Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/14900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14900/13 16.12.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Інвест"

про стягнення 18 553,36 грн.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Судді: Баранов Д.О.

Нечай О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тарапон С.С. (за довіреністю від 03.01.2013);

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 16 грудня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

02.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Інвест" про стягнення 18 553,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено до розгляду на 16.09.2013.

12.09.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 розгляд справи відкладено на 30.09.2013.

В судове засідання, призначене на 30.09.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 30.09.2013 оголошено перерву до 10.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

До канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Омега Інвест" про необхідність виходу за межі позовних вимог у порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та заперечення на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 суд ухвалив здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 для здійснення колегіального розгляду справи №910/14900/13 визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Ломака В.С., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Ломака В.С., Нечай О.В. прийнято справу до свого провадження. Призначено розгляд справи на 18.11.2013.

18.11.2013 суддя Нечай О.В. звернувся до голови Господарського суду міста Києва із заявою, відповідно до якої просив вивести його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу №910/14900/13 у зв'язку із великою завантаженістю справами.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Нечай О.В., Баранов Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 колегією суддів у складі Цюкало Ю.В. (головуючий), Нечай О.В., Баранов Д.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 16.12.2013.

29.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 16.12.2013, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Інвест" було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за №776/12.

Згідно підписаних договору та Адресних програм на пріоритет №1 від 12.11.2012, за відповідачем було встановлено пріоритет на користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Позивач зазначає, що відповідно до умов вищезазначеного Договору та Адресних програм на пріоритет №1 від 12.11.2012, КП "Київреклама" були виставлені відповідні рахунки-фактури за пріоритет на користування місцем.

Також, позивач вказує на те, що між сторонами було укладено відповідну адресну програму на право тимчасового користування №2 від 31.01.2013.

КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" зазначає, що відповідно до умов вищезазначеного договору та Адресної програми на пріоритет №1 від 12.11.2012, позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури за пріоритет та право тимчасового користування на загальну суму 15 453,98 грн.

Згідно з п.5.2.3. Договору, відповідач зобов'язався не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Позивач зазначає, що відповідач, всупереч умовам Договору, Адресної програми, виставлених рахунків-фактури не здійснив відповідні оплати по кожному рахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 15 453,98 грн.; пеню у сумі 612,35 грн.; 3% річних у сумі 129,38 грн.; 15% штрафу у сумі 2 357,65 грн.

Крім того, 12.09.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 17 636,88 грн.; пеню у сумі 612,35 грн.; 3% річних у сумі 129,38 грн.; 15% штрафу сумі 2 685,08 грн. Позивачем збільшено розмір позовних вимог на підставі того, що під час розгляду зазначеної справи у Господарському суді м. Києва, відповідачу було виставлено новий рахунок-фактуру №77340 від 12.08.2013 за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 на загальну суму 2 182,90 грн. відповідно до умов договору.

Також, 29.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 24 185,58 грн., пеню у сумі 690,87 грн.; 3% річних у сумі 129,38 грн.; 15% штрафу у сумі 3 668,73 грн. Розмір позовних вимог збільшено на підставі виставлення відповідачу нових рахунків-фактур №78724 від 12.09.2013; №80018 від 10.10.2013; №81864 від 12.11.2013 за тимчасове користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами в період з 01.09.2013 по 31.11.2013 на загальну суму 6 548,70 грн.

Відповідачем було подано клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог у порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати недійсними адресні програми №1 та №2. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що передумовою виникнення спору у справі є в т.ч. існування Адресної програми №1 та Адресної програми №2, які, на думку відповідача, суперечать законодавству.

З огляду на вищезазначене відповідач просить суд розглянути питання щодо визнання недійсними Адресної програми на пріоритет №1 до Договору №776/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 12.11.2012 та Адресної програми на право тимчасового користування №2 до Договору №776/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 31.01.2013.

Крім того, відповідачем подано заперечення на позов відповідно до якого відповідач просить відмовити в позові з тих підстав, що рекламний засіб розміщено на фасадній стіні приміщення, яке знаходиться у приватній власності ТОВ "Бормед", а відтак відсутні правові підстави для сплати коштів за користування місцем, що перебуває у комунальній власності.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як відомо з матеріалів справи, 12.11.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та ТОВ "Омега Інвест" (розповсюджувач) було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за №776/12.

Згідно з п. 1.1. вказаного Договору на підставі відповідного дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно з п. 4.1.1. договору, підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Відповідно до п.4.2.1. Договору, підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України, що підтверджується оригіналами рахунків, виставлених позивачем, котрі наявні в матеріалах справи, а саме: рахунок №64610 від 26.11.2012, №65260 від 14.12.2012, №66173 від 04.01.2013, розрахунок коригування №67780 від 31.01.2013 до рахунку-фактури №67619 від 31.01.2013, рахунок №67619 від 31.01.2013, розрахунок коригування №67778 від 31.01.2013 до рахунку-фактури №66173 від 04.01.2013, рахунок №68599 від 12.02.2013, рахунок №70136 від 15.03.2013, рахунок №71654 від 13.04.2013, рахунок №72860 від 14.05.2013, рахунок №74553 від 12.06.2013, рахунок №75975 від 11.07.2013, рахунок №78724 від 12.09.2013, рахунок №80018 від 10.10.2013, рахунок №81864 від 12.11.2013, рахунок №77340 від 12.08.2013.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зазначається, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв лілового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов'язання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановлених цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання несе учасник господарських відносин. Відсутність у Відповідача необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором.

У відповідності до умов договору, а саме п.5.2.1 Договору, розповсюджувач зобов'язаний виконувати умови цього Договору, дотримуватись вимог Порядку, положень чинного законодавства про рекламу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2.3. Договору сторони передбачили, що розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 6.1. Договору сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Пунктами 6.2. Договору зазначено, розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.7. Договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно п. 6.8. Договору плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (Відповідачем) не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

В пункті 6.13. Договору зазначено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, п. 6.12 передбачено, що розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу.

Як відомо з матеріалів справи, в порушення умов Договору Відповідач не здійснив з Позивачем розрахунку відповідно до умов Договору у повному обсязі, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 27.11.2013 на загальну суму 24 185,58 грн. з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог на підставі виставлення нових рахунків за останній період.

Наведені вище обставини справи є прямим свідченням порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в односторонньому порядку, що є порушенням законних прав та охоронюваних Конституцією України інтересів Позивача.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем суми заборгованості до суду не представлено.

Дослідивши матеріали справи та з аналізу вищенаведених норм слідує наступне.

У відповідності до наведених вище нормативно-правових актів право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів виникає безпосередньо на підставі дозволу виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної адресної програми.

При цьому обов'язок оплати за право тимчасового користування виникає незалежно від його фактичної реалізації шляхом розміщення зовнішньої реклами в обумовленому дозволом місці.

Таким чином за наявності дозволу виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної адресної програми обов'язок по оплаті за право тимчасового користування у встановленому договором порядку виникає і за відсутності підписаного Розповсюджувачем передбаченого пунктом 6.9 Договору акту приймання-передачі із наведеним ньому розрахунком.

Твердження відповідача стосовно того, що відсутні підстави для сплати коштів за користування місцем, що перебуває у комунальній власності, оскільки рекламний засіб розміщено на фасадній стіні приміщення, яке знаходиться у приватній власності ТОВ "Бормед" не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно наданого позивачем переліку підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010, №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", приміщення загальною площею 4 235,2 кв. м, з яких нежилі - 67,2 кв. м, жилого будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 29/2, належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва івіднесені до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що рекламний засіб розміщено саме в тій частині фасадної стіни будинку, яка відноситься до приміщення належного ТОВ "Бормед".

Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсними адресних програм №1 та №2, а борг підлягає стягненню у зв'язку із тим, що позивачем належним чином доведено факт його виникнення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 129,38 грн. перевірено судом, вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.5.2.4. Договору, розповсюджувач зобов'язаний у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у сумі 690,87 грн. перевірено судом, вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 7.3. Договору Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

На підставі вищезазначеного, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15% від простроченої суми в розмірі 3 668,73 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Виходячи із наведеного, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог у порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнання недійсними Адресної програми на пріоритет №1 і Адресної програми на право тимчасового користування №2 до Договору №776/12 суд зазначає, що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставними, та враховуючи задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання відповідачу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: суму основного боргу у розмірі 24 185,58 грн.; штрафу 15% у розмірі 3 668,73 грн.; пеню у сумі 690,87 грн.; 3% річних у сумі 129,38 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Інвест" (02068, м. Київ, Дарницький район, просп. Петра Григоренка, буд. 3-б, код ЄДРПОУ 32375753), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, р/р 26002003029541 у Києво-Святошинській філії ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670, код ЄДРПОУ 26199714), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у розмірі 24 185,58 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 58 копійок); штраф 15% у розмірі 3 668,73 грн. (три тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 73 копійки); пеню у сумі 690,87 грн. (шістсот дев'яносто гривень 87 копійок); 3% річних у сумі 129,38 грн. (сто двадцять дев'ять гривень 38 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.12.2013.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя Д.О. Баранов

Суддя О.В. Нечай