Постанова

від 19.12.2013 по справі 823/3965/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Черкаси справа № 823/3965/13-а

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №823/3965/13-а№ 823

за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (надалі - УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі)

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (надалі - відділення ВД ФССНВ в м. Каневі)

про стягнення боргу, прийняв постанову.

УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить стягнути з відділення ВД ФССНВ в м. Каневі борг у сумі 531 грн. 09 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на 10.12.2013 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не прийнято до заліку та не відшкодовано УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі витрати з виплати пенсії по інвалідності за справами, у яких наявний акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що нібито не відповідає вимогам законодавства у сумі - 336 грн. 36 коп. за період з 01.09.2013 по 01.12.2013, і також не включено до відшкодування суми на виплату пенсій особам що працювали на території держав - учасниць СНД у сумі 194 грн. 73 коп. за період з 01.09.2013 по 01.12.2013, а всього 531 грн. 09 коп. (336 грн. 36 коп. + 194 грн. 73 коп. = 531 грн. 09 коп.)

19.12.2013 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача позов не визнав. 19.12.2013 подав до суду заперечення проти позову, де зазначив, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні, а тому позивач - УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі не є належним стягувачем. Стосовно гр. ОСОБА_1 представник відповідача зазначає, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003 та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 02.02.2004 складено всупереч вимогам чинного на той час Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити.

Згідно списків громадян, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, каліцтво або захворювання яких отримано за межами України, сума що належить до відшкодування за період з 01.09.2013 по 01.12.2013 становить 194 грн. 73 коп. За період з 01.09.2013 по 01.12.2013 позивачем виплачено пенсію по інвалідності ОСОБА_1 у сумі 336 грн. 36 коп. Суми виплаченої пенсії відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі до відшкодування не прийнято. Згідно із таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з 01.09.2013 по 01.12.2013 (а.с. 10, 13, 15) відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а також витрати на виплату пенсій по інвалідності на загальну суму 531 грн. 09коп., підтверджуються розрахунком суми боргу (а.с.8).

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 (надалі - Закон №1105-XIV) встановлено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавста України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю, а також Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-праоввих актів. Законом №1105-XIV (п.5 ч.1 ст. 24) визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Законом №1105-XIV (ст. 21) передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Механізм відшкодування понесених страховиком витрат, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р. (надалі - Порядок). Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Судом встановлено, що відповідач не приймає до відшкодування пенсію виплачену управлінням Пенсійного фонду пенсіонеру ОСОБА_1 за період з червня по серпень 2013р. на загальну суму 336,36грн. (112,12грн. (основний розиір пенсії) х з місяці = 336,36грн.), якому призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, в зв'язку з тим, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003р. складено у супереч вимогам чинного на той час Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001р. №1094.

Суд зазначає, що невідповідність форми акту про нещасний випадок форми Н-1 від 10.12.2003 (стосовно ОСОБА_1) законодавству не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Відповідачем під час судового розгляду не було надано жодного доказу оскарження зазначеного акту у судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення вказаної пенсії. Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії, виплаченої ОСОБА_1 за період з 01.09.2013 по 01.12.2013 у сумі 336 грн. 36 коп. є неправомірними.

Стосовно вимоги щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності громадянам, які проживають в Україні, а каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на виплату пенсій ОСОБА_2 за період з 01.09.2013 по 01.12.2013 у сумі 194 грн. 73 коп. (64 грн. 91 коп. (сума виплаченої пенсії за місяць) х 3 місяці = 194 грн. 73 коп.).

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Відповідно ч. 1 ст. 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. У ст. 7 цієї Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера, при цьому розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених п. 3 ст. 6 цієї Угоди.

Відповідно ч. 2 ст. 24 Закону №1105-XIV передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст. 2 Закону №1105-XIV дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, що встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, що пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхову виплати і соціальні послуги. У абз. 3 цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. За змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», що ліквідуються.

Витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) належить відшкодовувати за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постановах Верховного Суду України у справах від 20.03.2007 № 21-1087во06, від 12.06.2012 № 21-165а12, від 21.05.2013 № 21-129а13 та від 12.11.2013 № 21-388а13.

Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і матеріали адміністративної справи, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 79, ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 41, ідентифікаційний код 25875082) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код 21366656) заборгованість у сумі 531 (п'ятсот тридцять одна) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї постанови стороною або іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Суддя Л.В.Трофімова