Рішення

від 25.12.2013 по справі 910/20933/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20933/13 25.12.13

За позовомПриватного підприємства «Агромаш концепт» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вест Аір» простягнення 1 731,60 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Ляховець В.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агромаш концепт» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Аір» (надалі - «Товариство») про стягнення 1 731,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №09/04-1 від 09.04.2013 р. відповідачем було поставлено позивачу товар кількістю меншою, ніж було встановлено таким договором, в зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути передоплату за не поставлений товар у розмірі 1 731,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 300,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 25.12.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02225, м. Київ, вул. Братиславська, 52, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17842158 від 23.12.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2013 р. між Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №09/04-1 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується відпустити, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі металопрокат (продукція), асортимент, кількість та ціна якої вказана в рахунку.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що строк поставки продукції на склад покупця протягом 10 банківських днів з моменту надходження грошових коштів за продукцію на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 5.3 Договору товар рахується зданим продавцем та прийняти покупцем по якості та кількості згідно «Інструкції про порядок прийому продукції ПТН і товарів народного споживання по кількості та якості П-6, П-7 з толерансом 2%.

Відповідно д п. 8.1 Договору претензії по кількості та якості приймаються до розгляду протягом 14 днів після поставки товару.

09.04.2013 р. Товариством було виставлено рахунок на оплату товару №СФ-0000362 (проволока 3,5 пруж. ст. 70 кількістю 500 кг на загальну суму 5 850,00 грн.), а Покупцем було повністю оплачено виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №878 від 09.04.2013 р.

11.04.2013 р. відповідачем згідно видаткової накладної №РН-110401 було поставлено оплачений товар, при цьому позивачем вказана накладна не підписана у зв'язку з виявленням невідповідності кількості поставленого товару, ніж було визначено рахунком-фактурою №СФ-0000362 від 09.04.2013 р.

15.04.2013 р. уповноваженими представниками позивача було складено акт №1 від 15.04.2013 р., яким комісія встановила недостачу товару загальною вагою 148 кг на суму 1 731,60 грн., а також запросила відповідача направити свої представників для приймання товару за кількістю.

У зв'язку з неприбуттям представника відповідача, 23.05.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про зобов'язання поставити оплачену продукцію вагою 148 кг, або повернути грошові кошти у розмірі 1 731,60 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 731,60 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №878 від 09.04.2013 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати у розмірі 5 850,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що строк поставки продукції на склад покупця протягом 10 банківських днів з моменту надходження грошових коштів за продукцію на розрахунковий рахунок продавця.

11.04.2013 р. відповідачем згідно видаткової накладної №РН-110401 було поставлено оплачений товар, при цьому позивачем вказана накладна не підписана у зв'язку з виявленням невідповідності кількості поставленого товару, ніж було визначено рахунком-фактурою №СФ-0000362 від 09.04.2013 р.

Відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно виставленого відповідачем та повністю оплаченого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000362 від 09.04.2013 р. підлягав поставці товар (проволока 3,5 пруж. ст. 70) загальною кількістю 500 кг.

В той же час, 15.04.2013 р. уповноваженими представниками позивача було складено акт №1 від 15.04.2013 р., яким комісія встановила недостачу товару загальною вагою 148 кг на суму 1 731,60 грн., а також запросила відповідача направити свої представників для приймання товару за кількістю.

Суд відзначає, що вказаний акт відправлений на адресу відповідача у строк, визначений п. 8.1 Договору для заявлення претензій по кількості та якості товару (протягом 14 днів після поставки товару).

За приписами ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

23.05.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №45 від 23.05.2013 р. про зобов'язання поставити оплачену продукцію вагою 148 кг, або повернути грошові кошти у розмірі 1 731,60 грн.

Крім того, другою вимого №69 від 24.07.2013 р. позивач знову просив відповідача у строк до 07.08.2013 р. поставити кількість недопоставленої продукції вагою 148 кг, або повернути грошові кошти у розмірі 1 731,60 грн.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено доказів поставки позивачу у визначений строк продукції в кількості 148 кг, а також доказів сплати позивачу суми попередньої оплати у розмірі 1 731,60 грн., на яку не було здійснено поставку товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 731,60 грн. згідно ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 1 731,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 300,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

02.10.2013 р. між Підприємством (клієнт) та адвокатом Ляховцем Володимиром Михайловичем було укладено договір про надання юридичних послуг та правової допомоги №04-юр, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту, а клієнт зобов'язується оплатити адвокату за надану правову допомогу гонорар в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що клієнт протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору сплачує адвокату гонорар у розмірі 2 300,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору договір про надання юридичних послуг та правової допомоги №04-юр від 02.10.2013 р. було сплачено вартість адвокатських послуг у розмірі 2 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1186 від 16.10.2013 р.

Проте, у вирішені питання про стягнення з Товариства витрат на оплату послуг адвоката суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В даному випадку, розмір витрат на адвокатські послуги, які просить стягнути позивач, становить 2 300,00 грн., а ціна позову - 1 731,60 грн.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг є завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому обґрунтованим є стягнення з відповідача 1 150,00 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Агромаш концепт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Аір» (02225, м. Київ, вул. Братиславська, 52; ідентифікаційний код 36192407) на користь Приватного підприємства «Агромаш концепт» (14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 6, кв. 8; ідентифікаційний код 33336060) заборгованість у розмірі 1 731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. та витрати оплату послуг адвоката у розмірі 1 150 (одна тисяча сто п'ятдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий