Рішення

від 23.12.2013 по справі 910/20490/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20490/13 23.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакет Мастер»

про стягнення 7 041,72 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кравченко К.П.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакет Мастер» про стягнення 6 060,00 грн. основного боргу та 981,72 грн. штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо повернення перехованих коштів за товар, який не було поставлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16738/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.10.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав пояснення по справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02139, м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-А, кв. 219.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 10.12.2013. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакет Мастер» укладено договір поставки №02/14, умовами якого передбачено, що відповідач приймає на себе зобов'язання виготовити та поставити позивачу вироби із поліетилену. Найменування, специфічні особливості, кількість виробів і дата поставки вказуються в специфікаціях - додатках, які являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна виробів встановлюється в гривнях і вказується в специфікаціях. Загальна сума договору при цьому збільшується на суму, вказану в кожній наступній специфікації.

Згідно п. 3.1. договору термін оплати за виконання кожної поставки виробів вказується в специфікаціях. Форма оплати - безготівкових розрахунок на розрахунковий розрахунок відповідача.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що поставки виробів проводиться протягом строку, вказаного в специфікації.

Відповідно до п. 4.3. договору датою передачі виробів вважається дата підписання видаткової накладної в місці поставки.

Згідно п. 7.3. договору при затримці відвантаження виробів з вини відповідача, останній виплачує штраф на користь позивача в розмірі 0,1 % від вартості оплачених, але не поставлених виробів за кожен день затримки відвантаження виробів.

Положеннями специфікації №1 від 14.02.2013 р. до укладеного договору сторонами погоджено, що строк поставки виробів - 14 календарних днів з моменту підписання оригіналу-макету і внесення передоплати, вартість замовлення - 12 120,00 грн., строк оплати - 50% передоплати, 50% - по факту виготовлення.

Судом встановлено, що 20.02.2013 р. позивачем було здійснено передоплату на користь відповідача у розмірі 6 060,00 грн. за замовлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №319 від 20.02.2013 р. (копія - в матеріалах справи).

Однак відповідач передоплачений товар не поставив, перераховані кошти в сумі 6 060,00 грн. позивачеві не повернув.

05.06.2013 р. позивачем направлялася претензія відповідачеві щодо поставки товару та неповернення перерахованих грошових коштів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском печатки поштової установи (копія - в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо повернення перехованих коштів за товар в розмірі 6 060,00 грн., який не було поставлено. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 981,72 грн. штрафних санкцій за не поставку товару у встановлені договором строки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №02/14 від 14.02.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу Україна якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення по справі відповідач передплаченого товару позивачеві не поставив, доказів такої поставки суду не надав.

Як встановлено частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, суд відзначає, що оскільки строк виконання зобов'язання відповідача з повернення перерахованої суми передоплати договором не врегульовано, тому такий строк визначається відповідно положенням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та моментом направлення відповідачу претензії позивача.

Так, вказана претензія позивачем направлявся 05.06.2013 р., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист.

Тому відповідач зобов'язаний був виконати зобов'язання щодо перерахування коштів у розмірі 6 060,00 грн. до 13.06.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №02/14 від 14.02.2013 р., а також положення ст. ст. 525, 526, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 6 060,00 грн. підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 981,72 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, нарахованих за період з 06.03.2013 р. по 15.08.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, сторонами було погоджено нарахування штрафу за затримку відвантаження виробів з вини відповідача у розмірі 0,1 % від вартості оплачених, але не поставлених виробів за кожен день затримки відвантаження виробів.

Однак, виходячи з системного аналізу вказаний вище норм, суд приходить до висновку, що сторонами в укладеному договорі було погоджено пеню, оскільки остання визначається у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд відзначає, що статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.09.2005 р. по справі № 35/475-04.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, проте заявлена до стягнення сума пені співпадає із сумою, визначеною судом.

Тому обґрунтованою є сума пені в розмірі 981,72 грн., розрахованої за період з 07.03.2013 р. по 15.08.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакет Мастер» (02139, м. Київ, вул. Стальського, буд. 28-А, кв. 219, ідентифікаційний код - 38497897) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 225, ідентифікаційний код - 32150143) 6 060 (шість тисяч шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 981 (дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 72 коп. - пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 30.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.