Рішення

від 20.12.2013 по справі 914/4270/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2013 р. Справа № 914/4270/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (м. Львів) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (с. Миклашів) про:розірвання договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 08.07.2013 р. та стягнення 83326 (вісімдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 78 коп. (з яких: 70696,80 грн.- неустойка; 10129,98 грн. - пеня; 2500,00 грн.- витрати на підготовку об'єкта до продажу)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Горак Я. П. - представник (довіреність від 25.12.2012 р. № 2063) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

12.11.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4861 поступила позовна заява від Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (с. Миклашів) про розірвання договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 08.07.2013 р. та стягнення 83326 (вісімдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 78 коп. (з яких: 70696,80 грн. - неустойка; 10129,98 грн. - пеня; 2500,00 грн. - витрати на підготовку об'єкта до продажу).

Ухвалою суду від 14.11.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.11.2013 р.

Ухвалою суду від 26.11.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 17.12.2013 р.

Ухвалою суду від 09.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Цікало А. І. у службовому відрядженні, розгляд справи було призначено на 20.12.2013 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

11.12.2013 р. до суду за вх. 3 53222/13 від позивача поступило повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України. До зазначеного повідомлення долучено витяг з ЄДРПОУ від 04.12.2013 р. № 20-09/1183.

Представник позивача позов підтримав повність, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

20.12.2013 р. до суду за вх. № 55027/13 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. До зазначеного клопотання не долучено жодних доказів, які б підтверджували перебування представника відповідача в іншому судовому засіданні. Крім того, в матеріалах справи відсутня, а до клопотання не долучено документів, які б підтверджували повноваження представника відповідача, котрий підписав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє в задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право заявляти клопотання. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідач, як юридична особа, не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Таким чином, зловживання відповідачем процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права позивача та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

08.07.2013 р. управління майном спільної власності Львівської обласної ради (позивач), відповідно до рішення XIX сесії VІ-го скликання Львівської обласної ради від 03.07.2012 р. за № 526 «Про приватизацію об'єктів спільної власності територіальних громад області способом аукціону та способом викупу», уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (відповідач) договір купівлі-продажу частки нежитлових приміщень, посвідчений 08.07.2013 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В. Є., зареєстрований в реєстрі за № 498 (надалі - Договір, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору, об'єктом продажу є нежитлове приміщення технічного поверху загальною площею 640,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Львів, проспект В. Чорновола (вул. 700-річчя Львова), будинок № 59, та становить 5/10 часток від усієї площі, що є спільною власністю територіальних громад Львівської обласної ради (надалі - об'єкт продажу).

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що об'єкт продажу продається за 392760 грн.00 коп., в т.ч. ПДВ - 47 740 грн. 00 коп.

Пунктом 2.1. Договору зафіксовано, що 12.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (відповідач) сплатило управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради, як грошову заставу для участі в аукціоні - 39 276 грн.00 коп. і зобов'язалось решту суми - 353 484 грн. 00 коп. за об'єкт продажу сплатити протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначено строку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (відповідач) зобов'язалось сплатити на користь управління майном спільної власності Львівської обласної ради (позивач) неустойку в розмірі 20 % ціни продажу об'єкту продажу. У разі несплати коштів згідно договору купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строку оплати за об'єкт продажу, встановленого у пункті 2.1. Договору, відповідач сплачує пеню, яка нараховується від простроченої суми в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, включаючи день проведення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вимоги пункту 2.1. Договору не виконав, що підтверджується довідкою з бухгалтерії позивача (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Станом на день звернення з позовом до суду, відповідачем прострочено платіж на 80 днів, за які позивачем правомірно, згідно з пунктом 6.3. Договору, нараховано пеню у розмірі 10129 грн. 98 коп.

За недотримання відповідачем встановленого строку оплати (30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору), за невиконання відповідачем умов пункту 2.1. Договору, позивачем правомірно, відповідно до п. 2.1. та п. 6.4. Договору, нараховано неустойку у розмірі 20 % ціни продажу об'єкту на суму 70696 грн. 80 коп.

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що у випадку розірвання цього Договору з вини покупця (відповідача), покупець зобов'язується відшкодувати продавцю (позивачу) збитки, понесені ним внаслідок розірвання цього договору (витрати продавця на підготовку об'єкта продажу, в тому числі на проведення оцінки об'єкта продажу), які відшкодовуються незалежно від сплати неустойки та пені.

Відповідно до договору на проведення оцінки об'єкта від 03.09.2012 р. № 116-0, укладеного між управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (позивач) та Приватним підприємством «Фірма Отава» (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), за визначення вартості об'єкта приватизації, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху площею 640,1 кв.м., за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 59, управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (позивач) сплатило 2500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.23013 р. № 207 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, 17.06.2013 р. управління майном спільної власності Львівської обласної ради виставило до ТзОВ «Нерухомість та майно» претензію № 1171 щодо виконання умов укладеного Договору (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи ). Зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду та відповіді.

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів проведення платежу згідно Договору не надав, відзиву на позов не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 08.07.2013 р. передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 6.3. Договору), штрафу в розмірі 20% ціни продажу (п. 2.1. та п. 6.4. Договору). Крім того, у п. 2.1. та п. 6.4. Договору зазначено, що у разі несплати коштів згідно договору разом з неустойкою протягом наступних 30 днів, договір підлягає розірванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач не представив доказів сплати боргу, не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (с. Миклашів) про розірвання договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 08.07.2013 р. та стягнення 83326 (вісімдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 78 коп. (з яких: 70696,80 грн.- неустойка; 10129,98 грн. - пеня; 2500,00 грн. - витрати на підготовку об'єкта до продажу) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2013 р. № 1031 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 509, 510, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 627, 629, 638, 639, 640, 651, 653, 655, 657 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (с. Миклашів) про розірвання договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 08.07.2013 р. та стягнення 83326 (вісімдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 78 коп. (з яких: 70696,80 грн. - неустойка; 10129,98 грн. - пеня; 2500,00 грн. - витрати на підготовку об'єкта до продажу) - задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу частки нежитлових приміщень укладений 08.07.2013 р. між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В. Є., зареєстрований в реєстрі за № 498.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість та майно» (с. Миклашів, Пустомитівський район, Львівська область, 81140; код ЄДРПОУ 38325535) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (вул. Винниченка, буд. 18, м. Львів, 79008; р/р № 35412008002609 у ГУДКУ у Львівській області МФО 825014; код ЄДРПОУ 25255072) 83326 (вісімдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 78 коп. (з яких: 70696,80 грн. - неустойка; 10129,98 грн. - пеня; 2500,00 грн. - витрати на підготовку об'єкта до продажу) та 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 грудня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.