Рішення

від 11.12.2013 по справі 906/839/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" грудня 2013 р. Справа № 906/839/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представник (посв. адвоката НОМЕР_1 ( в засіданні 11.12.13р.),

від відповідачів: 1: ОСОБА_3 - предст. за довір. №688 від 05.03.2013р., ОСОБА_4 - предст. за довір. від 05.03.12р.;

2: Пришляк О.М. - директор КП "Житомирського міського центру земельних відносин"

3: не з'явився;

4: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (м. Житомир)

2. Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" (м. Житомир)

3. ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії

4. Управління Держземагентства у Житомирському районі (м. Житомир)

- за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Житомирської міської ради (м. Житомир)

про визнання недійсним державних актів на право власності (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) та скасування їх державної реєстрації

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсними виданих на його ім'я державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,6722га та 0,0473 га , розташованих по АДРЕСА_3 та скасування їх державної реєстрації.

В обгрунтування підстав позову доводив наступне: позивач є власником нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_3, прохід та проїзд до якого проходить по наявному проїзду через земельні ділянки, належні відповідачеві на праві власності; земельні ділянки набуті відповідачем у власність із спеціальними обмеженнями: надання безперешкодного проїзду та проходу до майна суміжних землекористувачів; на земельну ділянку площею 0,6722 га таке обмеження поширюється на площу 0,0767га, на земельну ділянку 0,0473га - 0,0176га; іншого проїзду та проходу до майна суміжних землекористувачів не існує, що підтверджує, серед іншого, схема розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_3, підписана у 2002 році між власниками нерухомого майна, придбаного за цією адресою.

Однак при реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки відповідача до автоматизованої бази Державного земельного кадастру обмеження вище зазначених земельних ділянок не внесено , тоді як їх наявність підтверджується змістом п.5.2 договорів купівлі-продажу цих ділянок, технічними документаціями із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки відповідачу, їх кадастровими планами інше.

В обгрунтування правових підстав позову в цій частині позивач посилався на : ст. 111 Земельного кодексу України про встановлення обмежень на використання власником земельної ділянки або її частини ; абз. 8 п. 2.6 та п. 2.16 Наказу Держкомзему України "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі , реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі " від 04.05.99р. №43 про врахування наявних обмежень у технічних документаціях із землеустрою та про додання до державного акту на право власності на земельну ділянку копії її кадастрового плану та акту перенесення на місцевість меж зон обмежень; п.1.4 Наказу Держкомзему України "Про затвердження Вимог до структури , змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу) від 02.11.09р. № 573 про внесення відомостей про обмеження використання земельних ділянок до обмінного файлу; п. п. 23 та 24 Постанови КМУ від 17.10.12р. № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" про внесення наступних відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки: назва та код (номер) обмеження (в цілому і за окремими контурами); контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; площі обмеження (в цілому і за окремими контурами); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою за якою встановлено обмеження , найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження); на п.3 вище зазначеної Постанови про пріоритет відомостей на паперових носіях перед відомостями на електронних носіях у разі виявлення розбіжностей між ними.

Відсутність у Державному земельному кадастрі інформації про обмеження земельних ділянок відповідача порушує право позивача на вільний проїзд і прохід до належного йому на праві власності нерухомого майна для його використання у підприємницькій діяльності.

В обгрунтування правових підстав позову в цій частині позивач посилався , серед іншого, на : ст. 41 Конституції України про непорушність права власності; на ст. 391 ЦК України про право власника вимагати усунення перешкод у вільному користуванні своїм майном; на п."г" ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; на ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України та ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України про право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними.

Відповідно до заяви про зміну правових підстав позову в цій частині позивач посилався , серед іншого, на : ст.ст. 20,21 ЦК України про право позивача , як власника нерухомого майна по АДРЕСА_3, вимагати визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки останні обмежують його права на вільний доступ до належних йому приміщень через відсутність у них інформації про накладені обтяження на земельні ділянки щодо надання безперешкодного проходу та проїзду для суміжних землекористувачів по наявному шляху; на ст. 30 ЗК України про перехід до позивача, як набувача будівель та споруд за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, права постійного користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, яке належало продавцю - ЗАТ "Хорс" ( а. с. 135 -136 Т.1, а.с. 67 Т.2).

