Рішення

від 26.12.2013 по справі 314/4170/13-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4170/13-ц

Провадження № 2/314/984/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Галянчук Н.М.,

при секретарі Майдановій Н.І.,

за участю прокурора Соколова М.О.,

представника позивача Коляди І.М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Вільнянської центральної районної комунальної лікарні до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: страхова компанія «АХА Страхування», про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вільнянського району в інтересах держави в особі Вільнянської центральної районної комунальної лікарні звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, посилаючись на те, що 28.11.2012 до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012080210000132 внесено інформацію про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 29.04.2013 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, того ж дня кримінальне провадження з обвинувальним актом направлено до Вільнянського районного суду Запорізької області. Вироком Вільнянського районного суду від 20.05.2013 затверджено угоду про примирення від 03 травня 2013 року, укладену між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2, останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді штрафу 850 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Потерпілий від злочину ОСОБА_3 протягом 6 ліжко-днів перебував на стаціонарному лікуванні у Вільнянській центральній районній комунальній лікарні. На лікування ОСОБА_3, відповідно до довідки, витрачено 1367 грн. 76 коп., які підлягають відшкодуванню з особи, яка вчинила злочин і зарахуванню до бюджету. На цей час відповідач вказані кошти не відшкодував. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Вільнянської центральної районної комунальної лікарні кошти в розмірі 1367 грн. 76 коп., що були витрачені зазначеною лікарнею на стаціонарне лікування.

Під час судового розгляду справи прокурор Соколов М.О. підтримав позов та просить його задовольнити.

Представник Вільнянської центральної районної комунальної лікарні у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що потерпілий від злочину ОСОБА_3 протягом 6 ліжко-днів перебував на лікуванні у відділенні хірургії, вартість лікування складає 1367 грн. 76 коп. Розрахунок вартості лікування потерпілого здійснено відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, шляхом множення кількості ліжко-днів, проведених ОСОБА_3 в стаціонарі, на вартість лікування.

Відповідач позов не визнав, вважає, що вказані кошти мають бути стягнуті з страхової компанії «АХА Страхування», оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована. Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач, посилаючись на ст. 49 Конституції України, зазначив, що оскільки у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, лікування ОСОБА_3 має бути забезпечено державою. Також відповідач вказав, що відповідно до укладеної між ним та потерпілим угоди, він погодився відшкодувати потерпілому витрати на лікування у розмірі 6633,09 грн. На підставі викладеного, просить відмовити прокурору у задоволенні позову.

Представник третьої особи - страхової компанії «АХА Страхування» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином (а.с. 49, 57), причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не надав, у зв'язку з чим причина неявки визнана судом неповажною.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.05.2013 по справі № 314/2396/13-к, провадження № 1-кп/314/94/2013 затверджено угоду про примирення від 03 травня 2013 року, укладену між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2, останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді штрафу 850 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що підтверджується копією вироку, долученого до матеріалів справи (а.с. 10-12).

Згідно зі ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.

Згідно з вироком, в результаті вчиненого ОСОБА_2 злочину ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Перебування потерпілого ОСОБА_3 на лікуванні в лікувальному закладі підтверджується довідкою Вільнянської центральної районної комунальної лікарні, згідно якої ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії з 17.10.2012 по 22.10.2012 протягом 6 ліжко-днів, вартість лікування складає 1367 грн. 76 коп. (а.с. 5).

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині безоплатності надання медичної допомоги. Так, дійсно згідно з ч. 2 ст. 49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Разом з тим, законодавством прямо встановлений обов'язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати закладу охорони здоров'я вартість лікування потерпілого. Тобто лікування потерпілого ОСОБА_3 в даному випадку дійсно проводилось закладом охорони здоров'я безкоштовно, але в силу специфіки причин потрапляння останнього до лікувального закладу, вартість лікування має бути відшкодована з обвинуваченого у вчиненні злочину.

Розрахунок вартості лікування потерпілого здійснюється відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, за яким сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається лікувальним закладом охорони здоров'я, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених потерпілим в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Що ж стосується заперечень відповідача, що кошти на лікування має відшкодувати страхувальник, то суд виходить з того, що згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Крім того, згідно п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тобто, за змістом цих норм закону, право на відшкодування згідно нього отримують особи, яким страховим випадком (дорожньо-транспортною пригодою) безпосередньо спричинена шкода; витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого під це визначення не підпадає, відшкодування страхувальником цих витрат згідно положень зазначеного закону не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Вільнянської центральної районної комунальної лікарні про стягнення коштів витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Вільнянської центральної районної комунальної лікарні до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: страхова компанія «АХА Страхування», про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 21.11.2006, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Вільнянської центральної районної комунальної лікарні (ЄРДПОУ 01992914, рр 35428010001627, ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015) грошову суму у розмірі 1367,76 грн. (одна тисяча триста шістдесят сім гривень сімдесят шість копійок) на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М. Галянчук

26.12.2013