Рішення

від 24.12.2013 по справі 921/1192/13-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2013 р.Справа № 921/1192/13-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, вул. Новий Світ, 41, а/с 7, м. Тернопіль, 46000 в особі Державного агентства резерву України, вул. Пушкінська, 28, МСП, м. Київ, 01601; Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", вул. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль.

до відповідача: Почаївської районної комунальної лікарні, вул. Возз'єднання, 19, м. Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області, 47025.

про стягнення заборгованості в сумі 32 145 грн. 60 коп.

За участю представників сторін:

Прокурора: Невлад А.В. - прокурор, посвідчення № 015298 від 19.02.2013 р.

Позивача: Ткач О.Є. - представник;

Відповідача: Магдиш Н.М. - головний бухгалтер.

Суть справи: Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Новий Світ, 41 а/с 7, м. Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, вул. Пушкінська, 28, м. Київ,01601 в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", вул. С. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль про стягнення із Почаївської районної комунальної лікарні, вул. Возз'єднання, 19, м. Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 32 145 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" передала відповідачу - Почаївській районній комунальній лікарні матеріальні цінності мобілізаційного резерву без попередньої оплати на загальну суму 32 145 грн. 60 коп. На даний час дана заборгованість не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2013 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24 грудня 2013 року.

24 грудня 2013 року від відповідача на адресу господарського суду Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву № 605 від 23 грудня 2013 року, в якому останній зазначає про те, що кредиторська заборгованість, яка виникла у 1999 року списана наказом № 88 від 01.06.2013 р. Кременецькою центральною районною комунальною лікарнею на підставі наказу Державного казначейства України № 73 від 08.05.2001 р. "Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності який минув".

24 грудня 2013 року від Державного агентства резерву України на адресу господарського суду Тернопільської області надійшла копія довідка з ЄДРПОУ АБ № 157488 від 15.02.2011 із супровідним листом № 5917/0/4-13 від 19.12.2013 р.

В судовому засіданні 24 грудня 2013 року прокурор та представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримали в повному обсязі та просять суд позов задоволити.

В судовому засіданні 24 грудня 2013 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог із підстав зазначених у відзиві на позов та просить суд в позові відмовити.

В розпочатому судовому засіданні прокурору, представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22,29, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ст. 2 ГПК України).

У відповідності до п. 1 "Положення про Державне агентство резерву України", затверджене указом Президента України від 13.04.2011 р. №463/2011 державне агентство резерву України (Держрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держрезерв України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входить, зокрема, мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.

У відповідності до положень розділу II статуту Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (надалі База спецмедпостачання) основною метою діяльності і завданнями останньої є робота з мобілізаційним резервом, зокрема, забезпечення поповнень, зберігань, освіжень, заміни та поновлень матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, здійснення їх відпуску, відповідно до встановлених вимог, зберігання такого майна тощо.

Так, КУТОР "База спецмедпостачання" у відповідності до вимог Наказу № 2 Управління охорони здоров'я Облдержадміністрації м. Тернополя від 26 листопада 1998 року, на виконання листа МОЗ України № 266 від 14 серпня 1998 року, з метою запобігання матеріальних збитків , по накладних № 18/с від 16.07.1998 р, № 19/с від 20.07.1998 р, № 21/с від 20.07.1998 р, № 22/к від 20.07.1998 р, № 20/с від 20.07.1998 р, № 13 від 20.07.1998 р., № 14 від 20.07.1998 р., № 26/к від 08.12.1998 р., № 7 від 21.01.1999 р., № 14 від 19.03.1999 р., № 79//к від 19.03.1999 р., № 60 від 30.07.1999 р., № 67 від 06.10.1999 р., № 110/к від 07.10.1999 р., № 48/с від 07.10.1999 р., № 1 від 28.01.2000 р., № 49 від 22.05.2000 р., № 50 від 14.06.2000 р., № 23/с від 20.07.2000 р., № 35 від 20.07.2000 р., № 55 від 17.10.2000 р., № 6 від 15.02.2001р., № 14 від 30.03.2001р., № 86 від 11.11.1999 р., № 14/с від 11.04.2001р., № 26 від 26.09.2001 р., № 7 від 24.07.2002 р., № 7/г від 24.07.2002 р. Почаївськй РКЛ передано матеріальні цінності мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільненні після освіження з розривом у часі), без попередньої оплати, на загальну суму 32 145 грн. 60 коп..

Вище перелічені накладні відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів та є підставою для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Медикаменти були прийняті Почаївською районною комунальною лікарнею через представників, які діяли на підставі довіреностей серії БАО № 276934 від 16.07.1998 р., серії БАО № 276939 від 17.07.1998 р., серія БАО № 276935 від 17.07.1998 р., серії БАО № 276936 від 17.07.1998 р., серії БАО № 276940 від 17.07.1998 р., серії ЕАИ № 985742 від 07.12.1998 р., серії ЯАФ № 337296 від 12.01.1999 р., серії ЯВБ № 443052 від 28.11.1999 р., серії ЯВБ № 443134 від 06.10.1999 р., серії ЯВБ № 443138 від 06.10.1999 р., серії ЯВБ № 443136 від 06.10.1999 р., серії ЯВГ № 836874 від 02.11.1999 р., серії ЯВД № 2958926 від 27.01.2000 р., серії ЯВФ № 674049 від 22.05.2000 р., серії ЯВФ № 474176 від 12.06.2000 р., серії ЯВШ № 500810 від 19.07.2000 р., серії ЯГИ № 440510 від 17.10.2000 р., серії ЯГУ № 610608 від 15.02.2001р., серії ЯГЧ № 178307 від 29.03.2001р., серії ЯДБ № 900513 від 20.09.2001р., серії ЯДЮ № 850405 від 24.07.2002 р., серії ЯДЮ № 850406 від 24.07.2002 р..

Факт отримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується підписами уповноважених представників відповідача у відповідній графі про отримання вищевказаних накладних.

Оплата за отримані медикаменти відповідачем не проведена, а зі слів уповноваженого представника медикаменти були отримані Почаївськй РКЛ на безоплатній основі. А згідно наказу Кременецької центральної районної комунальної лікарні № 88 від 01.06.2007 р. Почаївська РКЛ заборгованість в розмірі 32 145 грн. 00 коп., що виникла перед Базою спецмедпостачання списана.

У відповідності до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) від 16.01.2003 р. №435-IV, що набрав чинності 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до вимог п. 4 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (далі ГК України) від 16.01.2003 р. №436-IV, що набрав чинності 01.01.2004 р., встановлено, що ГК України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

У відповідності до статті 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ст. 174 ГК України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Так як сторонами не було встановлено строків та порядку розрахунків, 20 червня 2013 року комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" направлено вимогу № 75/б про сплату заборгованості за медичні препарати та інші матеріальні цінності в сумі 32 145 грн. 60 коп., яка залишена останнім без задоволення.

Крім того, статтею 268 Цивільного кодексу України встановлено перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, зокрема, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 32 145 грн. 60 коп. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній в інтересах держави - Державного агентства резерву України в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" про стягнення з Почаївської районної комунальної лікарні 32 145 грн. 60 коп. документально обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Почаївської районної комунальної лікарні, вул. Возз'єднання, 19, м. Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 02000866:

- на користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", вул. С. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 00182113 - 32 145 грн. 60 коп. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву;

- в доход державного бюджету України - 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами та прокурором може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 30 грудня 2013 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук