Постанова

від 18.12.2013 по справі 925/116/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 925/116/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кришко Світлани Валеріївни

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013р.

у справі №925/116/13-г (Суддя: Грачов В.М.)

за позовом Прокурора Уманського району Черкаської області в інтересах держави до 1) Уманської районної державної адміністрації Черкаської області

2) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кришко Світлани Валеріївни за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Управління Держземагентства в Уманському районі Черкаської області

2) Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області

про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Прокурора Уманського району Черкаської області в інтересах держави (надалі - позивач) до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (надалі - відповідач-1), Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кришко Світлани Валеріївни (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним п.п. 5, 6 розпорядження відповідача-1 від 13.09.2012 року № 205/01-02-1 "Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М. земельними ділянками та надання їх в оренду Макарчуку В.В. та Кришко С.В. в адміністративних межах Паланської сільської ради"; визнання недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012 року, укладений між відповідачами-1 і 2, зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2012 року за № 712438614007236; зобов'язання відповідачів-1 і 2 повернути одна одній усе одержане за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилаєть на невідповідність спірних розпорядження та договору вимогам ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 50, 55, 56 Закону України "Про землеустрій", ст. 16 Закону України "Про оренду землі", постанові Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" через те, що на передану за спірними розпорядженням і договором відповідачем-1 в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 10,7447 га не виготовлявся проект землеустрою щодо її відведення і ця обставина, відповідно до ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, є підставою їх недійсності та повернення усього отриманого за договором.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.03.2013 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Управління Держземагентства в Уманському районі Черкаської області (третя особа-1), Паланську сільську раду Уманського району Черкаської області (третя особа-2).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 р. у справі № 925/116.13-г позов задоволено частково. Визнано недійсним п.п. 5, 6 розпорядження Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (код ЄДРПОУ 04061292) від 13.09.2012 року № 205/01-02-1 "Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М. земельними ділянками та надання їх в оренду Макарчуку В.В. та Кришко С.В. в адміністративних межах Паланської сільської ради".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012 року, укладений між Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області (код ЄДРПОУ 04061292) і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Кришко Світланою Валеріївною (реєстраційний номер ЄДР 20006787769, місце проживання: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, буд. 58, кв. 6), зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2012 року за № 712438614007236.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, ідентифікаційний код 04061292, місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, площа Леніна, 1 до державного бюджету, отримувач УДКСУ у м. Черкасах, код 38031150, банк ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31213206783002, код бюджетної класифікації 22030001 - 1147 грн. судового збору. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кришко Світлани Валеріївни, реєстраційний номер ЄДР 20006787769, місце проживання: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, буд. 58, кв. 6 до державного бюджету, отримувач УДКСУ у м. Черкасах, код 38031150, банк ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31213206783002, код бюджетної класифікації 22030001 - 1147 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013р. у справі № 925/116.13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 925/116.13-г від 12.07.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 925/116.13-г передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/116.13-г колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

На підставі апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Кришко Світлани Валеріївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 у справі №925/116/13-г, Київським апеляційним господарським судом, на підставі ст. ст. 53, 98 ГПК України, ухвалою від 12.07.2013р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника третьої особи 2 (вх. №09-11/13635, №09-11/13634) відгуки на апеляційну скаргу; від третьої особи 1 (вх. №09-11/13643) надійшов додатковий відзив на апеляційну скаргу.

Представниками відповідача 1 та третіх осіб 1-2 в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, яке колегією суддів задоволено та продовжено строк розгляду спору у справі №925/116/13 - г на п'ятнадцять днів до 27.09.2013р.

У зв'язку з неявкою прокурора та відповідача-2 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. у зв'язку із перебуванням суддів Чорної Л.В. та Смірнової Л.Г. у відпустці та керуючись ст. ст. 4-6,69 Господарського процесуального кодексу України. п.3.1.12 Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012., змінено склад колегії суддів: головуючий суддя:Тищенко О.В., судді: Іоннікової І.А., Гончаров С.А.

У зв'язку з неякою прокурора та відповідача-2 Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 25.09.2013р. розгляд апеляційної скарг відкладено на 13.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці та керуючись ст. ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України. п.3.1.12 Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012., змінено склад колегії суддів: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Іоннікової І.А., Чорної Л.В.

У зв'язку з неявкою відповідача-2 та третьої особи Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 13.11.2013р. розгляд апеляційної скарг відкладено на 18.12.2013р.

Відповідач-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 року у справі № 925/116.13-г скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Прокурор та представник третьої особи-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 року у справі № 925/116.13-г.

