Рішення

від 26.12.2013 по справі 904/9310/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.13р. Справа № 904/9310/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БР України", м. Дніпропетровськ

про стягнення 327 141 грн. 27 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Фуркаленко Є.Л. - представник, довіреність № б/н від 25.06.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БР Україна" про стягнення 327 141 грн. 27 коп., з яких: 293 600, 00 грн. основного боргу за Договором безоплатної позики, 22 271 грн. 86 коп. - пені, 11 269 грн. 41 коп. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 року порушено провадження по справі № 904/9310/13, розгляд справи призначено на 25.12.2013 року.

25.12.2013 року в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 року, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.19).

Позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.30-32), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.12.13 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (далі - Позивач/Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БР Україна" (далі - Відповідач/Позичальник) було укладено Договір безоплатної позики (поворотної фінансової допомоги № 1-09-11 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого Позикодавець передає Позичальнику в безоплатне користування грошові кошти, що є поворотною фінансовою допомогою в розмірі, що обумовлений цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів (в грошовій одиниці України - гривні) в строк, зазначений Договором.

Як свідчить з матеріалів справи, Позивач платіжним дорученням № 1125 від 09.09.2011 року перерахував Відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 293 600, 00 грн. за Договором № 1-09-11 від 08.09.2011 року (а. с. 13).

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк надання позики Позичальнику становить 330 календарних днів з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Позикодавця (п. 3.3. Договору).

Дата повернення позики згідно п. 4.2. Договору - 03.08.2012 року.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що по закінченню строку надання позики, Позичальник зобов'язується протягом 2-х календарних днів повернути Позикодавцю позику у розмірі, що зазначений в п. 2.1 цього Договору.

Позика вважається поверненою Позикодавцю Позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в банківській установі, що його обслуговує (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору, засобом забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором є неустойка; при порушенні Позичальником строку повернення позики, Позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця, на поточний рахунок Позикодавця пеню в розмірі 0, 5 % від суми позики за кожний день прострочення повернення позики.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що усі спори Сторін за цим Договором, за якими не досягнуто згоди, вирішуються відповідно до законодавства України у господарському суді.

Цей договір підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та вважається укладеними з моменту надання позики Позичальнику (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору, цей Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору Позивач 09.09.2011 року перерахував Відповідачу в безоплатне користування грошові кошти в розмірі 293 600 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1125 від 09.09.2011 року (а. с. 13).

У зв'язку з неповерненням грошових коштів Позивач на адресу Відповідача направив претензію щодо повернення безоплатної позики № 183 від 28.09.2012 року (а. с. 14-15), отриманої за Договором № 1-09-11 від 08.09.2011 року.

Відповідач відповіді на вимогу та лист не надав, у зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з метою захисту своїх прав.

Станом на час розгляду спору доказів повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в сумі 293 600 грн. 00 коп., сторонами суду не надано.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню. Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 2, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості за Договором № 1-09-11 від 08.09.2011 року у розмірі 293 600 грн. 00 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору, засобом забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором є неустойка; при порушенні Позичальником строку повернення позики, Позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця, на поточний рахунок Позикодавця пеню в розмірі 0,5 % від суми позики за кожний день прострочення повернення позики.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.2 Договору 6 ст. 231 ГПК України, Позивачем була нарахована пеня на загальну суму 22 271 грн. 86 коп.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, пеня за період з 06.08.2012 року по 06.02.2013 року, тобто за шість місяців або 182 дня, складає 22 260 грн. 66 коп.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 22 260 грн. 66 коп.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону Позивачем було нараховано 3% річних за період з 06.08.2012 року по 15.11.2013 року, на загальну суму 11 269 грн. 41 коп., розрахунки яких перевірено господарським судом.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 11 269 грн. 41 коп. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача на користь Позивача 293 600 грн. 00 коп. - основного боргу, 22 260 грн. 66 коп. пені та 11 269 грн. 41 коп. - 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БР України" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Мечнікова, будинок 18, код ЄДРПОУ 35935274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (49021, місто Дніпропетровськ, вулиця Берегова, будинок 204а, код ЄДРПОУ 33005110) основну заборгованість у розмірі 293 600 грн. 00 коп. , пеню у розмірі 22 260 грн. 66 коп. , 3 % річних у розмірі 11 269 грн. 41 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 542 грн. 60 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2013 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин