Постанова

від 24.12.2013 по справі 809/3951/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 809/3951/13-a

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатор» про стягнення заборгованості в сумі 2583,05грн.,-

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатор» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2583,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого за період з 20.08.2004 року по 20.01.2009 року допущено заборгованість в сумі 2583,05 грн., в тому числі нараховані фінансові санкції на суму 2127,96 грн. та пеня на суму 455,09 грн., що тягне за собою несвоєчасну виплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, згідно з яким управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

У відповідності до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.4 ст.122, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, хоча і не прибули всі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, то відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи доводи позивача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркатор» згідно даних з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване юридичною особою та взяте на облік управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську до ст.1 Закону України „Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і відповідно є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Статтею 1 Закону визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина перша статті 15 Закону визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 17 Закону встановлені обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з частиною 6 статті 20 Закону встановлено обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Приписами частини 13 статті 106 зазначеного Закону № 1058-ІV встановлено, що при нарахуванні пені та накладенні штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року за № 26-1, що діяв на момент спірних правовідносин (надалі - Порядок), установлено, що страхувальники щомісяця формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Судом встановлено, що відповідач, не здійснив сплату застосованих рішенням позивача за №2592 від 09.09.2009 року фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) штрафних санкцій в розмірі 2127,96 гривень та нарахованої пені в розмірі 455,09 гривень. В передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалось і нараховані суми таких санкцій та пені, у відповідності до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є узгодженими.

Всього за період з 20.08.2004 року по 20.01.2009 року за відповідачем рахується заборгованість до бюджету ПФУ в м.Івано-Франківську - 2583,05 грн., в тому числі штрафні санкції - 2127,96 грн., пені - 455,09 грн., яка станом на час розгляду справи не сплачена.

Наявність заборгованості перед управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме рішенням про застосування фінансових санкцій та картками особового рахунку платника (а.с.8-35).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатор» в розмірі 2583,05 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркатор» (ідентифікаційний код 30106506, вул.Військова, 11/1, м.Івано-Франківськ) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську заборгованість в сумі 2583 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три гривні) 05 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 30.12.2013 року.