Рішення

від 26.12.2013 по справі 909/1275/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа № 909/1275/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Калуського міжрайонного прокурора (проспект Л. Українки, 16-б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі відкритого акціонерного товариства "Оріана"

(вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

до приватного підприємства "Західвторресурси" (вул. Б. Хмельницького, 88, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

про стягнення 1 878,07 грн. заборгованості з орендної плати,

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратова А.П. - юрисконсульт, (довіреність № 30 від 15.01.2013 р.; паспорт серії СЕ № 104094, виданий 04.12.2001 р. Калуським МРВ УМВС України в Івано-Франківській області);

учасник судового засідання: Аверкова Н.О. - старший прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області, (службове посвідчення № 015218 від 13.02.2013 р.);

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Калуський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі відкритого акціонерного товариства "Оріана" до приватного підприємства "Західвторресурси" про стягнення 1 878,07 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних послуг, в т.ч. 1 616,42 грн. основної заборгованості та 261,65 грн. пені.

Позов мотивований тим, що відповідачем недобросовісно виконувалися умови договору оренди щодо своєчасності внесення орендних платежів та комунальних послуг внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та відшкодування комунальних послуг у сумі 1 616,42 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2013 р.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2013 р. та від 12.12.2013 р. відкладено розгляд справи відповідно на 12.12.2013 р. та на 26.12.2013 р. згідно зі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання на вимогу суду не з'явився, вимоги суду не виконав, відзиву на позов та докази, що його підтверджують, суду не надіслав, відтак своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. №№ 38-40). При цьому, письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 03.12.2012 р. між ВАТ "Оріана" (орендодавець) та приватним підприємством "Західвторресурси" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 341-юр-313 (далі - договір оренди) , відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 14,8 м.кв. (кімната № 109, блок № 3, поверх І), розташоване за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш (а.с. №№ 18-19).

На виконання п. 2.2 договору оренди об'єкт оренди передано орендарю на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди від 03.12.2012, який є додатком № 1 до цього договору (а.с. № 20).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди договірна орендна плата за перший місяць визначена в сумі 370,00 грн. з урахуванням ПДВ, а за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. При цьому, вказаним положенням передбачено, що окрім орендної плати орендар зобов'язаний сплачувати комунальні послуги.

Пунктами 3.2, 3.3 договору оренди встановлено, що орендна плата та комунальні послуги, визначені згідно із п. 3.1 цього договору, перераховуються з рахунку орендаря на рахунок орендодавця в термін до кінця поточного місяця.

Згідно із п. 7.1 договору оренди строк оренди приміщення встановлюється в один рік.

Однак, відповідач самовільно залишив об'єкт оренди та не користувався ним з травня 2013 р. , про що свідчать складені представниками позивача акти від 07.05.2013 р., від 20.06.2013 р. та від 07.08.2013 р. У зв'язку з чим, позивачем нарахована заборгованість з орендної плати та комунальних послуг за період фактичного використання об'єкту оренди, а саме до 30.04.2013 р.

При цьому, договір оренди в односторонньому порядку або за згодою сторін розірваний не був.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись відповідачу рахунки - фактури за орендну плату та комунальні послуги за грудень 2012 р. - квітень 2013 р., які були отримані відповідачем (а.с. №№ 62-77).

З довідки-розрахунку станом на 30.09.2013 р. вбачається, що позивачем нараховано відповідачу орендну плату та комунальні послуги за грудень 2012 р. - квітень 2013 р. в розмірі 3 516,42 грн., а відповідачем проведено оплату заборгованості на суму 1 900,00 грн. (а.с. №№ 22, 46).

У зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати та комунальних послуг на суму 1 616,42 грн.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з актів цивільного законодавства.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1), плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1), строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4).

У відповідності до ст. ст. 525, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялись відповідачу претензія від 06.09.2013 р. № 1086 (а.с. №№ 42-43), однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На виконанням вимог ухвали суду позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків (а.с. №№ 44-46), проте відповідач вимоги суду не виконав та звірку взаєморозрахунків не провів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про сплату заборгованості з орендних платежів та комунальних послуг, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним договором оренди не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

Отже, позовні вимоги про стягнення 1 616,42 грн. орендної плати та комунальних послуг за період до 30.04.2013 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, встановлених даним договором, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми місячної орендної плати за кожен день прострочення платежу.

Однак, стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Разом з тим, за змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення , якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Отже, Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.

За результатами здійснення судом розрахунку пені в автоматизованій системі ІПС "Законодавство", судом встановлено, що пеня нарахована на комунальні послуги навіть за березень - квітень 2013 р. перевищує суму пені, заявлену до стягнення.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендної плати і відшкодування комунальних послуг та з огляду на те, що суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 261,65 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує те, що позивачем заявлено пеню у меншому розмірі ніж він мав право нарахувати, та бере до уваги те, що клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з зазначенням відповідних виняткових випадків для цього заявлено в установленому порядку не було.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі покладається на відповідача, зі стягненням його в доход Державного бюджету України, оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 525, 526, 549, 627, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 283, 286, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст. ст. 22, 33, 43, 49, 66, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі відкритого акціонерного товариства "Оріана" до приватного підприємства "Західвторресурси" про стягнення 1 878,07 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Західвторресурси" (вул. Б. Хмельницького, 88, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 36609318) на користь відкритого акціонерного товариства "Оріана" (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 05743160) 1 616,42 грн. (одну тисячу шістсот шістнадцять гривень 42 коп.) основної заборгованості з орендної плати та комунальних послуг та 261,65 грн. (двісті шістдесят одну гривню 65 коп.) пені.

Стягнути з приватного підприємства "Західвторресурси" (вул. Б. Хмельницького, 88, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 36609318) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, номер рахунку 31219206783002, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) 1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.13.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"