Рішення

від 25.12.2013 по справі 916/3071/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2013 р.Справа № 916/3071/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Байчан О.М. згідно довіреності від 15.11.2013р. за № 32;

від відповідача: не з'явився

розглянув справу:

за позовом: Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.);

до відповідача: Приватного підприємства „Зовніштранс" (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.);

про стягнення 15095,10 грн.

08.11.2013р. Державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Зовніштранс", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15095,10 грн., із яких 14494,30грн. - основний борг, 364,19грн. - пеня та 236,62грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 11 листопада 2013р. порушено провадження у справі № 916/3071/13 за зазначеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про долучення доказів до справи, а саме: розрахунок до позовної заяви, витяг з ЄДР та акт звірки взаєморозрахунків.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

05 березня 2010р. між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (позивач) та Приватним підприємством „Зовніштранс" (відповідач) був укладений договір № 68-ХД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Предметом договору є забезпечення балансоутримувачем Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" обслуговування та експлуатація нежитлових приміщень другого поверху будівлі спорткомплексу, загальною площею 1190,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська 81, а також утримання прибудинкової території, а орендаря брати участь у витратах балансоутримовуча на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі нежитлових приміщень.

Орендар користується нежитловими приміщеннями загальною площею 28,2 кв.м.

Орендоване приміщення використовується з метою: транспортно-експедиторські послуги.

Відповідно п. 2.1 договору, балансоутримувач зобов'язується забезпечити виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, викладених в переліку робіт щодо утримання будівлі, комунальних платежів та інших послуг.

Надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами, розрахунок до яких знаходиться у додатку №2 до договору.

Згідно п. 2.2 договору орендар зобов'язується використовувати об'єкт оренди відповідно до його цільового призначення.

Також орендар зобов'язується вносити плату на рахунок балансоутримовуча будівлі за послуги та роботи, надані балансоутримовучем згідно умов договору відповідно до виставлених портом рахунків протягом 10 календарних днів. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки (п.2.2.6).

Згідно п.3.1.2. договору балансоутримувач будівлі має право стягувати в установленому порядку прострочену заборгованість за платежами, що наведені в п.2.2.6 договору.

Відповідно до 4 розділу договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Спори, які виникають за договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.

Договір укладено строком на один рік з 01.01.2010р. до 31.12.2010р.( п.5.1 договору).

Будь-які зміни або доповнення до договору, допускаються за взаємною сторін у вигляді додаткової угоди до договору (п.5.2).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за один місяць до закінчення строку його чинності, він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно п. 5.7 договору припинення дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, що виникли під час дії договору.

До договору № 68-ХД від 05.03.2010р. були прийняті додаткові угоди, а саме: № 1 від 13.04.13р., №2 від 25.05.2010р., №3 від 20.09.2010р., №4 від 01.01.2011р., №5 від 30.12.2011р., №6 від 03.01.2012р., також додаткові угоди б/н від 01.02.2013р., від 13.06.2013р., від 23.12.2011р., від 23.12.2011р.

На виконання умов договору № 68-ХД від 05.03.2010р. позивач надав відповідачу послуги, за які виставив рахунки.

Проте, відповідачем не були сплачені в повному обсязі отримані послуги, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отримані послуги в сумі 14494,30грн.

15.02.2013р. за вихідн. №316 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за отримані послуги, яку останній залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 364,19грн. пені та 236,62грн. 3% річних.

У судовому засіданні 25.12.2013р. позивач надав уточнений розрахунок пені та 3% річних, згідно якого пеня становить 359,56грн., а 3% річних 230,71грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши розрахунок позивача, наданий в судовому засіданні 25.12.2013р. в частині нарахування 3% річних та пені, суд приходить до висновку, що їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, і тому в цій частині теж задовольняє позов.

Проте, позивач просив стягнути пеню в сумі 364,19грн., а 3% річних в сумі 236,62грн.

Тому суд відмовляє в частині стягнення пені в сумі 4,63грн. (364,19грн. - 359,56грн.) та 3% річних в сумі 5,91грн.(236,62грн. - 230,71грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, у акті звірки взаємних розрахунків основний борг визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу за отримані послуги в сумі 14494,30грн. в повному обсязі та в межах наданого у судовому засіданні уточненого розрахунку - пеню в сумі 359,56грн., 3% річних в сумі 230,71грн., оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, а в частині стягнення пені в сумі 4,63грн. та 3% річних в сумі 5,91грн. відмовляє.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Зовніштранс" (вул. Шабська, 81, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, 67700, код ЄДРПОУ 32352102) на користь Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вул. Шабська, 81, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, 67700, код ЄДРПОУ 01125689):

- 14494,30грн.- основної заборгованості;

- 230,71грн. - 3% річних;

- 359,56грн.- пені;

- 1720,50грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення:

- 4,63грн. - пені;

- 5,91 грн. - 3%річних

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 27.12.2013 року.

Суддя Брагіна Я.В.