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 в судове засідання 18.12.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача-2 та третьої особи-2.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача-1 та третьої особи-1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 28.04.2011 року між фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М., як орендарем, і громадянкою Кришко С.В., як суборендарем, було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з яким орендар надав, а суборендар прийняла в строкове до 31.03.2016 року платне користування одну земельну ділянку (кадастровий номер 7124386100:02:001:0050) площею 11,2447 га ріллі із земель запасу Паланської сільської ради, що знаходиться за межами села Паланка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.04.2011 року за № 712430004001342.

26.01.2012 року комісією Уманської райдержадміністрації по вибору, вилученню (викупу) і наданню земельних ділянок, згідно з протоколом № 4-12 її засідання, було розглянуто заяви ФОП Бурехіна М.М., Кришко С.В. і Макарчука В.В. та за результатами їх розгляду було рекомендовано райдержадміністрації розірвати договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 31.03.2011 року з Бурехіним М.М., зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області 27.04.2011 року за № 712430004001338, а звільнені земельні ділянки передати в оренду ФОП Кришко С.В. і Макарчуку В.В. До 01.01.2013 року рекомендовано останнім ріллю перевести в багаторічні насадження (а.с. 26-27).

13.09.2012 року відповідачем-1 - Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області прийнято оспорене розпорядження № 205/01-02-1, яким відповідач-1:

припинив право користування на умовах оренди фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М. двома земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 22,4893 га в тому числі земельна ділянка (кадастровий номер 7124386100:02:002:0003) площею 18,8746 га ріллі із земель запасу та земельна ділянка (кадастровий номер 7124386100:02:001:0002)площею 3,1647 га ріллі із земель запасу Паланської сільської ради за межами села Паланка, в адміністративних межах Паланської сільської ради; розірвав договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 31.03.2011 року з Бурехіним М.М., зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2011 року за № 712430004001338 (пункт 1);

затвердив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 10,7447 га з метою передачі земельної ділянки в оренду Кришко С.В. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Паланської сільської ради за межами села Паланка Уманського району Черкаської області, виготовлену Уманським міськрайонним відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (пункт 5);

надав відповідачу-2 - фізичній особі - підприємцю Кришко С.В. в оренду без зміни цільового призначення одну земельну ділянку (кадастровий номер 7124386100:02:001:0050) площею 10,7447 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Паланської сільської ради за межами села Паланка Уманського району Черкаської області терміном на 49 років (пункт 6).

04.10.2012 року відповідачем-1 - Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області, як орендодавцем, укладено з відповідачем-2 - фізичною особою - підприємцем Кришко С.В., як орендарем, оспорений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення комісії Уманської райдержадміністрації по вибору, вилученню (викупу) і наданню земельних ділянок від 26.01.2012 року протокол № 4-12, пункту 6 розпорядження Уманської районної державної адміністрації Черкаської області № 205/01-02-1 від 13.09.2012 року, зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове на 49 років платне користування одну земельну ділянку (кадастровий номер 7124386100:02:001:0050) площею 10,7447 га ріллі із земель запасу Паланської сільської ради, що розташована за межами села Паланка Уманського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення. Договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2012 року за № 712438614007236. Згідно з п. 14.2 договору, його невід'ємними частинами є: план земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт приймання-передачі земельної ділянки; план-схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки.

Відповідно до акта про передачу та прийом об'єкта оренди від 04.10.2012 року, орендодавець передав орендарю в натурі земельну ділянку площею 10,7447 га. Межі земельної ділянки закріплені 16 межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону орендарю.

Технічна документація для складання спірного договору оренди від 04.10.2012 року виготовлена Уманським районним відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України в 2012 році, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7124386100:02:001:0050) площею 10,7447 га, яка є об'єктом спірного договору оренди землі, виготовлений в 2011 році.

Із рішень Паланської сільської ради від 04.07.2011 року № 11-3/VІ "Про погодження посадки горіхового саду Макарчуку В.В. та Кришко С.В. за межами с. Паланки", від 13.12.2011 року № 18-4/VІ "Про погодження надання в оренду земельних ділянок Макарчуку В.В. та Кришко С.В. за межами с. Паланки", робочого і інвестиційного проектів створення горіхового саду, акта обстеження земельних ділянок від 26.12.2011 року, довідки заступника начальника Уманської ОДПІ Черкаської області від 19.03.2013 року № 3869/17-126 вбачається, що земельна ділянка, яка є об'єктом спірного договору оренди землі, за погодженням Паланської сільської ради використовується відповідачем-2 під вирощування горіхового саду, заборгованості по орендній платі за землю відповідач-2 не має.

Отже, із вищенаведеного вбачається, що на підставі договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 31.03.2011 року, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області 27.04.2011 року за № 712430004001338, було передано в оренду Бурехіну М.М. дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 22,4893 га, в тому числі земельна ділянка (кадастровий номер 7124386100:02:002:0003) площею 18,8746 га ріллі та земельна ділянка (кадастровий номер 7124386100:02:001:0002) площею 3,1647 га ріллі із земель запасу Паланської сільської ради, в адміністративних межах Паланської сільської ради за межами села Паланка. 28.04.2011 року, на підставі договору суборенди земельної ділянки, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області 28.04.2011 року за № 712430004001342, Бурехін М.М. передав у суборенду відповідачу-2 - Кришко С.В. в строкове до 31.03.2016 року платне користування одну земельну ділянку (кадастровий номер 7124386100:02:001:0050) площею 11,2447 га ріллі із земель запасу Паланської сільської ради, що знаходиться за межами села Паланка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цю ж земельну ділянку (кадастровий номер 7124386100:02:001:0050), але з площею 10,7447 га, на підставі оспорених розпорядження і договору оренди, відповідачем-1 надано в строкове на 49 років платне користування відповідачу-2. Для складання договору суборенди від 28.04.2011 року і спірного договору оренди земельної ділянки від 04.10.2012 року Уманським районним відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України виготовлялась технічна документація, розпорядження відповідачем-1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки відповідачу-2 не приймалось, проект землеустрою щодо її відведення не виготовлявся.

На думку прокурора, п.п. 5,6 розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 13.09.2012 № 205.01-02-1 "Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М. земельними ділянками та надання їх в оренду Макарчуку В.В. та Киришко С.В. в адміністративних межах Паланської сільської ради" та укладений на підставі зазначеного розпорядження договір оренди земельної ділянки від 04.10.2012 року суперечать чинному законодавству, прийняте з перевищенням повноважень, грубо порушує права та законні інтереси держави.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих адміністрацій.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Отже способом волевиявлення державної адміністрації, яка здійснює розпорядження власністю від імені держави, щодо регулювання земельних відносин є прийняття головою відповідної адміністрації розпорядження.

Оскільки земельні ділянки площею 10,7447 га, які знаходяться поза межами території Паланської сільської ради, відноситься до земель державної власності, розпорядження нею здійснює Уманська районна державна адміністрація.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням Уманської районної державної адміністрації від 13.09.2012р. № 205.01-02-1 було припинено право користування на умовах оренди фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М. земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 22,4893 га; затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі загальною площею 10,7447 га з метою передачі земельної ділянки в оренду Кришко С.В. та надано в оренду Кришко С.В. земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,7447 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Паланської сільської ради за межами села Паланка Уманського району Черкаської області..

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підставами для визнання спірного рішення недійсним на думку прокурора є прийняття його всупереч положень ст.123 Земельного кодексу України ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з огляду на не розроблення зацікавленою стороною проекту відведення земельних ділянок та не встановлення меж земельних ділянок на місцевості.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Як випливає із ст. 123 Земельного кодексу України виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, є умовою для отримання земельної ділянки у користування.

Разом з тим, отримання земельної ділянки в користування є правом особи, а не її обов'язком. А це означає, що у разі, якщо особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки у користування, не замовить виготовлення такої технічної документації і не подасть її відповідному органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, то вона не здійснить свого права на отримання у користування земельної ділянки.

Крім того у положення ст. 123 Земельного кодексу України зазначено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Частинами 1,2,3 статті 151 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлений порядок передачі земельних ділянок в оренду та визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частинами 4, 5 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договору), якою встановлено порядок укладання договору оренди землі, передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.1 Земельного кодексу України землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

Межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до п. «є» ст. 183 Земельного кодексу України одним із завданням землеустрою є підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає, зокрема, складання проектів відведення земельних ділянок та встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок (пункти д) та е) вказаної норми).

Встановлення на місцевості меж земельних ділянок проводиться за процедурою, визначеною статтею 55 Закону України "Про землеустрій".

В свою чергу, проектом відведення є технічна документація, необхідна для здійснення дій по формуванню земельної ділянки з певним цільовим призначенням як об'єкта права. Розробка проекту відведення здійснюється на підставі статті 50 Закону України "Про землеустрій" згідно Порядку, закріпленому постановою Кабінетом Міністрів України "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 26.05.2004 р. № 677.

В свою чергу, проектом відведення є технічна документація, необхідна для здійснення дій по формуванню земельної ділянки з певним цільовим призначенням як об'єкта права. Розробка проекту відведення здійснюється на підставі статті 50 Закону України "Про землеустрій" згідно Порядку, закріпленому постановою Кабінетом Міністрів України "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 26.05.2004 р. № 677.

