Рішення

від 23.12.2013 по справі 910/19909/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19909/13 23.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр»

до Приватного підприємства «НАТ Вест файненс консалтінг Україна»

про стягнення 14 424, 85 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Третьякова Л.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «НАТ Вест файненс консалтінг Україна» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 11/10-1 від 11.10.2010 р., у розмір 13 441, 40 грн., а також 225, 18 грн. - інфляційних нарахувань та 758, 27 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19909/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явися, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 3-б та повернуті до Господарського суду міста Києва відділенням поштового зв'язку за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» та Приватним підприємством «НАТ Вест файненс консалтінг Україна» укладено договір № 11/10-1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна якого зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору розрахунки за кожну відвантажену партію товару здійснюються на підставі договору як шляхом передплати так і з відстрочкою платежу, але не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі товару.

Згідно з п. 6.2. договору у разі прострочення терміну оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 9.1., вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010 р. та вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах якщо до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення.

Приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про припинення договору, суд дійшов висновку, що він є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 11/10-1 від 11.10.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 341 904, 97 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено товар на загальну суму 329 567, 58 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивач стверджує, що ним було надано Приватному підприємству «НАТ Вест файненс консалтінг Україна» транспортно-експедиційні послуги, з яких неоплаченими залишаються послуги на суму 1 104, 01 грн.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1 495, 00 грн., про що сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 11/10-1 від 11.10.2010 р. щодо оплати отриманого товару та транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 13 441, 40 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Умови укладеного між сторонами договору № 11/10-1 від 11.10.2010 р. не визначають відносини сторін, пов'язані із перевезенням товару, зокрема, надання позивачем відповідачу послуг з перевезення товару.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тож, з аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладений договір про надання транспортно-експедиційні послуг у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оскільки наявними у справі документами підтверджується поставка позивачем товару за договором № 11/10-1 від 11.10.2010 р., враховуючи, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів належного виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» в частині стягнення боргу за поставлений товар у сумі 12 337, 39 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення заборгованості за транспортно-експедиційні послуги, суд відзначає, що термін їх оплати сторонами не встановлений та, при цьому, відомостей щодо звернення позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» з вимогою про погашення заборгованості в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України суду не налано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк оплати транспортно-експедиційні послуг у даному випадку є таким, що не настав, а відтак - вимоги позивача в цій частині суд визнає необґрунтованими та відмовляє у їх здоровленні.

Також позивач просить стягнути з відповідача 225, 18 грн. - інфляційних нарахувань та 758, 27 грн. - 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором № 11/10-1 від 11.10.2010 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку суду, зробленого виходячи із визначеної судом суми заборгованості, 3 % річних від простроченої суми за період з 01.09.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 31.07.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 709, 82 грн. та 36, 65 грн. - інфляційних втрат.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «НАТ Вест файненс консалтінг Україна» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 3-б, код ЄДРПОУ 33446594), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК - Будцентр» (04050, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 36217866) заборгованість у розмірі 12 337, 39 (дванадцять тисяч триста тридцять сім грн. 39 коп.) грн., 709, 82 (сімсот дев?ять грн. 82 коп.) грн. - 3 % річних, 36, 65 (тридцять шість грн. 65 коп.) грн. - інфляційних нарахувань та 1 560, 56 (одна тисяча п'ятсот шістдесят грн. 56 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським суд

Повне рішення складено 30.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.