Рішення

від 18.12.2013 по справі 911/4048/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" грудня 2013 р. Справа № 911/4048/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс» , м. Дніпропетровськ,

до відповідача фізичної особи - підприємця Цімоха Василя Олександровича , м. Біла Церква,

про стягнення 46 281,49 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Лосєва О.Е., уповноважена, довіреність від 05.12.2013р. №01/03;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.10.2013р. №8/10 до відповідача - фізичної особи-підприємця Цімоха Василя Олександровича, м. Біла Церква, в якому просить суд стягнути з відповідача 46 281,49 грн. заборгованості за Договором поставки від 29.11.2011р. №291101, з яких: 34 677,50 грн. основної заборгованості, пеня в сумі 6 168,61 грн., 3% річних в сумі 1 242,08 грн., інфляційні втрати в сумі 104,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 084,30 грн., одноразовий штраф в сумі 1 005,00 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки від 29.11.2011р. №291101, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних на загальну суму 150 853,60 грн., проте відповідач свої господарські зобов'язання за договором виконав частково, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 34 677,50 грн. Позивач стверджує, що у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 6 168,61 грн., 3% річних в розмірі 1 242,08 грн., інфляційні втрати в сумі 104,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 084,30 грн., одноразовий штраф в сумі 1 005,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4048/13 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2013р., розгляд справи призначений на 04.12.2013р.

В порядку підготовки справи до розгляду згідно до ст. 65 ГПК України, з метою встановлення факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару за спірним накладними, суд ухвалами від 29.10.2013р. та від 18.11.2013р. зобов'язував позивача виконати ряд дій та подати ряд документів, зокрема подати документи, що підтверджують суму заборгованості відповідача, а саме: належним чином засвідчені банківські виписки та/або довідки з банківських установ, що містять інформацію про дати та суми коштів, сплачених відповідачем за спірними видатковими накладними за Договором поставки від 29.11.2011р. №291101; читабельні належним чином засвідчені копії спірних видаткових накладних за Договором поставки від 29.11.2011р. №291101; оригінали (для огляду) усіх доданих до позовної заяви документів.

04.12.2013р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання від 03.12.2013р. б/н, в якому позивач заявив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, складу суду довіряє та просив розглянути справу без участі повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс».

04.12.2013р. в судове засідання представники сторін не з'явились, відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 29.10.2013р. та від 18.11.2013р. не виконав.

Оскільки станом на 04.12.2013р. витребувані ухвалами суду від 26.11.2013р. та від 18.11.2013р. документи та додаткові докази, в тому числі читабельні копії видаткових накладних, до суду від позивача не надійшли, а з доданих позивачем до позову копій видаткових накладних неможливо розібрати відтиск печаток, та встановити належність підпису особи, що підписала накладні від постачальника та покупця, тобто неможливо встановити особу, що передала та отримала товар за спірними видатковими накладними, ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2013р. розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 18.12.2013р. представник позивача на виконання вимог ухвал суду від 29.10.2013р., від 18.11.2013р. та від 04.12.2013р., подав витребувані додаткові документи та докази, в тому числі читабельні належним чином засвідчені копії спірних видаткових накладних за Договором поставки від 29.11.2011р. №291101 та їх оригінали для огляду, позов підтримав та просив суд його задовольнити. Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в судове засідання 18.12.2013р. не з'явився та витребувані судом документи та відзив на позов не подав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялені про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс», м. Дніпропетровськ (далі по тексту - ТОВ «АССА Плюс»), до відповідача - фізичної особи-підприємця Цімоха Василя Олександровича, м. Біла Церква (далі по тексту - ФОП Цімох В.О.), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 29.11.2011р. між ТОВ «АССА Плюс» (постачальник) та ФОП Цімох В.О. (покупець) Договір поставки №291101 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити узгодженими партіями у власність покупця сільськогосподарську продукцію - шрот соєвий, шрот соняшниковий, жмих соєвий, жмих соняшниковий та інше (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором. Відповідно до умов Договору:

- поставка товару здійснюється партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору);

- на товар постачальник повинен надати наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна (п. 3.1. Договору);

- датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується документами, вказаними в пункті 3.1 даного Договору. Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного отримання товару покупцем та підписання ним відповідних видаткових накладних на товар (п. 3.2. Договору);

- розрахунки здійснюються на умовах фактичної поставки товару, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання товару (п. 4.2. Договору);

- оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставлених постачальником рахунків на оплату (п. 4.4. Договору);

- покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми (п. 6.4. Договору);

- при затриманні оплати за товар більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує одноразово штраф у розмірі 50,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8,33 грн. за кожну неоплачену тону товару (п. 6.5 Договору);

- даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 8.1. Договору);

- дія Договору припиняється після виконання сторонами своїх зобов'язань за ним та з закінченням строку його дії (п. 8.2. Договору).

Крім того, сторонами підписані Специфікації до Договору, а саме:

Додаткова угода від 06.03.2012р. №1 до Договору, згідно якої сторони домовились про поставку партії товару - шроту соняшникового в кількості 26,71 тони та загальною вартістю 36 325,60 грн.;

Специфікація від 27.03.2012р. №2 до Договору, згідно якої сторони домовились про поставку товару - жмиху соняшникового в кількості 33,76 тони та загальною вартістю 44 563,20 грн.;

Специфікація від 27.04.2012р. №3 до Договору, згідно якої сторони домовились про поставку товару - жмиху соняшникового в кількості 22,41 тони та загальною вартістю 5 714,55 грн.;

Специфікація від 17.05.2012р. №4 до Договору, згідно якої сторони домовились про поставку товару - жмиху соняшникового в кількості 21,1 тони та загальною вартістю 5 946,25 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 150 853,60 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

від 06.03.2012р. №7 на суму 36 325,60 грн.,

від 27.03.2012р. №19 на суму 44 563,20 грн.,

від 27.04.2012р. №28 на суму 34 287,30 грн.,

від 17.05.2012р. №32 на суму 35 677,50 грн., а також відповідними товарно-транспортними накладними. Належним чином засвідчені копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи, оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні 18.12.2013р.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки здійснюються на умовах фактичної поставки товару, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання товару.

Як твердить позивач, відповідач свого грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі та належним чином не виконав. Позивач визнає за відповідачем часткову оплату отриманого товару в сумі 116 176,10 грн. Як вбачається з поданих копій банківських виписок з особового рахунку позивача (Звіт про дебетові та кредитні операції по рахунку ТОВ «АССА Плюс» за 12.03.2012р., 14.03.2012р., 20.03.2012р., 09.04.2012р., 13.04.2012р., 04.05.2012р., 11.5.2012р., 31.10.2012р.), на виконання умов Договору, відповідачем були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 116 176,10 грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості або кількості поставленого товару не надав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за отриманий товар суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ФОП Цімохом Василем Олександровичем свого зобов'язання за Договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 150 853,60 грн. - 116 176,10 грн. = 34 677,50 грн. в строк, визначений пунктом 4.2 Договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 34 677,50 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.4 Договору, в сумі 6 168,61 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

Згідно постанови правління Національного банку України від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75%. Відповідно до постанови правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.4 Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- встановлений постановами правління НБУ від 09.08.2010р. №377 та від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ та виходячи з наступного розрахунку:

документДо сплати , грн.строк оплати (п. 4.2 Договору)фактично сплачено , грн.основний борг , грн.кількість днів простроченняпеня , грн. Видаткова накладна від 06.03.2012р. №7 36 325,60 09.03.2012 36 325,60 3 дні (10.03.2012-12.03.2012) 46,15 Платіжне доручення від 12.03.2012р. №16 10 000,00 26 325,60 2 дні (13.03.2012-14.03.2012) 22,30 Платіжне доручення від 14.03.2012р. №19 10 000,00 16 325,60 6 днів (15.03.2012-20.03.2012) 41,48 Платіжне доручення від 20.03.2012р. №27 16 325,60 Видаткова накладна від 27.03.2012р. №19 44 563,20 30.03.2012 44 563,20 10 днів (31.03.2012-09.04.2012) 182,64 Платіжне доручення від 09.04.2012р. №46 14 563,20 30 000,00 4 дні (10.04.2012-13.04.2012) 49,18 Платіжне доручення від 13.04.2012р. №61 30 000,00 Видаткова накладна від 27.04.2012р. №28 34 287,30 30.04.2012 34 287,30 4 дні (01.05.2012-04.05.2012) 56,21 Платіжне доручення від 04.05.2012р. №61 14 287,30 20 000,00 7 дня (05.05.2012-11.05.2012) 57,38 Платіжне доручення від 11.05.2012р. №71 20 000,00 Видаткова накладна від 17.05.2012р. №32 35 677,50 20.05.2012 35 677,50 164 дні (21.05.2012-31.10.2012) 2 398,00 Платіжне доручення від 31.10.2012р. №193 1 000,00 34 677,50 19 день (01.11.2012-19.11.2012) 270,03 всього 150 853,60 116 176,10 34 677,50 3123,37 судом встановлено, що за шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (20.05.2012 + 6 міс. = 19.11.2012р.) з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в сумі 3123,37грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 104,00 грн. та 3% річних в сумі 1 242,08 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також, зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України. Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення , незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці. Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і розраховується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 4.2 Договору;

- способи захисту майнових прав, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України

та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:

документнараховано , грн.строк оплати (п. 4.2. Договору) фактично сплачено, грн.основний борг , грн.кількість днів простроченнязбитки, завдані інфляційними процесами , грн. 3% річних , грн. Видаткова накладна від 06.03.2012р. №7 36 325,60 09.03.2012 36 325,60 3 дні (10.03.2012-12.03.2012) 0 8,96 Платіжне доручення від 12.03.2012р. №16 10 000,00 26 325,60 2 дні (13.03.2012-14.03.2012) 0 4,33 Платіжне доручення від 14.03.2012р. №19 10 000,00 16 325,60 6 днів (15.03.2012-20.03.2012) 48,98 8,05 Платіжне доручення від 20.03.2012р. №27 16 325,60 0 Видаткова накладна від 27.03.2012р. №19 44 563,20 30.03.2012 44 563,20 10 днів (31.03.2012-09.04.2012) 0 36,63 Платіжне доручення від 09.04.2012р. №46 14 563,20 30 000,00 4 дні (10.04.2012-13.04.2012) 0 9,86 Платіжне доручення від 13.04.2012р. №61 30 000,00 Видаткова накладна від 27.04.2012р. №28 34 287,30 30.04.2012 34 287,30 4 дні (01.05.2012-04.05.2012) 0 11,27 Платіжне доручення від 04.05.2012р. №61 14 287,30 20 000,00 7 дня (05.05.2012-11.05.2012) 0 11,51 Платіжне доручення від 11.05.2012р. №71 20 000,00 Видаткова накладна від 17.05.2012р. №32 35 677,50 20.05.2012 35 677,50 164 дні (21.05.2012-31.10.2012) -249,74 480,91 Платіжне доручення від 31.10.2012р. №193 1 000,00 34 677,50 358 дні (01.11.2012-24.10.2013) -34,68 1 020,37 всього 150 853,60 116 176,10 34 677,50 -235,44 1 591,89 судом встановлено, що станом на день подання позову (24.10.2013р. згідно поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла позовна заява) з відповідача належать до стягнення 3% річних в сумі 1 591,89 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1 242,08 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 242,08 грн. підлягають задоволенню в заявлених сумах. Заявлені ж до стягнення інфляційні втрати задоволенню не підлягають, оскільки за заявлений позивачем період, згідно офіційно оприлюднених даних щодо рівнів інфляції, мали місце дефляційні, а не інфляційні процеси.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 1 005,00 грн., передбачений пунктом 6.5 Договору.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. За таких обставин законом не заборонено передбачити в договорі інші види забезпечення виконання зобов'язання, і нарахування пені не звільняє порушника зобов'язання від застосування інших передбачених договором санкцій, в даному випадку штрафу.

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.04.2012р. у справі № 3-24гс12).

Згідно положень пункту 6.5 Договору при затриманні оплати за товар більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує одноразово штраф у розмірі 50,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8,33 грн., за кожну неоплачену тону товару додатково. Отже, оскільки, відповідно до представлених видаткових накладних, відповідачем було затримано більше ніж 10 днів оплату за поставлений товар - жмих соняшниковий в кількості 20,1 тон, строк оплати якого настав 20.05.2012р., то відповідно штраф становить (20,1 тони х 50,00 грн.) 1 005,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 3 084,30 грн.

