012р. № 243 (копія залучена до матеріалів справи, а оригінал наданий для огляду в судовому засіданні).

Зазначені документи дозволяють достовірно встановити, що позивачем зазначену продукцію було поставлено, а відповідачем отримано, що спростовує посилання відповідача на неналежність доказів, поданих позивачем.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до укладеного Додатку №1 від 16.07.2012р. сторонами погоджено, що 50% оплати мало бути здійснено протягом 3 календарних днів з моменту підписання Додатку №1 (тобто по 19.07.2012р. включно), а 50% - в строк до 14 календарних днів з дати отримання замовником товару (тобто по 11.09.2012р. включно).

Позивачем було виписано рахунки на оплату № 1227 від 19.07.2012р. на суму 29160,00 грн. та від 28.08.2012р. № 1492 на суму 720,00 грн. Суду не подано доказів того, що зазначені рахунки були відповідачу направлені або вручені, однак, за умовами Договору та Додатку №1 строк оплати прив'язаний до дати підписання Додатку №1 та дати фактичної поставки і не залежить від факту або дати виставлення рахунків на оплату.

Як свідчить залучені до матеріалів справи копії платіжних доручень, відповідач здійснив оплату отриманої продукції частинами не в повному обсязі, а саме сплатив платіжними дорученнями:

від 08.08.2012р. № 614 суму 14580,00 грн.;

від 01.11.2012р. № 856 суму 5000,00 грн.

від 18.03.2013р. № 151 суму 2000,00 грн.;

від 30.04.2013р. № 219 суму 3300,00 грн., тобто всього сплатив 24880,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Норман» свого зобов'язання за Договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 29880,00 грн. - 24880,00 грн. = 5000,00 грн. (4280,00 грн. за накладною № 1437 та 720,00 грн. за накладною № 1438).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд ухвалою від 25.11.2013р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними видатковими накладними. Відповідач витребувані судом документи не подав, доказів сплати за отриманий від позивача товар грошових коштів в розмірі, більшому, ніж визнає позивач, суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5000,00 грн. (4280,00 грн. за накладною № 1437 та 720,00 грн. за накладною № 1438) є законною, такою, що підтверджена належними доказами та фактичними обставинами справи, відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 919,29 грн. пені та 138,84 грн. 3% річних. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору, сторони передбачили сплату замовником підряднику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором .

Інше встановлено пунктом 5.2 Договору, яким сторони погодили, що нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу по день фактичного отримання платежу та/або винесення судом рішення про її стягнення.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, враховуючи належні строки оплати товару, передбачені договором, розмір та порядок нарахування пені, спосіб захисту майнового права, передбаченого ст. 625 ЦК України, а також враховуючи, що позивачем пеня та річні на прострочення оплати за накладною від 28.08.2012р. № 1438 на суму 720,00 грн. не нараховувались та до стягнення не заявлялись, виходячи з наступного розрахунку:

ПідставаСтрок оплатиФактично сплачено, грн. Основний борг, грн. Період прострочення 3% річних, грн.Пеня, грн. Платіжне доручення № 614 08.08.2012 14580,00 Накладна від 28.08.2012р. № 1437 на 29160,00 грн. 11.09.2012 14580,00 12.09.12 - 31.10.12 59,92 298,77 Платіжне доручення № 856 01.11.2012 5000,00 9580,00 01.11.12 - 17.03.13 107,87 537,89 Платіжне доручення № 151 18.03.2013 2000,00 7580,00 18.03.13 - 29.04.13 26,79 133,95 Платіжне доручення № 219 30.04.13 3300,00 4280.00 30.04.13 - 31.07.13 32,72 157,48 Накладна від 28.08.2012р. № 1438 на 720,00 грн. 25.04.13 5000,00 всього 24880,00 5000,00 227,30 1128,09 судом встановлено, за заявлений позивачем в позові період до 31.07.2013р. включно з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 1128,09 грн. та 3% річних в сумі 227,30 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 919,29 грн. пені та 138,84 грн. 3% річних і заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалось. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню в заявлених сумах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» на користь позивача - дочірнього підприємства «Імекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» заборгованості в розмірі 6058,13 грн., яка складається з 5000,00 грн. основного боргу, 919,29 грн. пені та 138,84 грн. трьох процентів річних. У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та ст.ст. 11, 16, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 614, 625, 627, 628, 629, 712, 837 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 179, 230, частиною 4 ст. 231, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірнього підприємства «Імекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Жовтнева, буд. 58, ідентифікаційний код 13735996)

на користь дочірнього підприємства «Імекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» (49038, м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Ленінградська, буд. 68, ідентифікаційний код 24993721)

5000,00 грн. (п'ять тисяч нуль копійок) основного боргу,

919,29 грн. (дев'ятсот дев'ятнадцять гривень двадцять дев'ять копійок) пені;

138,84 грн. (сто тридцять вісім гривень вісімдесят чотири копійки) 3% річних;

1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 27.12.2013р.