Правові підстави заявлених позовних вимог про скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки позивач обгрунтовував наступним: відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права ; відповідач -1 зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки , яке посвідчене державними актами, про що внесено офіційні відомості до автоматизованої бази Державного земельного кадастру; за умови визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на такі земельні ділянки (а.с. 4 Т.3).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позову заперечував з наступних підстав: державні акти на право власності на земельні ділянки, щодо яких позивачем висунуто вимогу про визнання їх недійсними , жодним чином не порушують його права як землекористувача, оскільки останні ним не набуто в порядку ст. ст. 93, 116, 123, 124 , 125 та 126 Земельного кодексу України; з цих підстав позивач не має права на судовий захист в порядку ст. 152 цього Кодексу, що має наслідком припинення провадження у справі за п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України; загалом позивач не заперечує належність відповідачу зазначених земельних ділянок на праві приватної власності; Інструкція від 04.05.99р. №43 не містить припису про обов'язкове відображення в державному акті обмежень земельної ділянки щодо обов'язку власника безперешкодно надавати проїзд та прохід до суміжних ділянок , оскільки у разі наявності таких обмежень, до примірника державного акта додаються копія кадастрового плану та акт перенесення на місцевість меж зон обмежень (п.16 цієї Інструкції); державні акти за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства , видані належним суб'єктом в межах наданих йому повноважень та у встановленому законом порядку; державні акти видані на підставі відповідних договорів купівлі-продажу , які вчинені у письмовій формі та нотаріально посвідчені, в судовому порядку не визнані недійсними; право проїзду і проходу через чужу земельну ділянку - це право сервітуту ( ст.ст. 98-101 Земельного кодексу України) ; позивачем не укладались договори сервітуту як з попереднім власником земельних ділянок - Житомирською міською радою , так і з відповідачем; враховуючи нечітке формулювання п. 5.2 договорів, який сторонами тлумачиться по-різному , слід все-таки зважити на зміст п. 5.1 кожного договору про відсутність прав третіх осіб на придбані у власність земельні ділянки ( а . с. 67-69 Т.1).

У відзиві на змінені позивачем правові підстави позову, відповідач -1 наголошує на тому, що за системний аналіз ст.ст. 20 та 21 ЦК України у взаємозв'язку зі ст. 1 ГПК України дає підстави дійти висновку, що особа має право на захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів; відсутність в особи певного титулу у земельних правовідносинах означає відсутність у даної особи і відповідного права на позов у таких відносинах ( а с. 189-190 Т.1).

Позивач на спростування доводів відповідача -1 про те, що у п. 5.2 договорів купівлі - продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення йдеться про земельні сервітути ( ч.1 ст. 98, ч.1 ст. 100 ЗК УКраїни) доводить, що у цих пунктах йдеться про обмеження у їх використанні, про які зазначено у п.п. "в", "г" та "Ґ" ч.1 статті 111 Земельного кодексу України. І такі обмеження можуть бути встановлені як законом, актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, так і договором ( а. с. 66-67 Т.2)

Ухвалою від 26.06.13року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Комунальне підприємство "Житомирський міський центр земельних відносин" як виконавця технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки площею 0,6722га та 0,0473 га для відповідача -1 (а.с. 93 Т.1).

У відзиві на позов відповідач -2 заперечив обгрунтованість доводів останнього, оскільки вважає , що відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України та Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 29.12.2008р. № 643, надання безперешкодного проїзду та проходу через земельну ділянку площею 0,0767 га та 0,0176га, відноситься до обтяження прав на земельну ділянку, і виражається у земельному сервітуті. Враховуючи відсутність на дату купівлі-продажу земельних ділянок зареєстрованих в державному земельному кадастрі обмежень та обтяжень на земельну ділянку по АДРЕСА_3, державні акти на право власності на земельні ділянки за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства на час їх видачі ( а. с. 195-196 Т.1).

Ухвалою від 26.06.13р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Житомирську міську раду як продавця земельних ділянок площею 0,6722га та 0,0473 га по АДРЕСА_3 (а.с. 93 Т.1).

У письмовому поясненні по суті позову третя особа Житомирська міська рада зазначає , що при прийнятті рішень № № 1277 та 1278 від 23.06.2010року про продаж відповідачу -1 земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 0,6722га та 0,0473 га по АДРЕСА_3 та укладенні договорів купівлі - продажу міська рада керувалась вимогами чинного законодавства, в тому числі ст. 99 Земельного кодексу України ( а.с. 93 Т.2).

Ухвалою від 13.08.13р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії як суб'єкта заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку ( а.с. 104-105 Т.1).

У відзиві на позов відповідач -3 вважає, що позов підлягає задоволенню , оскільки із викладених у позовній заяві обставин та наданих до неї доказів вбачається, що при складанні та реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки були порушенні норми: ст.111 Земельного кодексу України, відповідно до ч.ч. 1,2 якої державній реєстрації підлягали обмеження, які зазначені в п."б"-"е" ч.1 цієї статті, до яких і відноситься обмеження встановлене в п. 5.2 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок; абз. 8 п. 2.6 Наказу Держкомзему України про затвердження Інструкції від 04.05.1999р. № 43 згідно якого у процесі розробки технічної документації із землеустрою повинно бути враховано наявні обмеження щодо використання такої земельної ділянки; п.1.4 Наказу Держкомзему України про затвердження Вимог від 02.11.09р. № 573, який визначає, що до відомостей обмінного файлу належить інформація про обмеження використання земельних ділянок ( а.с. 52-53 Т.2).

Ухвалою від 26.09.13р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Управління Держземагентства у Житомирському районі як суб'єкта видачі та державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та реєстрації самих земельних ділянок (а. с. 176 Т.1).

У відзиві на позов відповідач -4 заперечив обгрунтованість доводів останнього про порушення вимог Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.12р. № 1051, який діє з 01.01.13року, при вчинені дій, які відбувалися протягом 2010року; у вересні 2010 року внесення електронних документів (обмінних файлів) до автоматизованої системи державного земельного кадастру входило до повноважень Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"; до повноважень Управління входило надання довідок про обмеження (обтяження) щодо користування земельною ділянкою; на земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:04:039:0012 надано довідку від 10.02.2010р. № 12/1-2 та на земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:04:039:0044 надано довідку від 10.02.2010р. № 12/1-1; з 04.05.1009р. по 31.12.2012року була чинною Інструкція від 04.05.99р. №43, пункти 2.9 та 3.2 якої покладали заповнення , видачу та державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, серед іншого, на регіональні центри державного земельного кадастру ( а.с. 35-36 Т.2).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) є власником складу матеріалів каркасного типу (ангар) загальною площею 535,0 кв. м та приміщень складу готової продукції загальною площею 163,8 кв.м , що знаходяться по АДРЕСА_3. Перший власник нерухомості - ЗАТ "Хорс" ( а. с. 14, 17 Т.1).

Позивач з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна документально не оформив права на земельні ділянки під ними та необхідними для їх обслуговування.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 ( відповідач -1) є власником виробничо-торговельного комплексу загальною площею 2582,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_3. Перший власник нерухомості - ЗАТ "Хорс" ( а.с. 53-54 Т.3, 70 ).

Відповідач -1 з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна документально оформив право оренди на земельні ділянки площею 0,6811 га площею 0,0473га по АДРЕСА_3 із земель промисловості , що до цього перебували у постійному користуванні ЗАТ "Хорс" (а. с. 65-66 , 70 Т.3).

Відповідно до п. 22 укладеного з Житомирською міською радою (третя особа) Договору оренди земельних ділянок для іншої промисловості від 12.12.2007р. № 040720900438 на орендовану земельну ділянку НОМЕР_3 площею 0,6811 га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0011) було встановлено обмеження щодо надання безперешкодного проїзду та проходу через земельну ділянку площею 0,0767 га на користь суміжних землекористувачів; на орендовану земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,0473га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0012) - щодо надання безперешкодного проходу та проїзду через земельну ділянку площею 0, 0176 га, на користь суміжних землекористувачів ( а с. 45 -48 Т.2).

Зазначені обмеження ( їх межі (контури), площа) позначені на кадастрових планах земельних ділянок , наданих відповідачу -1 в оренду ( а с. 47 Т.2).

Витягом з державного земельного кадастру серії БББ № 244098 станом на 08.06.2010 року щодо земельних ділянок з кадастровим № 1810136300:04:039:0011 та № 1 810136300:04:039:0012 підтверджується проведення державної реєстрації цих обмежень з позначенням останніх на кадастрових планах земельних ділянок ( а с. 18 , 19 Т.2).

В подальшому Житомирська міська рада рішеннями №№ 1277 та 1278 від 23.06.10 року погодила продаж відповідачу -1 земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 0,6722 га та 0,0473 га по АДРЕСА_3.

У п. п. 8.3 п. 8 обох рішень встановлено додаткову умову продажу земельних ділянок: використовувати їх за цільовим призначенням ( а. с. 9, 17 Т.2).

Як встановлено рішенням господарського суду від 11.10.11року у справі 18/5007/66/11 , Житомирською міською радою відповідачу -1 продані земельні ділянки із земель промисловості ( ст. 66 Земельного кодексу України), а не із земель загального користування ( ст. 83 Земельного кодексу України) ( а. с. 84-87 Т.1).

Відповідно до укладених 15 та 21 липня 2010року Договорів купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідач -1 придбав у власність земельну ділянку площею 0,6722 га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0044 ) та земельну ділянку площею 0,0473 га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0012) по АДРЕСА_3 для іншої промисловості ( а.с. 71 -73 , 77-79 Т.1).

За умовами п. 5.2 обох Договорів , відповідачем -1 земельні ділянки набуто у приватну власність з такими обмеженнями (обтяженнями):

- надання безперешкодного проходу та проїзду через земельну ділянку площею 767 кв. м. та площею 176 кв. м на користь суміжних землекористувачів ( спеціальне обмеження);

- заборона викупу земельної ділянки площею 1720 кв. м. у власність та заборона будівництва в межах "червоних ліній" вул. Ватутіна (обмеження втратили чинність).

