Постанова

від 27.12.2013 по справі 802/4758/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 грудня 2013 р. Справа № 802/4758/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до приватної промислово-комерційної фірми "Мікос" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з приватної промислово-комерційної фірми "Мікос" (далі - ППКФ "Мікос") заборгованість по орендній платі за землю в сумі 14 430,37 грн.

Представник позивача 27.12.2013 року подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 31).

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином, що підтверджується документально (а.с. 30). Заяв щодо неможливості розгляду справи у відсутності представника відповідача чи відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю його прибуття в судове засідання суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з таких мотивів.

Відповідач ППКФ "Мікос" як юридична особа зареєстрований реєстраційною службою Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області (ідентифікаційний код 13325749) та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби починаючи з 29.08.2002 року (а.с. 7-12).

15.03.2004 року між ППКФ "Мікос" та Тиврівською селищною радою укладено типовий договір оренди землі, відповідно до умов якого підприємство приймає у селищної ради у строкове платне користування земельну ділянку для видобування граніту, виготовлення облицювальних матеріалів і деталей пам'ятників, яка знаходиться в межах Тиврівської селищної ради, та зобов'язується у визначеному законом порядку вносити орендну плату за користування цією земельною ділянкою (а.с. 22-25).

Разом із тим, судом встановлено, що станом на 22.11.2013 року за відповідачем рахується непогашена заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 14 430,37 грн. Дана заборгованість виникла у результаті несплати платежів в сумі 13 519,29 грн., самостійно визначених підприємством у декларації з плати за землю № 1300000464 від 20.02.2013 року, а також включає у себе нараховану в автоматичному режимі пеню в сумі 911,08 грн. (а.с. 13-21).

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 131.1 ст. 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлює, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу ППКФ "Мікос" податкову вимогу № 13 від 08.06.2012 року на суму 2 208,51 грн. (а.с. 17), після чого податковий борг підприємства збільшувався та у повному обсязі не погашався.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідачем ППКФ "Мікос" у встановлений законом строк добровільно не сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю, яка є предметом даного публічно-правового спору.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у податкового органу права на стягнення податкового боргу за цим позовом.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення податкового боргу в сумі 14 430,37 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної промислово-комерційної фірми "Мікос" (ідентифікаційний код 13325749) в рахунок погашення податкового боргу кошти в сумі 14 430 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 37 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало Павло Ігорович