Рішення

від 25.12.2013 по справі 916/2961/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2013 р.Справа № 916/2961/13

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд і М";

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"

про стягнення 155 664,65 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Жолкін В.В.- довіреність від 24.10.13р.

Від відповідача : Станєв М.І. - довіреність від 27.05.2013р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд і М" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 178164,65 грн., яка складається з суми основного боргу - 169 074 грн., 3% річних 6590,65грн. та адвокатські послуги - 2500грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2013 року порушено провадження у справі №916/2961/13.

25.12.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 155 664,65грн., яка складається з суми основного боргу 149074грн. та 3% річних 6590,65грн.; 2500грн. стягнути адвокатські послуги.

У судовому засіданні 25.12.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд і М" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (Покупець), був укладений Договір поставки № 04/12-2012. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікації до даного договору, що є невід ємними його частинами. Термін поставки за договором (згідно Специфікації № 1 від 01.12.2012 р. до Договору) є грудень 2012 року, кількість поставки є орієнтовно 100 тонн.

На виконання умов договору поставки № 04/12-2012 від 01.12.2012р. Відповідачу було поставлено товар за накладними, а саме № 215 від 14 грудня 2012 року на суму 103554 гривень, № 216 від 15 грудня 2012 року на суму 135960 гривень, № 217 від 19 грудня 2012 року на суму 109560 гривень. Всього було поставлено товар на суму 349 074 гривень.

Товар був прийнятий Відповідачем з усією супровідною документацією, що передбачена договором та законодавством України, що підтверджується вище вказаними видатковими накладними. А саме, кожна партія товару, відповідно до п. 5.3. Договору, була поставлена разом з наступними документами: - Рахунок-фактура, - Видаткова накладна, Податкова накладна, - Сертифікат якості продукції.

Строк оплати за Договором, згідно п. 5 Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору, складає 30 календарних днів з дати поставки, датою поставки продукції, відповідно до п. 4.3. Договору є дата підписання видаткової накладної.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, по спливу 30 календарних днів з дати підписання видаткових накладних Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар. В Договорі зазначений строк оплати і Відповідач повинен був його сплатити у вказаний строк без письмових вимог, без пред'явлення претензії або позову. Відповідач не заперечував факт отримання товару за накладними, але перший платіж від Відповідача надійшов лише 15.05.2013 р. Загалом, Відповідач оплатив 180 000 гривень з 15.05.2013 р. по 12.09.2013 р. Відповідач порушив п. 3.4. Договору та прострочив строк виконання грошового зобов'язання.

Таким чином борг Відповідача за поставлений товар складає 169074 грн.00 коп.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних 6590,65грн.

25.12.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 155 664,65грн., яка складається з суми основного боргу 149074грн. та 3% річних 6590,65грн.; 2500грн. стягнути адвокатські послуги.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 04/12-2012 від 01.12.2012р. складає 155 664,65грн., яка складається з суми основного боргу 149074грн. та 3% річних 6590,65грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором поставки № 04/12-2012 від 01.12.2012р. обов'язку щодо оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" заборгованість у розмірі 155 664,65 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Також, відповідно до ст. ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що 01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд і М" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (Покупець), був укладений Договір поставки № 04/12-2012. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікації до даного договору, що є невід ємними його частинами. Термін поставки за договором (згідно Специфікації № 1 від 01.12.2012 р. до Договору) є грудень 2012 року, кількість поставки є орієнтовно 100 тонн.

На виконання умов договору поставки № 04/12-2012 від 01.12.2012р. Відповідачу було поставлено товар за накладними, а саме № 215 від 14 грудня 2012 року на суму 103554 гривень, № 216 від 15 грудня 2012 року на суму 135960 гривень, № 217 від 19 грудня 2012 року на суму 109560 гривень. Всього було поставлено товар на суму 349 074 гривень.

Відповідач оплатив 180 000 гривень з 15.05.2013 р. по 12.09.2013 р. Відповідач порушив п. 3.4. Договору та прострочив строк виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 04/12-2012 від 01.12.2012р. складає 155 664,65грн., яка складається з суми основного боргу 149074грн. та 3% річних 6590,65грн.

Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат. Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з Договором про правову допомогу № 25/09 від 25.09.2013р., що укладений між адвокатом Доброход І.С. та позивачем, ТОВ „Гранд і М", Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 2500 грн. Підтвердженням надання Адвокатом послуг є Акт.

Згідно з Актом № 1 від 25 жовтня 2013 р. (до Договору про правову допомогу № 25/09 від 25.09.2013 р.), сторони підтвердили, що за вказаним Договором Адвокатом Клієнту в період з 25 вересня 2013 р. по 25 жовтня 2013 р. була надана правова допомога на суму 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень без ПДВ. Адвокатом було здійснено консультування Клієнта з питань стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" та складено позовну заяву до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат".

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2500грн. адвокатських послуг.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (68603, Одеська обл, м. Ізмаїл, вул Нахімова, буд 300, ідент. код 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд і М" (86430, Донецька обл, м. Єнакієво, вул Блюхера, 125А, ідент. код 32924432, п/р №26002037928000 у АТ «УкрСиббанк» відділення №940, МФО 351005) - заборгованість у розмірі 155 664,65 грн, яка складається з суми основної заборгованості 149 074грн. та 3% річних 6590,65грн.; адвокатські послуги 2500грн.; судовий збір 3563,29грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.12.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.