У п.5.1 обох Договорів зазначено, що придбані відповідачем -1 земельні ділянки вільні від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, не знаходяться під арештом і в судових спорах.

У п. 5.3 обох Договорів окремо обумовлено, що відповідач-1 ознайомився з кількісними та якісними характеристиками земельних ділянок, підземними і наземними спорудами та об'єктами.

В ході вирішення спору встановлено, що спеціальне обмеження щодо надання безперешкодного проходу та проїзду через земельну ділянку площею 767 кв. м. поширюється на земельну ділянку площею 0,6722 га, кадастровий номер 1810136300:04:039:0044 , а площею 176 кв. м - на земельну площею 0,0473га, кадастровий номер 1810136300:04:039:0012.

На замовлення відповідача -1 Комунальне підприємство "Житомирський міський центр земельних відносин" ( відповідач-2) виготовило технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,6722 га , кадастровий номер 1810136300:04:039:0044 для іншої промисловості по АДРЕСА_3 ( далі - технічна документація 1) та технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0473 га , кадастровий номер 1810136300:04:039:0012 для іншої промисловості по АДРЕСА_3 ( далі - технічна документація 2) (а. с. 22, 26 Т.1).

Складовою технічної документації 1 є довідка Управління Держкомзему у м. Житомирі Житомирської області про встановлене на кадастровому плані земельної ділянки загальною площею 0,6811га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0011), обмеження щодо користування нею - надання безперешкодного проходу та проїзду до сусідніх землекористувачів на площі 0,0772 га ( позиції 11, 12,13, 14) відповідно до ст. ст. 110-115 Земельного кодексу України , Українського класифікатора цільового використання землі ( а. с. 28 Т.1).

У кадастровому плані земельної ділянки загальною площею 0,6811га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0011), що доданий до довідки, відповідні позиції позначено.

В ході вирішення спору встановлено, що земельну ділянку загальною площею 0,6811га (кадастровий номер 1810136300:04:039:0011) було поділено на три земельні ділянки : площею 0,0086га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0042, площею 0,0003 га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0043, площею 0,6722 га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0044 ( а. с. 10 Т.2).

При цьому , земельні ділянки площею 0,0086га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0042 та площею 0,0003 га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0043 із сторони провулку 6-го Щорса, вилучені з користування відповідача -1 та зараховані до земель міської ради не наданих у власність та користування, для розширення даного провулку ( а.с. 110 Т. 2) .

Відповідач -2 пояснив, що оскільки відповідачем - 2 придбано у власність земельну ділянку площею 0,6722 га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0044, спеціальне обмеження щодо надання безперешкодного проходу та проїзду через земельну ділянку поширюється на площу 0, 0767 га. При цьому вилучення земельних ділянок загальною площею 0,0089 га із сторони провулку 6-го Щорса не вплинуло на розмір земельної ділянки, яка визначалась для проходу та проїзду через цю земельну ділянку ( а. с. 110 Т.2)

В ході вирішення спору встановлено, що площа спеціального обмеження розміром 0,0767 га ( а фактично, 0,0773 га) складається із суми площ позиці (угідь) 10 ( 0,0120 га), 11 (0,0197га), 12 (0,0244га), 13 (0,0212га), що позначені на плані встановлених меж земельної ділянки площею 0,6722га (а. с. 193 Т.1). Позиції (угіддя) 10,11, 12 та 13 значаться як землі під проїздами , проходами та площадками, та знаходяться в зоні дії сервітуту. Код 02.03.01 (право проходу та проїзду по наявному шляху) ( а с. 57-59 Т. 3).

Складовою технічної документації 2 є також довідка Управління Держкомзему у м. Житомирі Житомирської області про встановлене на кадастровому плані земельної ділянки загальною площею 0,0473га , кадастровий номер 1810136300:04:039:0012, обмеження щодо користування нею - надання безперешкодного проходу та проїзду до сусідніх землекористувачів на площі 0,0176га ( позиція 3) відповідно до ст. ст. 110-115 Земельного кодексу України, Українського класифікатора цільового використання землі ( а. с. 28 Т.1).

У кадастровому плані земельної ділянки загальною площею 0,0473 га з кадастровим номером 1810136300:04:039:0012, що доданий до довідки, позиція (угіддя) 3 площею 0,0176 га значиться як незабудовані землі (проїзд та прохід через земельну ділянку) (а. с. 44 Т.1).

Зазначене спеціальне обмеження займає частину земельної ділянки одним масивом.

У пояснювальних записках технічних документацій 1та 2 виконавцем зазначено, що відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі земельні ділянки відносяться до земель підприємств іншої промисловості. Код цільового використання - 1.10.5. ( а. с. 186 - 192 Т.1)

Державні акти серії ЯЛ № 348294 та ЯЛ № 3482941 на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6722 га та 0,0473 га зареєстровані 10.11.10 року ( а. с. 80, 81 Т.1). З цієї дати у відповідача -1 виникло право приватної власності на зазначені земельні ділянки.