Вказаним Порядком визначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" передбачено спрощений порядок надання земельної ділянки в оренду, а саме на підставі технічної документації і таким випадком, зокрема, є надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, за умови, якщо межі якої визначені в натурі.

Зі змісту спірного розпорядження вбачається, що Уманською районною державною адміністрацією було надано відповідачу-2 у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 10,7447 га, тобто саме за спрощеною процедурою - без розроблення відповідного проекту землеустрою та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Дійсно слід відзначити, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу-2 у користування без зміни її цільового призначення, натомість за наявності іншого порушення.

Відповідно до ч.1 ст.791 ЗК України, формування земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ді-лянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земель-ного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №749 від 18.08.2010р. «Про затверд-ження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці», кадастровий но-мер земельної ділянки - індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторю-ється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. Визначення та при-своєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держземагент-ства протягом десяти робочих днів.(п.10 Тимчасового порядку).

Проте отримана відповідачем-2 земельна ділянка площею 10,7447 га (кадастровий номер: 7124386100:02:001:0050), дещо відрізняється від площі земельної ділянки, отриманої ФО-П Кришко С.В. у суборенду від підприємця Бурехіна М.М. - земельна ділянка площею 11,2447 га ріллі із земель запасу Паланської сільської ради (кадастровий номер: 7124386100:02:001:0050), а отже за своєю правовою природою являється новою земельною ділянкою та не може обліковуватися за одним тим самим кадастровим номером разом із своєю попередницею та потребує встановлення меж в натурі у відповідності до норм земельного законодавства.

Згідно п. 1.3. Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів, від 18.05.2010, № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Відповідно до п. 2.8 Наказу технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Згідно з п.3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженого ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за №354/3647, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включають, зокрема, встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки.

Згідно акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 17.01.2013р., на час надання дозволу Уманською РДА (розпорядження № 205.01-02-1) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були.

Натомість, як встановлено судом 1-ї інстанції, всупереч вищенаведеному, за відсутності проекту відведення земельної ділянки Уманською районною державною адміністрацією було прийнято спірне розпорядження № 205.01-02-1, яким відповідачу-2 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 10,7447 га та укладено відповідний договір оренди на підставі технічної документації із землеустрою незважаючи на те, що спірна земельна ділянка не була сформована як об'єкт земельної власності, тобто не було визначено її технічні і економічні характеристики, правовий статус та опис, що в цілому дає можливість виділити її серед інших земельних ділянок.

Таким чином колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що в даному випадку земельна ділянка площею 10,7447 га була надана місцевою державною адміністрацією суб'єкту підприємницької діяльності за відсутності встановлення її меж на місцевості та без розроблення проекту землеустрою, що у свою чергу прямо суперечить нормам земельного законодавства чинного на момент виникнення спірних взаємовідносин.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність п.п. 5.6 оспорюваного розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 13.09.2012р. № 205.01-02-1 "Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем Бурехіним М.М. земельними ділянками та надання їх в оренду Макарчуку В.В. та Киришко С.В. в адміністративних межах Паланської сільської ради", а отже оспорюваний акт індивідуальної дії (в оспарюваній частині) підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

В пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

З огляду на положення ст. 124 Земельного кодексу України, відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад, лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Отже враховуючи вище наведе колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності визнання договору оренди земельної ділянки від 04.10.2012 року недійсним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 повернути земельні ділянки загальною площею 10,7447 га, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Оскільки земельні ділянки незаконно вибули з користування держави, поновлення порушеного права позивача, крім визнання незаконними оспорюваних пунктів розпорядження Уманської районної державної адміністрації та договору оренди земельної ділянки, укладеного з Кришко С.В, можливе шляхом повернення цих земель державі.

Відповідно до п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", визнаючи спірний договір недійсним, суди мають враховувати положення ЦК щодо моменту, з якого угода вважається недійсною, а саме: угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Проте, якщо із змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Зазначене зумовлено тим, що за угодами про оренду землі неможливе застосування реституції; однак у судовій практиці непоодинокими є випадки, коли одночасно з питанням щодо визнання угоди недійсною порушується питання про стягнення коштів за такою угодою (по орендній платі за землю).

Проте враховуючу ту обставину, що договір оренди земельної ділянки був правомірно визнаний судом першої інстанції недійсним на майбутнє, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України зобов'язання сторін таких правочинів припиняються на майбутнє з моменту набрання рішенням суду законної сили.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність заявленої прокурором позовної вимоги про повернення земельної ділянки.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача-2 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кришко Світлани Валеріївни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2013 року по справі № 925/116.13-г залишити без змін.

Матеріали справи № 925/116.13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна