Постанова

від 26.12.2013 по справі 818/8688/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа №818/8688/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Яцентюк О.В., представника відповідача Шульга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Передовик" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Передовик" (далі - позивач, ТОВ ТК "Передовик") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012р. №0004251503/20734, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2100 грн. основного платежу, 525 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своєї позиції позивач стверджує, що господарські правовідносини між ним та ПП "Алекс-Груп" були виконані в повному обсязі. Позивачем особисто було отримано товар, проведена його оплата. Придбаний товар було використанов господарській діяльності, в подальшому був реалізований. Тому вважає, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а тому просив суд скасувати оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення.

Відповідач, ДПІ у м. Сумах, з позовом не погодився та надав письмове заперечення (а.с.45-46). Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Вважає, що позивачем безпідставно було завищено податковий кредит по операціям з ПП "Алекс-Груп", оскільки дані суми не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку. Відповідач зазначає, що оскільки вказаний контрагент не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні власні транспортні засоби, трудові ресурси та інше майно, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, відсутній об'єкт оподаткування з придбання товарів даним контрагентом та його продажу покупцям в тому числі позивачу по справі. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ТК "Передовик" зареєстроване юридичною особою (код 33698557), зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 19.08.2005р. №25783228 та перебуває на податковому обліку з 05.08.2005р., з акта перевірки від 11.05.2012р. №833/15-319/33698557 (а.с.23).

26.04.2012р. ДПІ у м. Сумах було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ ТК "Передовик" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з ПП "Алекс-Груп" за липень 2011р. За результатами проведеної перевірки, ДПІ у м. Сумах складено акт №542/15-319/33698557 від 26.04.2012р. (а.с.64-68) та винесено податкове повідомлення-рішення визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2100 грн. основного платежу, 525 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.69)

При розгляді даної справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем став висновок, викладений в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні контрагента позивача ПП "Алекс-Груп" від 31.10.2011р. №58/15-2/35788359 (а.с.72-79), щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин у вересні 2010 р. із покупцями ПП "Алекс-Груп" . Проте, слід зазначити, що згідно даного акту від 31.10.2011р.. (а.с.72) була проведена не перевірка, а звірка даних, проведена на підставі службового посвідчення державного податкового ревізора - інспектора. При цьому ПП "Алекс-Груп" по податковій інформації по деклараціям з податку на додану вартість за перевіряємий період були задекларовані суми податкових зобов'язань, але вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірки, в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента.

Таким чином вказаний акт звірки від 31.10.2011р., судом не може розцінюватися як доказ безтоварності та нікчемності операцій саме між позивачем та ПП "Алекс-Груп" та не може свідчити про відсутність господарських операцій, та про відсутність у покупця права на віднесення даних сум у складі податкового кредиту за наявності документального підтвердження господарських операцій, оскільки він складений фактично на підставі інформації, що міститься в комп'ютерних автоматизованих системах ДПІ та поданої податкової звітності та неможливості провести перевірку контрагента ПП "Алекс-Груп".

Для встановлення факту порушення правочином публічного порядку відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України необхідно встановлення наявності на момент укладення такого правочину умислу хоча б у одного з його учасників на порушення публічного порядку. Відповідачем буд-яких доказів наявності такого умислу у позивача або у його контрагента не подано. При цьому, податковий орган, повинен був брати до уваги всі документи надані платником та оцінювати реальність здійснення операції, досліджуючи надані документи в їх сукупності.

Так, на підтвердження виконання господарських операцій з ПП "Алекс-Груп", позивачем надано податкові, видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, документи на підтвердження реалізації товару (а.с.29-40, 47-49), крім того, судом в судовому засіданні були оглянуті елементи фільтруючі, які були предметом купівлі-продажу між позивачем та ПП "Алекс-Груп". В судовому засіданні представник позивача - директор ТОВ ТК "Передовик" зазначив, що отриманий товар був за усною домовленістю із ПП "Алекс-Груп" , а товар отримував він особисто у м.Херсок на орендованому автотранспорті.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Враховуючи наявність рахунків-фактур, видаткових, податкових накладних, доказів оплати придбаних товарів можна вважати, що така операція була укладена з дотриманням форми.

Як зазначалося вище, на підтвердження виконання договору щодо придбання товару у від ПП "Алекс-Груп" позивачем надані копії податкових, видаткових накладних, докази сплати отриманого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що товар був отриманий на орендованому транспорті та реалізований ВАТ "СЗ "Насосенергомаш", зокрема, договором від 24.02.2011р. №61-4/86 від 24.02.2011р. (а.с.48-49), витягом з журналу операцій (а.с.29). Приймаючи до уваги розміри товару, оглянутого в судовому засіданні, та його обсяги, судом прийняті до уваги вказані докази на підтвердження транспортування та реалізації товару. Вказані обставини в своїх сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ПП "Алекс-Груп" .

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Алекс-Груп" у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлена відповідність даних податкової накладної фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру позивача отримати за дослідженим договором поставки інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав.

Судом встановлено, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню товару мали фіктивний чи безтоварний характер, податковим органом не надані суду докази того, що безпосередній контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності іншої особи.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Згідно вимог ст. ст. 15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом. Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до с. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу відшкодовується із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 172,05 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Передовик" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0004251503/20734 від 07.06.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Передовик" (м. Суми, пров.Промисловий, 5, кв. 41, і.к. 33698557) суму судового збору в розмірі 172,05 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 30.12.2013р.