На плані меж земельних ділянок державних актів межі ( зони) обмежень відсутні. Бланки державних актів у полі "обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини" не заповнені.

Відповідач -3 Житомирська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" як суб'єкт заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку у 2010 році пояснив, що останні заповнені на підставі технічної документації із землеустрою , однак у будь - якому разі перевірку відповідності відомостей наявних в оформленому бланку державного акта перед його реєстрацією та видачею мав здійснити відповідний територіальний орган земельних ресурсів, відповідно до п. 2.4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.03р. ( а. с. 95-96 Т.2).

Судом встановлено, що у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-1800249722013 та НВ-1800249822013 за 24.04.13 року та № НВ-1800722792013 та НВ-1800722742013 за 26.11.13 року, серед іншого, зазначено, що відомості про обмеження у використанні земельних ділянок, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.12р. № 1051, не зареєстровані ( а. с. 58-61 Т.1, а. с. 100-105 Т.2).

Однак на кадастрових планах земельних ділянок ( 1810136300:04:039:0044 та 1810136300:04:039:0012), що додані до витягів, позначені ті їх частини , що зайняті проїздами та проходами ( а. с. 59, 61 Т. 1, а. с. 100-105 Т.2).

Саме відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей про обмеження земельних ділянок відповідача -1 проїздами та проходами , а також відсутністю їх меж (зон), площ на державних актах на право власності на земельні ділянки, позивач обгрунтовує порушення його прав на вільний проїзд і прохід до належного йому на праві власності нерухомого майна для його використання у підприємницькій діяльності.

Натомість відповідач -1 наголошує на тому , що оскільки у п. п. "а" - "д" ч.2 ст.111 ЗК України відсутнє таке обмеження , як надання безперешкодного проходу та проїзду через земельну ділянку, зокрема і на користь суміжних землекористувачів та загалом поняття "спеціальне обмеження", тому виходячи із системного аналізу ст. ст. 98,99 ЗК України у взаємозв'язку зі ст. ст. 401,402, 403,404,406 ЦК України право проїзду і проходу через чужу земельну ділянку є правом особи на чуже майно, яке оформляється земельним сервітутом із власником земельної ділянки.

У зв'язку з цим, відповідач -1 як власник земельних ділянок розуміє свій обов'язок надавати суміжним землекористувачам право безперешкодного проїзду та проходу через належні йому земельні ділянки, однак відповідно до укладених з такими землекористувачами договорів земельного сервітуту. Одночасно наголошує на тому, що позивачем не укладено договору земельного сервітуту як з попереднім власником земельних ділянок Житомирською міською радою, так і з відповідачем -2 як їх новим власником ( а.с. 99 Т.2).

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним доказам у сукупності за правилами ст. ст. 4-7 та 43 ГПК України, господарський суд дійшов наступного висновку.

Згідно частини 1 ст. 48 ГК України органи влади, з метою створення сприятливих економічних умов для розвитку підприємництва , надають підприємцям на умовах і в порядку , передбачених законом , земельні ділянки.

За приписами ст. 148 та 153 ГК України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси, зокрема, землю, відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності.

Стаття 91 Земельного кодексу України також зобов'язує власників земельних ділянок забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Згідно частини 1 ст. 111 Земельного кодексу України в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010року було зазначено, що право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором шляхом встановлення, зокрема, заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту ( п. г ч. 1 ст. 111 ЗК України).

Згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок , затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643, заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки належить до обмежень у використанні земельної ділянки ( код 01.06.05) ( а. с. 200 Т. 1).

Згідно частини 2 статті 111 Земельного кодексу України в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010року обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, визначені у пунктах "б-е" частини першої цієї статті, підлягали державній реєстрації в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом.

За приписами частини 1 ст. 110 Земельного кодексу України в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010року обмеження (обтяження) може бути встановлено також на частину земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Оскільки під'їзні шляхи є обов'язковими об'єктами, що використовуються підприємствами у господарській діяльності, землі промисловості є основою для їх розміщення та експлуатації .

Згідно частини 2 цієї статті землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідач -1 набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,6722 га , кадастровий номер 1810136300:04:039:0044 та земельну ділянку площею 0,0473 га , кадастровий номер 1810136300:04:039:0012 із земель комунальної власності м. Житомира, віднесених за основним цільовим призначенням до земель промисловості.

Встановленими судом доказами підтверджується, що на використання відповідачем-1 набутих у приватну власність земельних ділянок рішеннями Житомирської міської ради № № 1277 та 1278 від 23.06.10 року та п.5.2 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок встановлено обмеження: заборона змінювати цільове призначення земельних ділянок, однак лише на ті їх частини, що зайняті під'їзними шляхами, на які може бути встановлено земельний сервітут на право проходу та проїзду по наявному шляху суміжними землекористувачами.

За змістом п. 5.3 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок відповідач-1 ознайомився з кількісними та якісними характеристиками земельних ділянок, підземними і наземними спорудами та об'єктами, а відтак, наявними під'їзними шляхами.

Отже, обов'язок відповідача -1 використовувати площі 0,0767 га та 0,0176 га земельних ділянок з кадастровим номером 1810136300:04:039:0044 та з кадастровим номером 1810136300:04:039:0012 як під'їзні шляхи є постійним допоки земельні ділянки належатимуть до земель промисловості.

У статті 90 Земельного кодексу України передбачено право власників земельних ділянок споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. За приписами статті 375 Цивільного кодексу України перелік об'єктів права забудови земельних ділянок є більшим.

Право забудови земельних ділянок відведених із земель промисловості Земельним кодексом України не забороняється.

Однак частина 7 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що діяльність власника може бути обмежена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, викопіюванням генерального плану міста Житомира підтверджується, що АДРЕСА_3 - це територія комунального призначення, автопідприємств, баз та складів ( а.с. 32 Т.3).

По АДРЕСА_3 підприємницьку діяльність здійснюють фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( позивач), фізична особа - підприємець ОСОБА_6 ( відповідач -1), фізична особа - підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, фізична особа - підприємець ОСОБА_10, фізична особа - підприємець ОСОБА_11, фізична особа - підприємець ОСОБА_12, фізична особа - підприємець ОСОБА_13 та інші.

Окремі фізичні особи - підприємці мають оформлені права на земельні ділянки по АДРЕСА_3 , інші , в тому числі, позивач, не мають.

З наявних у справі договорів оренди та купівлі - продажу земельних ділянок судом встановлено, що за основним цільовим призначенням останні віднесені до двох категорій земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та землі житлової та громадської забудови ( п.п. б та ж ст. 19 Земельного кодексу України).

В ході вирішення спору встановлено, що належні відповідачу-1 на праві власності земельні ділянки (кадастровий номер 1810136300:04:039:0044 та кадастровий номер 1810136300:04:039:0012) примикають до АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник, зокрема, має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

У відповідності до норм ДБН 360-92, СНіП 2.05.07-85 до об'єктів господарювання для їх обслуговування повинні бути влаштовані окремі в'їзди -виїзди.

На схемі розташування окремих в'їздів - виїздів винесених в натурі до об'єктів господарювання з вул. Щорса та 6-го провулку Щорса показані існуючі в'їзди - виїзди до нежитлових приміщень, які на правах власності належать фізичним особам-підприємцям. В'їзди №1 та № 2 - передбачені з магістральної вулиці Ватутіна, в'їзди №3, №4 та №5 - передбачені з 6-го провулку Щорса ( а. с. 71-79 Т.2).

В'їзди - виїзди № 1 та № 2 за фактичним станом є наявними шляхами з асфальтним покриттям. На місцевості ( в натурі) проходять через частини земельних ділянок відповідача -1 до об'єктів господарювання ( нежитлових приміщень) інших власників фізичних осіб-підприємців, які ними користуються.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем -1 виникли виключно через користування в'їздами № 1 та № 2 з магістральної вулиці Ватутіна . Попри те, що об'єкти нерухомості позивача на місцевості примикають до 6-го провулку Щорса, останній доводить, що в'їзди №№ 3,4 та 5 з цього провулку не можуть слугувати такими, що забезпечують обслуговування цих об'єктів , як це намагається довести відповідач -1.

Судом встановлено, що відповідач -1 отримав дозвіл на реконструкцію власних будівель і нежитлових приміщень та будівництво адміністративно - виставкового будинку на власних земельних ділянках по АДРЕСА_3 під виробничо-торговельний комплекс . В архітектурно-планувальному завданні № 336/510/08 , в частині містобудівних вимог, зазначено, що при будівництві слід враховувати , серед іншого, технологічно - транспортну схему даної території ( території колишнього заводу ЗАТ "Хорс") ( а.с . 42 Т.3).

Тим самим, відповідач -1, як новий власник земельних ділянок, не вправі забудовувати площі 0,0767 га та 0,0176 га земельних ділянок, які зайняті наявними під'їзними шляхами, мають визначені площу, межі (зони) на місцевості ( в натурі), позначені на кадастрових планах цих земельних ділянок , що містяться у Державному земельному кадастрі та слугують одночасно під'їзними шляхами для інших суміжних землекористувачів та загалом утворюють технологічно - транспортну схему території колишнього заводу ЗАТ "Хорс" по АДРЕСА_3.

У зв'язку з викладеним, господарський суд погоджується з правовою позицією Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" ( відповідача -3) в частині встановлених відповідачу -1 обмежень у використанні належних йому на праві власності частин земельних ділянок, про які йдеться у п. г ч. 1 ст. 111 ЗК України.

В свою чергу, відповідач -2 під час підготовчих робіт зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не здійснив належного аналізу п.8.3 рішень Житомирської міської ради №№ 1277 та 1278 від 23.06.10р. про обов'язок відповідача -1 використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням та висновку Управління Держкомзему у м. Житомирі Житомирської області про те, що на земельні ділянки встановлені обмеження відповідно до ст. ст. 110-115 Земельного кодексу України та Українського класифікатора цільового використання землі, у зв'язку з тим, що останні відносяться до земель промисловості, а відтак, зайняті у відповідних частинах ( позиціях, угіддях) під'їзними шляхами, користуватися якими мають право і суміжні землекористувачі ( п. 2.2 Інструкції від 04.05.1999 № 43).

Абз. 8 п. 2.6 Інструкції від 04.05.1999р. № 43 зобов'язував відповідача -2 у процесі розробки технічної документації із землеустрою врахувати наявні обмеження щодо використання земельних ділянок.

Попри помилку відповідача -2 в правовій оцінці встановлених обмежень у використанні земельних ділянок відповідачем -1, технічними документаціями із землеустрою 1 та 2 останні враховані , що підтверджується кадастровими планами земельних ділянок 1810136300:04:039:0044 та 1810136300:04:039:0012, на які нанесені межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки, однак які розцінено як межі угідь та зон дії майбутніх сервітутів.

Згідно п 2.9. Інструкції від 04.05.1999р. № 43 заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку покладалось на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи.

У пункті 2.8. Інструкції від 04.05.1999р. № 43 було зазначено, що на плані меж земельної ділянки в бланку державного акта показуються всі елементи, вказані в пункті 2.6, крім елементів, зазначених в абзацах п'ятому, шостому та восьмому (межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки).

У зв'язку з цим, у п. 2.16 Інструкції від 04.05.1999р. № 43 було зазначено, що при наявності обмежень на використання земельної ділянки до примірника державного акта на право власності на земельну ділянку, який видається власнику земельної ділянки, додаються: копія кадастрового плану ( де межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки позначені) та акт перенесення на місцевість меж зон обмежень.

Однак відповідно до п.2.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої Держкомзем від 22.06.2009 № 325, на план меж земельної ділянки державного акту наносяться зони обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки (чорна пунктирна лінія) та їх порядкові номери.

Згідно п. 2.13 Інструкції від 22.06.2009 № 325 у полі державного акту "Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини" зазначаються відомості про наявні обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини, визначені на підставі документації із землеустрою відповідно до законодавства.

У зв'язку з цим, господарський суд погоджується з доводами позивача про порушення вимог діючого земельного законодавства під час заповнення державних актів серії ЯЛ № 348294 та ЯЛ № 3482941 на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6722 га та 0,0473 га в частині не нанесення на план меж цих земельних ділянок зон обмежень щодо використання земельної ділянки та не заповнення, відповідно, поля "Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини" .

Пояснення відповідача - 3 в цій частині господарський суд оцінює критично, оскільки відомості про наявні обмеження щодо використання частин земельних ділянок були у технічних документаціях із землеустрою 1 та 2, отриманих від відповідача -2, зокрема, викладені у довідках Управління Держкомзему у м. Житомирі Житомирської області. Тому можливість здійснення їх правового аналізу у виконавців заповнення державних актів на право власності на земельні ділянки відповідача -3 була.

На встановлені обмеження щодо використання частин земельних ділянок не звернуто увагу і відповідачем - 4, який, відповідно до п. 2.4. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель , затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174, отримавши оформлені бланки державних актів на право власності на земельну ділянку мав перевірити відповідність внесених до них відомостей технічним документаціям із землеустрою.

Однак усунути недоліки в оформлені державних актів серії ЯЛ № 348294 та ЯЛ № 3482941 на право власності на земельні ділянки у відповідних полях на даний час неможливо, з огляду на те, що Інструкція від 22.06.2009р № 325, яка передбачала можливість видачі нового державного акта, втратила чинність 15.10.2013 року, а з 23.07.13року - постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою".

Стосовно доводів позивача про відсутність у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-1800249722013 та НВ-1800249822013 за 24.04.13 року та № НВ-1800722792013 та НВ-1800722742013 за 26.11.13 року відомостей про обмеження у використанні земельних ділянок, встановлених Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.12р. № 1051 ( далі - Порядок № 1051).

Оскільки Порядок № 1051 набрав чинності з 01.01.13року, його приписи не поширюються на спірні відносини, що виникли у 2010 році та до уваги судом не беруться.