Згідно положень частини 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чиним законодавством. Спільним для процентів, передбачених ст. 536 та ст. 625 ЦК України, є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (пункт 6.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Згідно постанови правління Національного банку України від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 10.08.2010р. встановлений на рівні 7,75%.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012р. встановлений на рівні 7,5%.

Постановою правління Національного банку України від 06.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 10.06.2013р. встановлений на рівні 7,0%.

Згідно постанови правління Національного банку України від 13.08.2013р. №315 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 13.08.2013р. встановлений на рівні 6,5%.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 4.2 Договору;

- передбачений частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочення,

встановлений постановами правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікових ставок НБУ та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:

документнараховано , грн.строк оплати (п.4.2 Договору)фактично сплачено , грн.основний борг , грн.кількість днів простроченняштраф , грн. Видаткова накладна від 06.03.2012р. №7 36 325,60 09.03.2012 36 325,60 10.03.2012-12.03.2012 23,14 Платіжне доручення від 12.03.2012р. №16 10 000,00 26 325,60 13.03.2012-14.03.2012 11,18 Платіжне доручення від 14.03.2012р. №19 10 000,00 16 325,60 15.03.2012-20.03.2012 20,80 Платіжне доручення від 20.03.2012р. №27 16 325,60 - Видаткова накладна від 27.03.2012р. №19 44 563,20 30.03.2012 44 563,20 31.03.2012-09.04.2012 91,57 Платіжне доручення від 09.04.2012р. №46 14 563,20 30 000,00 10.04.2012-13.04.2012 24,66 Платіжне доручення від 13.04.2012р. №61 30 000,00 - Видаткова накладна від 27.04.2012р. №28 34 287,30 30.04.2012 34 287,30 01.05.2012-04.05.2012 28,18 Платіжне доручення від 04.05.2012р. №61 14 287,30 20 000,00 05.05.2012-11.05.2012 28,77 Платіжне доручення від 11.05.2012р. №71 20 000,00 - Видаткова накладна від 17.05.2012р. №32 35 677,50 20.05.2012 35 677,50 21.05.2012-31.10.2012 1 202,29 Платіжне доручення від 31.10.2012р. №193 1 000,00 34 677,50 01.11.2012-09.06.2013 10.06.2013-12.08.2013 13.08.2013-24.10.2013 1 574,75 425,63 450,81 всього 150 853,60 116 176,10 34 677,50 3 881,78 судом встановлено, що з відповідача належать до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 881,78 грн.

Позивачем заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 084,30 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів в сумі 3 084,30 грн. підлягають задоволенню в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця Цімоха Василя Олександровича на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс» заборгованості за Договором поставки від 29.11.2011р. №291101 в розмірі 43132,25 грн., з яких: 34 677,50 грн. основної заборгованості, 3123,37 грн. пені, 1 242,08 грн. 3% річних, 1 005,00 грн. штрафу та 3 084,30 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, частиною 1 ст. 11, ст. 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, ст. 536, частиною 1 ст. 546, ст. 547, частинами 1, 2 ст. 549, частиною 2 ст. 551, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, частиною 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, частиною 3 ст. 692, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, пунктом 2 частини 1 ст. 175, ст. 179, частиною 1 ст. 193, частиною 1 ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс» до фізичної особи підприємця Цімоха Василя Олександровича задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Цімоха Василя Олександровича (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Докучаєва, буд. 46, індивідуальний податковий номер 3070211758)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АССА Плюс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Моторна, буд. 47-А, код ЄДРПОУ 36205981)

34 677,50 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень п'ятдесят копійок) основної заборгованості,

3123,37 грн. (три тисячі сто двадцять три гривні тридцять сім копійок) пені,

1 242,08 грн. (одну тисячу двісті сорок дві гривні вісім копійок) 3% річних,

1 005,00 грн. (одну тисячу п'ять гривень нуль копійок) штрафу,

3 084,30 грн. (три тисячі вісімдесят чотири гривні тридцять копійок) процентів за користування чужими грошовими коштами,

1 591,50 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну гривню п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 30.12.2013р.