Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а/2570/5814/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/5814/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Кріля В.Я.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001861720 від 15.07.2011, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 80097,00 грн. за основним платежем та 20024,00 грн. за штрафними санкціями; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001851720 від 15.07.2011, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 44339,85 грн. за основним платежем.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_3) зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.08.2010 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.11.2011, свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_5 (а.с. 78,79,80 т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 06.06.2011 № 1126 та № 1125, відповідно до плану-графіка, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.08.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 1041/17/29936118954 від 25.06.2011 (а.с. 13-44,125 т. 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено наступні вимоги податкового законодавства:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ФОП ОСОБА_2 безпідставно віднесено до складу витрат суми придбання товарів у ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на загальну суму 295599,00 грн., донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44339,85 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80097,00 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на суму 73198,00 грн., за грудень 2010 року на суму 6899,00 грн. Всього донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 80097,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001861720 від 15.07.2011, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 80097,00 грн. за основним платежем та 20024,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 46 т. 1);

- № 0001851720 від 15.07.2011, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 44339,85 грн. за основним платежем (а.с. 45 т. 1).

Вважаючи, що прийняті ДПІ в місті Чернігові податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства, позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА в Чернігівській області № 291/Г/25-020 від 21.09.2011 та рішенням ДПС України № 1037/Г/10-2315 від 24.10.2011 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скарги ФОП ОСОБА_2 - без задоволення (а.с. 48-65 т. 1).

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.11.2011 (а.с. 78 т. 1).

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року віднесено витрати, пов'язані із придбанням автомобільних деталей у ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на загальну суму 295599 грн. (без ПДВ) (а.с. 182-187,247-256 т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» (код ЄДРПОУ 36756438) укладено договір постачання товару від 01.11.2010 (а.с. 81-84 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» зобов'язується протягом листопада 2010 року в порядку і на умовах, визначених в договорі, передати у власність ФОП ОСОБА_2, а ФОП ОСОБА_2 зобов'язується прийняти та оплатити товар.

У пункті 1.4 вказаного договору зазначено, що кількість та асортимент кожної окремої партії визначається відповідно до заявки на поставку (додаток № 1).

Так, згідно із заявкою на поставку від 02.11.2010 на склад ФОП ОСОБА_2 поставлено товару відповідно до переліку, зазначеного в заявці (а.с. 85-86 т. 1).

Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором від 01.11.2010, заявкою на поставку товару, рахунком-фактурою № БС081102 від 08.11.2010, видатковою накладною № БС081102 від 08.11.2010, податковою накладною № 081102 від 08.11.2010 на суму 354718,80 грн., в т.ч. ПДВ 59199,80 грн. (а.с. 81-89 т. 1).

Той факт, що товар був використаний в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 (реалізований ТОВ «Четрак») підтверджується наявними в матеріалах справи договором, рахунком-фактурою, податковою накладною (а.с. 90-97 т. 1).

Судом першої інстанції вірно не взяти до уваги твердження відповідача про те, що сума ПДВ в розмірі 20977,58 грн., яка була перерахована в ціні транспортних витрат сплачених ТОВ «Світловодське кар'єроуправління» у податковій звітності позивача віднесена до іншого контрагента, а саме ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» (скорочено ДП «УПП УЗ»).

Так, позивачем у листопаді 2010 року придбано у ТОВ «Четрак» 1562 куб. м щебеню (фракція 20-40 мм) на загальну суму 140580 грн. (ПДВ-23430 грн.).

Зазначений щебінь фактично знаходився/зберігався у м. Світловодськ на складах, які належать ЗАТ «Світловодське кар'єроуправління».

Оскільки зазначений щебінь придбано з метою подальшого продажу, то за домовленістю між сторонами правочину він залишався за місцем його зберігання, до його подальшого продажу.

На суму реалізованого щебеню ТОВ «Четрак» виписано податкову накладну №51/1 від 30.11.2010 року, суму ПДВ по якій було включено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року. Зазначений щебінь був оплачений у повному обсязі, сума ПДВ перерахована до бюджету.

Первинні документи по даному правочину були складені у відповідності з вимогами діючого на момент укладення правочину законодавства.

Дана угода була предметом позапланової виїзної перевірки, за результатами якої ДПІ у м. Чернігові складено акт №210/17-219/НОМЕР_3 від 24.01.2011.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що за результатами перевірки підтверджено реальність зазначеної вище угоди, а у ДПІ у м. Чернігові не було зауважень щодо повноти документального оформлення правочину та зауважень до правильності (відповідності вимогам законодавства) складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Придбаний у ТОВ «Четрак» щебінь був проданий позивачем Управлінню капітального будівництва ВАТ «Сумбуд» на виконання умов договору №21/10 від 21.10.2010 про інвестування будівництва багатоповерхових житлових будинків в м. Суми по вул. Прокоф`єва, 14 (а.с. 150-152,237-240,241,242 т. 1).

За умовами угоди між позивачем та УКБ ВАТ «Сумбуд» доставка зазначеного щебеню здійснювалась за рахунок постачальника (ФОП ОСОБА_2), а вартість доставки входить у ціну щебеню. За домовленістю з УКБ ВАТ «Сумбуд» фактичним місцем поставки щебеню у м. Суми являється територія ТОВ «ПТК», який входить до структури Управління капітального будівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумбуд» і займається там комплектацією та виробництвом будівельних матеріалів.

Поставка щебеню з м. Світловодськ у м. Суми здійснювалась окремими партіями, залізничним транспортом зі станції Лівобережна до станції Суми-товарна, що підтверджується вантажними накладними на маршрут або групу вагонів (а.с. 160-164,171-173 т. 1).

Враховуючи налагоджені взаємовідносини з Укрзалізницею, роботи по організації як самого перевезення так і по доставці на станцію та навантаженню щебеню, були покладені на ЗAT «Світловодське кар'єроуправління» на території якого фактично і знаходився щебінь. Відтак усі розрахунки з перевізником здійснювало ЗАТ «Світловодське кар'єроуправління».

Позивач в свою чергу компенсував ТОВ «Світловодське кар'єроуправління» транспортні та інші супутні витрати, які ТОВ «Світловодське кар'єроуправління» поніс в процесі організації доставки/перевезення зазначеного щебеню, у розмірах які зазначались у податкових накладних які ТОВ «Світловодське кар'єроуправління» надавало позивачу.

Таким чином, на підставі належно оформлених податкових накладних: № 34 від 19.11.2010, № 58 від 24.11.2010, № 61 від 29.11.2010, №77 від 30.11.2010, № 10 від 06.12.2010, № 18 від 14.12.2010, № 53 від 30.12.2010 позивачем сплачено 125865,51 грн., в т.ч. ПДВ 20977,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 19.11.2010, № 8 від 24.11.2010, № 9 від 29.11.2010, № 6 від 06.12.2010, № 9 від 14.12.2010 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № б/н від 13.12.2010 (а.с. 146-149,153-159,165-170,176-179,220-236 т. 1).

Податкові накладні включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 181,243-246 т. 1).

Співробітниками ДПІ у м. Чернігові зазначені вище податкові накладні № 34 від 19.11.2010, № 58 від 24.11.2010, № 61 від 29.11.2010, № 77 від 30.11.2010, № 10 від 06.12.2010, № 18 від 14.12.2010, № 53 від 30.12.2010, що були надані позивачем на підтвердження операцій, по яким були сплачені зазначені вище суми ПДВ, при проведенні перевірки враховані не були, при цьому в акті було зазначено що зазначені суми ПДВ не підтверджені податковими накладними.

При цьому, наміру безпідставно одержати податкову вигоду позивач не мав, що ДПІ у м. Чернігові не спростовано.

Те, що сума ПДВ в розмірі 20977,58 грн., яка була перерахована в ціні транспортних витрат сплачених ТОВ «Світловодське кар'єроуправління» у податковій звітності позивача віднесена до іншого контрагента, а саме ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» (скорочено ДП «УПП УЗ») є лише помилкою/опискою позивача допущеною під час складання ним податкової декларації.

Дана розбіжність задекларованих сум по контрагентам у листопаді та грудні 2010 року сталась через помилку при складанні податкової звітності, яка в свою чергу не спричиняє та не може бути підставою для визнання фіктивними правочинів на підставі яких оспорюванні суми ПДВ були віднесені до податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що враховуючи те, що зазначена сума ПДВ була у повному об'ємі перерахована до бюджету, то дана помилка не призвела до негативних наслідків для держави.

Таким чином, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними,

Враховуючи зміст ст. ст. 202, 203, 215, 627, 629 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

На вимогу ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.02.2011 року № 66/22-2/36756438, яким встановлено вчинення ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» правочинів, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, а також на те, що підприємство ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» та його посадові особи за юридичною адресою відсутні, відсутні первинні та бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності (а.с. 106-121 т. 1).

Проте, такі посилання суд першої інстанції вважає необґрунтованим, так як при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» оскаржено дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по складанню акта перевірки № 66/22-2/36756438 від 08.02.2011 в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 по справі № 2а-6943/11/2670, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки 08.02.2011 та складання акта перевірки від 08.02.2011 № 66/22-2/36756438 (а.с. 27-33,40-43 т. 2).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апелянт посилається на те, що згідно постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 24.01.2011, що також надійшла до ДПІ у Печерському районі м. Києва, старший слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітан податкової міліції Горбатюк О.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 70-00454, порушеної за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, за фактом повторного підроблення документів невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 2 КК України, за фактом співучасті в ухиленні від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, вчиненого невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ст. 27 ч. З, 212 КК України постановив порушити кримінальну справу за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» (код ЄДРПОУ 36756438) вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України.

Для з'ясування вказаних обставин судом першої інстанції направлялись запити до ДПС у м. Києві, Оболонського районного управління ГУ УМВС України у м. Києві, на що надходили відповіді про неможливість надання витребуваних документів (а.с. 257-258 т. 1, а.с. 1-10 т. 2).

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2011 по справі № 4 ск-215/11, яка набрала законної сили, скасовано постанову від 24.01.2011 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України (а.с. 34-39 т. 2).

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Так, враховуючи те, що позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами, надано податковому органу належним чином оформлені первинні документи, передбачені законодавством, колегія суддів доходить висновку про наявність законних підстав для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

На момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстроване як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/), ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»: індивідуальний податковий номер - 367564326551, код ЄДРПОУ - 36756438, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100263666, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 25.05.2011.

Виходячи із правового аналізу норм п. 44.1 ст. 44, 61 п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, статті 216 Цивільного кодексу України та беручи до уваги те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту, всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності повністю доведений позивачем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001851720 від 15.07.2011 та № 0001861720 від 15.07.2011 підлягають скасуванню.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10.12.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.