Постанова

від 09.01.2007 по справі ас-27/773-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-27/773-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" січня 2007 р.  о 15:25              Справа № АС-27/773-06

вх. № 14060/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.

представників сторін

Представник позивача - Школьна І.П. - дов.

Представник відповідача- Зугровець Н.Г. - дов., Абашнік І.В. - дов., Лаврова Т.О. - дов.

по справі за позовом  Орджонікідзевська районна санітарно-епідеміологічна станція, м. Харків   

до  Державна інспекція з контролю за цінами у Харківській області м. Харків  

про визнання нечинним рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Орджонікідзевська районна санітарно-епідеміологічна станція,м. Харків, просить суд визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області №65 від 04.10.06р. про застосування економічних санкцій у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі  23635,92грн. та штрафу в розмірі 47271,84грн. як таке що суперечить чинному законодавству.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн. та  118,00 грн. сплачені за інформаційне забезпечення судового процесу.

Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у запереченнях та  письмових поясненнях на позов, які надав до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області №65 від 04.10.06р. про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін Орджонікідзевською районною санітарно-епідеміологічною станцією встановлено порушення у вигляді завищення тарифів за надані послуги за рахунок подвійного нарахування  податку на додану вартість в період з 01.11.2005р. по 31.05.2006р. та застосовані економічні санкції у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі  23635,92грн. та штрафу в розмірі 47271,84грн. Вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки № 18639 та додатку до акту.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає  позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведена перевірка правильності застосування тарифів на платні послуги, затверджених постановами КМУ від 27.08.03р. №1351 та від 11.05.06р. №662, за період з 01.11.05р. по дату перевірки. Перевіркою виконання вимог постанови КМУ від 27.08.03р. №1351, встановлено, що в порушення цієї постанови Орджонікідзевська СЕС в листопаді - грудні 2005 р., при наданні платних послуг нараховувала понад затверджені тарифи непередбачений податок на додану вартість в розмірі 20%, який перераховувала до бюджету. А податок на додану вартість, який включений в затверджені тарифи, залишився в доході Орджонікідзевської СЕС, за рахунок чого   Орджонікідзевською СЕС була отримана необгрунтована виручка.

Таким чином, перевіркою встановлено, що нарахування плати за надані послуги в цей період здійснювалося з подвійним нарахуванням ПДВ. Загальна сума необгрунтованої виручки, встановлена перевіркою за період з 01.11.05р. по 31.05.06р. склала 23635,92 грн.

Згідно статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» на Кабінет Міністрів України покладені повноваження по забезпеченню здійснення в республіці  державної політики цін. Відповідно Постановою Кабінету Міністрів України   від 13.12.2000р. №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» затверджене Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. За цим Положенням Держінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Згідно пункту 4 цього Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обгрунтування.

Згідно Закону України „Про Державну податкову службу в Україні", Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України „Про систему оподаткування "  обов'язком Державної податкової служби в Україні є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильності обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а  також неподаткових доходів, установлених законом.

Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів   (обов'язкових   платежів),   нарахування   і   сплати   пені   та   штрафних   санкцій,   що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Контролюючими органами в розумінні підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону  є податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. До компетенції контролюючих органів відноситься право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства в повноваження Держінспекції з контролю за цінами не входить обов'язок по контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення податків встановлених законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач, як платник податку на додану вартість, в своїй діяльності щодо визначення вартості робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної сантарно-епідеміологічної  служби за тарифами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03 року №1351, керувався виключно нормами Закону України "Про податок на додану вартість", тому визначав суми податку на додану вартість, що  підлягають сплаті  до бюджету як чисту суму податкових зобов"язань, що виникли у зв"язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду (п.п. 7.7.1 Закону) та у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, подавав органу державної  податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію та сплачував належні суми ПДВ до бюджету (п.п. 7.7.2 Закону).

Крім того, Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки від 03.12.2001 року  №  298/519 містить вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції. Жодне з порушень зазначених в даному переліку не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до пункту   1.4.   Інструкції №  298/519  підставою  для  застосування  економічних   санкцій   за   порушення   державної  дисципліни   цін   є   одержання   суб'єктами  господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється,   порядку   встановлення   та   застосування   цін   і   тарифів,   які   регулюються уповноваженими    органами    відповідно   до    вимог   законодавства.    Порушеннями    порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема завищення або заниження розміру передбачених законодавством  податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється;

Згідно пункту 2.1. Інструкції № 298/519 необгрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Висновки відповідача щодо завищення позивачем на 20 відсотків тарифів суперечить загальним  принципам оподаткування, тому що позивач лише нараховував на затверджені тарифи податок на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Посилання відповідача на проект постанови, як на нормативний документ, та на пояснювальні записки і інформаційно-аналітичні довідки до проекту, що підтверджують, на думку останнього, наявність податку на додану вартість в затверджених тарифах, є безпідставним, так як вищевказані документи взагалі не можуть розглядатись, як належні і допустимі докази в судовому процесі відповідно до вимог ст.70 КАС України. Пояснювальна записка та калькуляція до проекту  Постанови № 1351 відповідно до п.7 підрозділу 2 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМ України від 05.06.2000 року №915, не входять до структурних елементів постанови, не вважаються її частиною та втрачають юридичну силу після прийняття рішення по проекту постанови Кабінету Міністрів України та набуття чинності прийнятим документом у даному випадку.       

Правомірність дій позивача також підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України, які були надані позивачем та залучені судом до матеріалів справи.

Підсумовуючи вищевказане суд зазначає , що позивач в своїй діяльності щодо визначення вартості робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою № 1351, керувався виключно нормами Закону України про ПДВ і ніяким чином не порушував державну дисципліну цін .

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не спростував зазначені позивачем твердження, та не довів правомірності винесення свого рішення, тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд стосовно судових витрат зазначає, що позивач сплатив 118 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу до ДП "Судово інформаційний центр", але такі витрати КАС України не передбачені тому суд не визнає їх судовими витратами.  Таким чином вищенаведені витрати суд не визнає судовими витратами в розумінні ст.ст. 87, 90, КАС України. Згідно матеріалів справи до судових витрат відноситься державне мито сплачене позивачам у розмірі 3,40 грн..

Керуючись статтями    4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області №65 від 04.10.06р. про застосування економічних санкцій у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі  23635,92грн. та штрафу в розмірі 47271,84грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Орджонікідзевської районної санітарно-епідеміологічної станції (м.Харків, вул.17-го Партз"їзду,3 код ЄДРПОУ 25191705)  державне мито в сумі 3,40 грн.

В частині стягнення 118,00 грн. сплачених  за інформаційне забезпечення судового процесу відмовити.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15.01.2007р.

Суддя                                                                                            Мінаєва О.М.