Рішення

від 25.12.2013 по справі 912/1780/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 рокуСправа № 912/1780/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1780/13

за позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

до відповідачів:

І - Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

ІІ - Приватного підприємства "К Будів", м. Кіровоград

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

Представники:

від прокуратури - Юшицина К.С., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури м. Кіровограда (наказ № 563к від 04.09.13 р.);

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор м. Кіровограда звернувся з позовною заявою в інтересах держави до відповідачів: Кіровоградської міської ради та приватного підприємства "К Будів" з вимогами визнати недійсним та скасувати пункт 41 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин" та визнати недійсним договір оренди землі від 18.12.2008 р. №128, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2008 р. за № 0408387000066, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "К Будів".

В обґрунтування підстав позову вказано про надання згідно оскаржуваного рішення в оренду земельну ділянку за проектом відведення, який не пройшов погодження відповідними органами, та за відсутності державної експертизи землевпорядної документації, чим порушено ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, Порядок розроблення проектів землеустрою, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Зазначено, що недійсність рішення органу про надання земельної ділянки в оренду є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки обов'язковою передумовою укладення договору оренди землі, що перебуває в державній чи комунальній власності, є рішення відповідного органу.

Мотивуючи порушення інтересів держави, прокурор послався на ст. 14 Конституції України, якою встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а отже незаконне надання в користування земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Зазначено, що згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, яким є Державна інспекція сільського господарства. Однак, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовною заявою, внаслідок чого подання позову здійснено самостійно прокурором в інтересах держави.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 р. поданий позов прокурора прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідачем І - Кіровоградською міською радою позовні вимоги прокурора визнано повністю, про що надано відповідні пояснення (а.с. 23, 64-65).

Відповідач ІІ - приватне підприємство "К Будів" відзиву на позов не подав, уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не направив, всі ухвали суду у даній справі, що надсилались відповідачеві ІІ, повернуті органом поштового зв'язку з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Господарський суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як зазначено в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі викладеного, враховуючи що ухвали у даній справі надсилались на адресу відповідача ІІ, яка повідомлена в позовній заяві та за якою приватне підприємство "К Будів" зареєстровано в ЄДРПОУ (а.с. 30-31), а саме: м. Кіровоград, просп. Правди, 28, господарський суд вважає відповідача ІІ таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 25.12.2013 р. прокурором позовні вимоги підтримано повністю.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані прокурором і сторонами докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградської міської ради, прийнятим на сесії ради 28.02.2006 р. за №1757 "Про регулювання земельних відносин", вирішено за пунктом 41 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати приватному підприємству "К Будів" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,034 га вулиць, набережних, площ по просп. Винниченка (біля будинку вул. Острівська, 2) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с. 12).

На підставі вказаного рішення Кіровоградською міською радою укладено 18.12.2008 р. з приватним підприємством "К Будів" договір оренди землі № 128 про надання в оренду земельної ділянки для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по просп. Винниченка (біля будинку вул. Острівська, 2) в місті Кіровограді, загальною площею 0,034 га вулиць, набережних, площ (а.с. 13-15).

Договір укладено на двадцять п'ять років та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2008 р. за № 0408387000066.

При розгляді вимог про визнання недійсними зазначених вище рішення та договору господарський суд враховує наступне.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За вимогами частини 6 статті 123 Земельного кодексу у відповідній редакції проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, що діяв під час затвердження відповідачеві проекту землеустрою за спірним рішенням, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9); погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10); після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (пункт 10).

Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі (ст. 9). Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією (ч. 4 ст. 35).

З наведених норм слідує, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядається та затверджується, зокрема міською радою, лише після його погодження відповідними службами та проходження державної експертизи землевпорядної документації і одержання позитивного висновку такої експертизи. Виключно після того як проект відведення погоджений та пройшов державну експертизу приймається рішення про надання земельної ділянки.

Між тим, як вбачається з наданих до справи матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству "К Будів" в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Винниченка (біля будинку вул. Острівська, 2), вказаний проект розглянуто та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами та без проведення державної експертизи (а.с. 72-108).

Так, рішення Кіровоградської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству "К Будів" прийнято на сесії ради 28.02.2006 р., тоді як проект погоджено: Головним управлінням земельних ресурсів у кіровоградській області управління земельних ресурсів у місті Кіровоград - 20.11.2008 р.; Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних ресурсів - 15.01.2008 р.; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області - 23.04.2008 р.; Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією - 21.11.2008 р. Державна експертиза землевпорядної документації проведена 04.11.2008 р.

Таким чином, при затвердженні Кіровоградською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству "К Будів" в оренду на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Винниченка (біля будинку № 2 вул. Острівська) та наданні в оренду відповідної земельної ділянки, порушено діючі під час прийняття рішення вимоги частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Отже, пункт 41 рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р. не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 названого вище Закону).

Отже, незаконне надання в оренду земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, визначені повноваження та завдання Держсільгоспінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

З приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Між тим, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."

Також внесені зміни до ст.ст. 35, 36 Закону України "Про прокуратуру", де визначено здійснення представництва прокурором в суді державних інтересів, та визначено, що таке має місце за наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р., в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор згідно поданого у даній справі позову доводить порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Кіровоградської міської ради під час прийняття пункту 41 рішення № 1757 від 28.02.2006 р. та порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до господарського суду з даним позовом, у якому прокурор відповідно до вимог ст. 29 Господарського процесуального кодексу України виступає у статусі позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 41 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, встановлений вище факт незаконності пункту 41 рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р., яким було надано в оренду земельну ділянку приватному підприємству "К Будів", означає відсутність передбаченої нормою ч.1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. В свою чергу вказане означає невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "К Будів" договору оренди землі від 18.12.2008 р. № 128, вимогам закону, зокрема, статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення оспорюваного у справі договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради та до приватного підприємства "К Будів" про визнання недійсним договору оренди землі від 18.12.2008 р. №128, укладеного між відповідачами, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2008 р. за № 0408387000066, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 49 Господарського процесуального України, частиною третьою якої встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відповідно до пункту 2.11. названої постанови якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином судовий збір у даній справі покладається на відповідача І (Кіровоградська міська рада) за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним та скасування пункту 41 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757; на відповідача І (Кіровоградська міська рада) та відповідача ІІ (ПП "К Будів") за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди землі від 18.12.2008 р. №128 в рівних частках.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати пункт 41 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 року № 1757 "Про регулювання земельних відносин".

Визнати недійсним договір оренди землі від 18.12.2008 року № 128, укладений між Кіровоградською міською радою (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) та приватним підприємством "К БУДІВ" (25006, м.Кіровоград, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 33372444), зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2008 року за №0408387000066.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства "К Будів" (25006, м. Кіровоград, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 33372444) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити Кіровоградській міській раді за адресою: 25022, м.Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41 та ПП "К БУДІВ" за адресою: 25009, м. Кіровоград, просп. Правди, 28.

Повне рішення складено 30.12.2013 р.

Суддя В.В.Тимошевська