Ухвала від 25.12.2013 по справі 165/2813/13-ц

Справа № 165/2813/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Провадження № 22-ц/773/1941/13 Категорія: 41 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А. К.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Житлово-експлуатаційна контора № 3 житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом і прибудинковою територією, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду від 20 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом покликаючись на такі обставини.

Він разом з дружиною проживає в АДРЕСА_1.

Під балконом його квартири знаходиться облаштований у віконному пройомі вхід у складські приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", через який проводиться розгрузка продовольчих товарів. При доставці товарів постійно у двір будинку під"їзджають по декілька великогабаритних вантажівок з увімкненими двигунами, внаслідок чого повітря забруднюється вихлопними газами, створюється шум, утруднюється пересування по прибудинковій території.

В порушення п.3.7.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" розташований таким чином, що підвезення товарів здійснюється проїзною частиною прибудинкової території.

Мешканці будинку позбавлені умов на безпечний та вільний відпочинок в дворі.

Постійне підвезення товару перешкоджає руху автомобілів, належних мешканцям, створює небезпеку для життя і здоров"я, руйнує асфальтне покриття, забруднює довкілля.

Розміщення торгівельного об"єкта в житловому будинку порушує його права, як власника квартири.

Також, неправомірними діями відповідачів йому заподіяно моральної шкоди, яка полягає в тому, що у зв"язку з частим під"їздом вантажівок до магазину в його квартирі не вистачає свіжого повітря, постійний шум є причиною роздратованості та негативно впливає на його здоров"я, внаслідок чого він на даний час став інвалідом.

Тому просив зобов"язати ОСОБА_4 замурувати двоє дверей між входами в під"їзди, усунути перешкоди в користуванні квартирою, прибудинковою територією та стягнути з відповідачів 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Нововолинського міського суду від 20 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, аналізуючи обставини справи та докази, якими вони підтверджуються, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності заявлених позовних вимог.

Таке рішення суду відповідає фактичним обставинам справи та грунтується на законі.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_2, який перебуває на балансі Житлово-експлуатаційної контори ЖКО, розташоване приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Цей магазин належить на праві приватної власності підприємцю ОСОБА_4.(а.с.144), частина якого передана в оренду відповідачу ОСОБА_3 і в цій частині функціонує магазин продовольчих товарів "ІНФОРМАЦІЯ_2"(а.с.43)

Дверні прорізи на головному та дворовому фасаді нежитлового приміщення магазину відповідають плану в технічному паспорті на приміщення, виданому Волинським обласним бюро технічної інвентаризації № 398 від 23 жовтня 2000 року(а.с.146).

Всупереч вимог норм цивільно-процесуального кодексу, позивач не довів, що дії відповідачів з приводу влаштування дверей є неправомірними, а також не надав належних доказів, які б свідчили про те, що причиною негативних змін у його фізичному та психологічному здоров"ї є розташування в приміщенні "ІНФОРМАЦІЯ_1" дверей з виходом у двір та здійснення розвантаження товару зі сторони двору відповідачем ОСОБА_3

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує про неправомірність дій відповідача ОСОБА_4, які порушують належні йому права власника квартири на користування при будинковою територією, у зв"язку з чим просить усунути перешкоди в користуванні квартирою, прибудинковою територією зобов"язавши останню замурувати дверні пройоми між входами у під"їзди, які , на його думку, незаконно влаштовані у віконних пройомах, відшкодувати моральну шкоду.

Однак, звертаючись з таким позовом, позивач не звільнений від виконання покладених на нього ч.3 ст. 10, ч.І ст. 60 ЦПК України обов"язків довести ті обставини, на які він посилається як на підставу свої вимог чи заперечень.

З доказів, наданих самим позивачем, вбачається, що будинок по АДРЕСА_2 побудований ва 1966 році, в якому, згідно проекту та фактично виконаних робіт було вбудоване приміщення магазину (а.с.34).

Реконструкція торгового приміщення під магазин продовольчих товарів проводилась в 1970 році і вже на той час існували двері для розгрузки товарів з двору будинку (а.с.28).

Оскільки доставка продуктів в магазин проводилась через перший поверх під"їзду, під час капітального ремонту магазину в 1986-1989 роках для покращення організації торгівлі та умов проживання мешканців будинку були встановлені окремі двері, саме ті, на які вказує ОСОБА_1.(а.с.34).

Приміщення магазину відповідає погодженому у відділі архітектури та містобудування плану будівлі, в якому зазначені входи до магазину (а.с.18), і ці входи існували на час придбання магазину відповідачем ОСОБА_4(а.с.30).

Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Волинській області при перевірці звернення ОСОБА_1 встановила відсутність порушень у сфері містобудівної діяльності при функціонуванні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2 (а.с.31).

Про те, що власник магазину відповідач ОСОБА_4 не вчиняла будь-яких неправомірних дій в сфері будівництва, стверджується також і листом виконачого комітету Нововолинської міської ради від 04.03.2013 року (а.с.34).

Щодо доводів ОСОБА_1 про перевищення допустимих показників шуму в дворі та квартирі, то листом головного санітарного лікаря м. Нововолинська встановлено, що рівень звуку у цих місцях не перевищує допустимої норми(а.с.30). Крім того, по території двору будинку АДРЕСА_2, здійснюється доїзд та завантаження товару і до інших магазинів (а.с.29), тому позивач безпідставно стверджує про створення шуму та забруднення повітря вихлопними газами тільки внаслідок діяльності магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Позивачем під час розгляду справи подана медична документація, з якої вбачається про незадовільний стан його здоров"я . Разом з тим, в цих документах відсутня будь-яка інформація, яка б вказувала на причинний зв"язок захворювань позивача і торгівельної діяльності відповідачів.

Встановивши вище наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги слід вказати наступне.

Питання про долучення тих чи інших доказів, з врахуванням думки осіб та матеріалів справи, вирішується судом. Оскільки в матеріалах справи є неспростовані письмові докази про те, що доставка продовольчих товарів до магазину здійснюється з сторони двору, то стверджувати про необгрунтованість відмови суду у задоволенні клопотання про огляд диску-носія з відео-записом на підтвердження цієї ж обставини, не має підстав.

З дослідженого під час судового розгляду справи плану поверхів, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи за 1968 рік, вбачається, що на час забудови дверні прорізи зі сторони двору будинку були відсутні. Разом з тим, причина облаштування дверних прорізів викладена в листі виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 04.03.2013 року, в якому повідомляється про проведення реконструкції приміщення магазину в 1986-1989 роках. Тому апелянт помилково вважає, що суд не взяв до уваги цих доказів.

Доводи ОСОБА_1 про те, що водії автомобілів, які доставляють товари, не виконують рішення виконкому про заборону розвантаження товару з включеними двигунами та що причиною утворення тріщин у стінах будинку є діяльність магазину, а також, що рівень забрудненості вихлопними газами в дворі перевищує допустиму норму, не підтверджені належними доказами.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що розвантаження товарів з двору будинку перешкоджає руху автомобілів, належних мешканцям, загрожує життю і здоров"ю мешканців. Разом з тим, в судовому засіданні ствердив, що власного автомобіля не має, не подав доказів, які підтвердили його доводи про неможливість під"їзду спеціалізованих машин. До того ж, вказуючи про порушення прав мешканців будинку, позивач не врахувавё що він не належить до осіб, які за законом мають право звертатися за захистом прав інших осіб, та не подав суду довіреності, якою б інші мешканці будинку уповноважили його захищати їх права.

Оскільки в будинку не створене ОСББ, то прибудинкова територія перебуває у власності територіальної громади, відтак і внаслідок руйнування асфальту можна говорити про заподіяння шкоди територіальній громаді, а не ОСОБА_1

Судом встановлено, що позивач придбав квартиру в цьому будинку в 2000 році, приміщення магазину існувало в такому архітектурному вигляді, який має на сьогоднішній день, і позивач погодився на придбання квартири в цьому будинку, хоча не був позбавлений можливості передбачити про створення незручностей внаслідок діяльності магазину.

Та обставина, що облаштування зі сторони двору будинку дверей, на які вказує ОСОБА_1, відповідає будівельним нормам і правилам, та безпосередньо власник ОСОБА_4 цих дверей не облаштовувала підтверджено наявними в справі висновками компетентних органів.

Жоден нормативно-правовий акт, який стосується будівництва, архітектурно-будівельної та містобудівної діяльності не містить заборони щодо розташування зі сторони двору житлового будинку додаткових дверних прорізів у приміщеннях закладів торгівлі, розташованих в житловому будинку.

Тому вимога про замурування дверей є безпідставною.

Разом з тим, позивач покликається на порушення відповідачем ОСОБА_3 пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої групи затверджених наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР, від 16.04.1991, № 5781-91, згідно з яким не допускається завантаження товарів зі сторони двору житлового будинку, де розташовані вікна та входи в квартири.

Аналогічна умова міститься і в п.2.52 Державних будівельних нормах України. ДБН В.2.2-15-2005".

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленому в ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною І ст. 303 ЦПК України встановлено, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою та прибудинковою територією зводяться до вимоги про зобов"язання замурувати дверні прорізи і не відповідають передбаченому законом способу захисту права.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1, пояснив, що його вимоги полягають у відновленні його прав, що можливо здійснити лише замурувавши двері.

Отже, позивач ОСОБА_1 на свій розсуд обрав спосіб захисту свого права, звернувшись з даним позовом, вимог якого не змінював, а суд самостійно не вправі змінити чи доповнити позовні вимоги особи.

Разом з тим, він не позбавлений права вимагати про заборону відповідачам проводити завантаження товарів з двору будинку, пред"явивши відповідний позов.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду від 20 листопада 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: