Постанова

від 16.12.2013 по справі 810/6129/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року 810/6129/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Євроседіа" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Євроседіа" (далі - ДП "Євроседія" або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 №0002602300 та №0002612300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альбіон-2011" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдтех" (далі - ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех") мали реальний характер - товар поставлено, отримано й оплачено. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех", а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на свідченнях посадових осіб ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех", без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання призначене на 09.12.2013 не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В силу положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДП "Євроседіа", ідентифікаційний код 32101625, місцезнаходження 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Леніна, буд. 205, зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 05.07.2002, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13391200000004035. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 18.07.2002 за №37 ДОЧ.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13847582, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі 14.05.2004 (том І а.с.81).

Основними видами діяльності ДП "Євроседія" є виробництво меблів для сидіння, виробництво інших меблів, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

У період з 11.06.2013 по 17.06.2013 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 11.06.2013 № 524, направлення на проведення перевірки від 11.06.2013 № 517 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Євроседіа" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Альбіон-2011" (код за ЄДРПОУ 37730190) та ТОВ "Трейдтех" (код за ЄДРПОУ 38123948) за період з 01.01.2011 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складений акт від 19.06.2013 №385/22-01/32101625 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 176333,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 39619,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 54138,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 82576,00 грн.;

- пунктів198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 176414,00 грн., у тому числі за березень 2012 року на суму 1924,00 грн., за квітень 2012 року на суму 67915,00 грн., за травень 2012 року на суму 9522,00 грн., за червень 2012 року на суму 8945,00 грн., за липень 2012 року на суму 36283,00 грн. та за серпень 2012 року на суму 43361,00 грн.

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених ПП "Євроседіа" з постачальниками ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех".

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" та безпідставне віднесення позивачем до витрат витрати на придбання товарів у вищевказаних контрагентів, що ґрунтується на поясненнях посадових осіб ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех".

Так, відповідач зазначив, що в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012000000000004 були допитані директори ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", які дали показання, що ніякої господарської діяльності не здійснювали, директорами виступали за винагороду.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа ДПІ у Києво-Святошинському районі дійшла висновку про фіктивність діяльності ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех" та, як наслідок, про нікчемність усіх укладених даними товариствами договорів.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання, є пояснення посадових осіб ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", які на вимогу суду не були надані відповідачем.

Крім цього, як вбачається із змісту Акта перевірки, позивачем до перевірки не було надано оригіналу податкової накладної від 01.06.2012 №12461, яка видана ТОВ "Альбіон" на користь ДП "Євроседіа" та на підставі якої у червні 2012 року позивачем було сформовано податковий кредит.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013: №0002602300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 220416,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 176333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44083,00 грн.; №0002612300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 220518,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 176414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44104,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ДП "Євроседіа" та постачальниками - ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" укладені договори поставок.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду копії відповідних документів.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех", наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 16.07.2012 №ТР-0000010, від 18.07.2012 №ТР-0000011, від 23.07.2012 №ТР-0000012, від 26.07.2012 №ТР-0000013, від 30.07.2012 №ТР-0000014, від 14.08.2012 №ТР-0000015, від 16.08.2012 №ТР-0000016, від 20.08.2012 №ТР-0000017, від 22.08.2012 №ТР-0000021, від 27.08.2012 №ТР-0000029, від 20.02.2012 №АБ-0000005, від 22.02.2012 №АБ-0000007, від 28.02.2012 №АБ-0000008, від 20.03.2012 №АБ-0000010, від 23.03.2012 №АБ-0000011, від 05.04.2012 №АБ-0000016, від 18.04.2012 №АБ-0000017, №АБ-0000018, від 28.04.2012№АБ-0000023, №АБ-0000025, від 23.05.2012 №АБ-0000021 та рахунки-фактури від 18.07.2012 №ТР-0000010, від 23.07.2012 №ТР-0000028, 30.07.2012 №ТР-0000030, від 14.08.2012 № ТР-0000033, від 16.08.2012 №ТР-0000032, від 20.08.2012 №ТР-0000038, від 22.08.2012 №ТР-0000041, від 27.08.2012 №ТР-0000043, від 22.02.2012 №АБ-0000006, від 28.02.2012 №АБ-0000007, від 20.03.2012 №АБ-0000011, від 23.03.2012 №АБ-0000012, від 05.04.2012 №АБ-0000014, від 18.04.2012 №АБ-0000018, №АБ-0000023, від 23.04.2012 №АБ-0000020, від 28.04.2012 №АБ-0000021, №АБ-0000024.

За результатами господарських операцій ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" видано на користь ДП "Євроседіа" податкові накладні від 16.07.2012 №398, від 18.07.2012 №400, від 23.07.2012 №401, від 26.07.2012 №402, від 30.07.2012 №404, від 14.08.2012 №182, від 16.08.2012 №183, від 20.08.2012 №184, від 22.08.2012 №187, від 27.08.2012 №188, від 20.02.2012 №293, від 22.02.2012 №295, від 28.02.2012 №296, від 20.03.2012 №200, від 23.03.2012 №202, від 05.04.2012 №12226, від 18.04.2012 №12224, №12225, від 28.04.2012 №12228, №12230, від 23.05.2012 №12226.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у ході проведення перевірки копіями платіжних доручень (а.с.105-107, 117, 118).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех".

Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони позивача представником за дорученням, зі сторони ТОВ "Альбіон-2011" - Пащенком В.М., зі сторони ТОВ "Трейдтех" - Лук’яненко Є.О., які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є керівниками та підписантами ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", відповідно, та скріплені печатками підприємств.

А відтак, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво платника податку на додану вартість ДП "Євроседіа", ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

Крім цього, незважаючи на вимоги ухвали суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, відповідачем не надано жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувалися до податкових органів, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності суб'єктів господарювання.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

В силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, нікчемними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 18.11.2013 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, докази порушення кримінальної(х) справи за правопорушення, передбачені частиною другої статті 205, частиною третьою статті 209, частиною другою статі 358, частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України; постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Демчана А.В. від 13.05.2013 "Про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства"; докази перевірки податковим органом ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Трейдтех", зокрема, акти перевірок; письмову інформацію про те, чи задекларовані податкові зобов'язання, які виникли у ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Трейдтех" за результатами господарських відносин з Дочірнім підприємством "Євроседіа", а також інформацію про наявність у них основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Трейдтех"; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Трейдтех" щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливість їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялися контрагенти позивача ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Трейдтех" на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Щодо посилання у Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність пояснень директорів ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", то суд зазначає, що на неодноразову вимогу суду, відповідачем не було надано протоколів допиту директорів ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Трейдтех".

А відтак, суд позбавлений можливості надати оцінку зазначеним обставинам, встановити коло таких осіб, а тому вони не беруться судом до уваги.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на первинних документах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає безтоварними, та здійснення господарських операцій, і позивач і його контрагенти постачальники були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ТОВ "Альбіон-2011" підписані Пащенком В.М., а від імені ТОВ "Трейдтех" Лук’яненко Є.О., які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату виникнення спірних правовідносин, видання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог є керівниками ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех".

Слід також зазначити, що дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на первинних документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Поряд з цим, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, яка зазначена у КВЕД.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех" товари (комплектуючі для меблів) були використані ДП "Євроседіа" у власній господарській діяльності для виготовлення меблів для сидіння (том ІІІ а.с.10-166). Дана обставина також відображена у бухгалтерському обліку позивача.

Суду не надано також жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Відповідно до пояснень позивача, що не було спростовано відповідачем, оскільки придбаний у ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех" товар має невеликі габарити, його транспортування здійснювалось власним транспортом позивача, у зв'язку з чим, товарно-транспортні накладні та подорожні листи не складались.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а висновки про нікчемність/безтоварність господарських операцій посадовими особами зроблені лише на підставі пояснень посадових осіб ТОВ "Альбіон-2011" та ТОВ "Трейдтех", які не були надані суду.

А відтак, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарської операції є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на факт ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Альбіон-2011" і ТОВ "Трейдтех" мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі його сторін.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів економічної діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Крім цього, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом на підставі реєстрів виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за червень місяць 2012 року віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 8477,56 грн. на підставі податкової накладної від 01.06.2012 №12461, яка видана ТОВ "Альбіон" на користь ДП "Євроседіа".

Оскільки позивачем під час проведення перевірки не було надано а ні оригіналу, а ні копії зазначеної податкової накладної, податковий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за вказаною податковою накладною.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у цій частині, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивачем не заперечувався факт ненадання податкової накладної від 01.06.2012 №12461, оскільки такий документ відсутній у його розпорядженні.

Разом з цим позивачем зазначено, що ним при формуванні реєстру виданих та отриманих податкових накладних помилково вказано податкову накладну від 01.06.2012 №12461 замість податкової накладної від 15.06.2012 №509 на суму 50865, 36 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8477,56 грн., яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Смарт" (том ІІ а.с.231).

Також позивач зазначив, що з метою виправлення вказаної помилки, ним 14.06.2013 було подано податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок за червень 2012 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том ІІ а.с.219-230).

Водночас, суд не приймає до уваги зазначені документи, як доказ відсутності порушення позивачем податкового законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, уточнюючі розрахунки були подані ним до податкового органу 14.06.2013. Тобто, під час проведення податковим органом перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку із обставинами даної справи, враховуючи ненадання позивачем до перевірки та у ході розгляду справи податкової накладної від 01.06.2012 №12461, подання уточнюючого розрахунку за червень 2012 року під час проведення перевірки, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту за червень місяць 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 8477, 56 грн. на підставі податкової накладної від 01.06.2012 №12461.

Разом з цим, як вбачається з мотивувальної частини Акта перевірки, відповідачем встановлено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині у розмірі 8477, 56 грн.

Однак, у розділі "Висновок" Акта перевірки зазначено, що позивачем завищено у вказаному місяці податковий кредит у зв'язку із виявленим правопорушенням на суму 8945,00 грн.

Тобто, має місце розбіжність у числовому значенні між описовою частиною Акта перевірки та його висновком.

У зв'язку з тим, що відповідачем на вимогу суду не надано пояснень та детального розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у розрізі кожної господарської операції, враховуючи суттєві розбіжності у розмірі податкових зобов'язань, зазначених у розділах Акта перевірки, суд позбавлений можливості самостійно відокремити ті суми, відносно яких судом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тим більше самостійно здійснити розрахунок штрафних санкцій.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру та правомірності нарахувань замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що суду не надано детального розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у розрізі кожної господарської операції; первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту отримання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.07.2013 №0002602300 та №0002612300.

Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Євроседіа» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. згідно платіжного доручення від 11.11.2013 №831.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 16.12.2013