Стосовно доводів відповідача -2 про відсутність у позивача матеріального права на цей позов через відсутність титулу власника (землекористувача) суміжної земельної ділянки та наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Припинення провадження у господарській справі за пунктом 1 ч.1 ст. 80 ГПК України може мати місце, якщо справа зі спору непідвідомча господарському суду, а підвідомча іншому спеціалізованому чи загальному суду.

Натомість право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду ( абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Великої Британії" Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", що виходячи , в тому числі, з положень ст. 12 ГПК України , судам підсудні справи, зокрема, з приводу визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

За змістом п. п. 2.3. Постанови Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визнання державного акта недійсним завжди є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт.

Однак у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року ( судова палата у цивільних справах) викладено правову позицію про те, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач не оспорює підстави виникнення права власності відповідача -2 на земельні ділянки, а лише оспорює державні акти серії ЯЛ № 348294 та ЯЛ № 3482941 на право власності на земельні ділянки, якими це право оформлено відповідно до статті 126 ЗК України в редакції 2010 року, з підстав допущених недоліків в їх оформлені у відповідних полях.

Однак недоліки в оформлені державних актів серії ЯЛ № 348294 та ЯЛ № 3482941 на право власності на земельні ділянки в частині не нанесення на план меж цих земельних ділянок зон обмежень щодо використання земельної ділянки та не заповнення, відповідно, поля "Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини" не є підставами для визнання їх недійсними.

На підставі встановлених обставин спору, суд наголошує, що вище зазначені недоліки не припинили встановлені відповідачу -1 обмеження у використанні частин земельних ділянок зайнятих під'їзними шляхами.

Одночасно господарський суд погоджується з правовою позицією відповідачів 1, 2 та третьої особи про те, що пункти 5.2 Договорів купівлі - продажу земельних ділянок не встановлюють земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху ( п.б ч.1 ст. 99 ЗК України), в даному випадку, по наявних під'їзних шляхах на користь суміжних землекористувачів, оскільки сторонами цих договорів є первісний та новий власники земельних ділянок. За суб'єктним складом сторонами договору земельного сервітуту є власник (володілець) сусідньої земельної ділянки та власник (володілець) обслуговуючої земельної ділянки ( ст.100 ЗК України).

Наявність інших підстав встановлення земельного сервітуту на частини земельних ділянок відповідача -1 - закон, заповіт та рішення суду, позивачем не доведено.

З врахуванням викладеного, встановлення відповідачу -1 обмежень на зміну цільового призначення частин земельних ділянок зайнятих під'їзними шляхами не усуває необхідність встановлення та державної реєстрації обтяжень на такі їх частини , в даному випадку, земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху ( п. б ч.1 ст. 99 ЗК України).

У зв'язку з викладеним, обраний позивачем спосіб захисту порушеного, як він вважає , права власності на нерухоме майно, є помилковим та не підлягає задоволенню за цим позовом.

Щодо позовної вимоги скасувати державну реєстрацію державних актів.

За змістом статті 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, статті 19 Закону № 1952-IV (до внесення змін згідно із Законом України від 7 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр") державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, є підставою для державної реєстрації цих прав. Ці акти видаються спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі земельних ресурсів - Державним агентством земельних ресурсів України.

Видача державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку здійснювалася за єдиною визначеною процедурою, встановленою Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647.

Таким чином, ознаками цих державних актів є: видача органом виконавчої влади; видача в межах процедури державної реєстрації права власності, користування, що виникло на підставі правовстановлювального документа; єдиний порядок оформлення; фіксування факту державної реєстрації права власності на землю або користування землею.

Оскільки порядок видачі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку перебуває у сфері публічно-правових відносин, то спори щодо дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з приводу їх видачі підлягають розгляду адміністративними судами ( п. 9 Постанови Вищий адміністративний суд від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

Відповідно, порядок скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки також перебуває у сфері публічно-правових відносин.

На підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд вирішує припинити провадження у справі за цими позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, п.1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 348291 від 10.11.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0, 0473га, кадастровий номер 1810136300:04:039:0012, по АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_6 - відмовити.

2. У позові визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 348294 від 10.11.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,6722 га, кадастровий номер 1810136300:04:039:0044, по АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_6 - відмовити.

3.У позові про скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.12.13року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

Друк. :

1-у справу

2- позивачу ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) простою

4- відповідачу ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_2) простою

5- відповідачу КП "Житомирській міський центр земельних відносин" (10014, м. Житомир, вул. майдан С.П. Корольова, 6, ) простою

6 - відповідачу Управлінню Держземагенства у Житомирському районі (10000, м. Житомир, вул. мала Бердичівська, 17в) простою

7- третій особі Житомирській міській раді (м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/20) рек.

8- відповідачу ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Житомирської регіональної філії (1002, вул. Довженка, 47 м. Житомир) - рек.