Постанова

від 11.12.2013 по справі 805/14117/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВеденеєПсарьоФедоренкПолозюВВідділ Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р. Справа №805/14117/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровській В.О.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2,

третя особа 1: ОСОБА_3,

третя особа 2: ОСОБА_4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Ронсар Трейд», третя особа на стороні відповідача Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання незаконними дії та визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Ронсар Трейд», третя особа на стороні відповідача Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Крім того, в судовому засідання надав уточнення до позовних вимог, згідно з якими просить визнати незаконними дії в частині складання акту про відсутність позивача за місцезнаходженням, запиту про встановлення місцезнаходження позивача, довідку (акту) про відсутність позивача, повідомлення державному реєстратору, визнати недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №13 від 27 лютого 2013 року (а.с.101,109).

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач не приймав участі у процесі прийняття рішення №13 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, відповідачем не було враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення. Позивач зазначає, що відомості про місцезнаходження юридичної особи були підтверджені станом на 14 січня 2013 року. Також позивач вказує на те, що належних доказів для складання акту виходу за юридичним місцезнаходженням, запиту на встановлення місцезнаходження платника податків, довідку про встановлення місцезнаходження платника податків, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, оскільки ними не було дотримано процедури перевірки по встановленню місцезнаходження підприємства позивача, встановленої Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року №336.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача, у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення до матеріалів справи, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV (зі змінами та доповненнями)(в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 755-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог щодо визнання незаконними дії в частині складання акту про відсутність позивача за місцезнаходженням, запиту про встановлення місцезнаходження позивача, довідку (акту) про відсутність позивача, повідомлення державному реєстратору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням позивача є м. Донецьк, вул. Олімпієва, буд.222«В» (а.с.111).

Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300) затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, який розроблений відповідно до Податкового кодексу України і має метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів в органах державної податкової служби (далі - Порядок №1588).

Відповідно до п.63.1 п.63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.63.2 ст.63 Податкового кодексу України взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Пунктом 1.2 Порядку №1588 визначено, що ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Розділом XII Порядку №1588 визначено процедуру встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків.

Відповідно до п.12.1 Порядку №1588 з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи органів державної податкової служби, до функцій яких входить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців органами державної податкової служби після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Згідно п.12.2. Порядку №1588 підрозділи органу державної податкової служби: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

З наведених норм законодавства суд приходить до висновку про наявність у відповідача права на проведення перевірки позивача.

За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Пунктом 12.3. Порядку №1588 визначено, що у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Так, відповідачем 26 грудня 2012 року була проведена перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків, за результатами якої складено акт виходу за юридичним місцезнаходженням та встановлено, що на момент виходу підприємство не знаходиться за вищевказаною адресою (а.с.51).

Відповідно до п. 12.4. Порядку №1588 щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Судом встановлено, що відповідачем було направлено запит до податкової міліції на встановлення місцезнаходження платника податків від 26 грудня 2012 року №813 (а.с.52).

Відповідно до п.12.5 Порядку №1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків.

Наказом Державної податкової служби України від 01 серпня 2012 року №671 затверджено Порядок взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС з питань реєстрації та обліку платників податків (далі - Порядок №671).

Розділом 7 Порядку №671 визначено порядок взаємодії між структурними підрозділами при встановленні місцезнаходження платників податків.

Пунктом 7.1. Порядку №671 працівниками органу ДПС при виконанні службових обов'язків, визначених пунктом 12.2 розділу XII Порядку обліку, здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Відповідно до Порядку №671 щодо кожного платника податків, за яким виявлено відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясовано фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою та у порядку, згідно з Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА України від 17 травня 2010 року №336.

Відповідно до п.п. 4.2. Положення №336, підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою.

У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно, якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення-орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті (пояснення або рапорт).

Згідно з рапортом Старшого лейтенанта податкової міліції, був здійснений вихід за юридичною адресою ТОВ «ПКФ «Стальінвест»: м.Донецьк, вул.Олімпієва, 222«в» та встановлено незнаходження підприємства за цією адресою (а.с.123).

Також, згідно рапорту, було опитано власника будівлі, який пояснив, що ТОВ «ПКФ «Стальінвест» за зазначеною адресою не знаходиться, договір оренди не складався, ОСОБА_6 йому не знайомий.

Суд не приймає до уваги пояснення власника будівлі, які викладені в рапорті, оскільки з рапорту не вбачається хто саме був опитаний та чи дійсно він є власником будівлі, за якою зареєстрована юридична адреса позивача.

Крім того, при розгляді справи суду не надано інших доказів проведення податковою міліцією заходів по встановленню місцезнаходження позивача.

Про результати роботи із встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків підрозділ податкової міліції у строки та за формою, що затверджені Положенням №336, повідомляє підрозділ, що ініціював запит, та копію надає підрозділу інформатизації та обліку платників податків для долучення до реєстраційної частини облікової справи платника податків.

Начальником підрозділу податкової міліції було складено Довідку від 26 грудня 2012 року №614 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, відповідно до якої місцезнаходження платника податків не встановлено (а.с.53).

В судовому засіданні представник позивача на підтвердження знаходження позивача за даною адресою та здійснення ним діяльності позивач надав копію договору оренди №02/01 від 02 січня 2013 року, предметом якого є строкове платне користування нежилим приміщенням площею 10,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Олімпієва, 222«В» для використання під офісні приміщення ТОВ "Стальінвест". Строк дії договору оренди до 31 грудня 2013 року (а.с.11).

Суд не приймає до уваги вищезазначений договір оренди як доказ підтвердження знаходження позивача за адресою м.Донецьк, вул. Олімпієва, 222«В» 26 грудня 2012 року, оскільки договір був укладений після проведення перевірочних заходів по встановленню фактичного місцезнаходження позивача.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №18-ОПП. Рішення готується за відповідною формою, з урахуванням вимог наказу ДПС України від 28 жовтня 2011 року №97 «Щодо упередження безпідставної ліквідації платників податків "ризикових" категорій шляхом процедури банкрутства». Повідомлення за ф. №18-ОПП формується та направляється до відповідного державного реєстратора підрозділом інформатизації та обліку платників податків.

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів 26 грудня 2012 року складено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою 18 - ОПП за №27310/2 та направлено до Управління державної реєстрації Донецької міської ради (а.с.54).

З урахуванням вищевикладених обставин та не повним проведенням податковою міліцією заходів по встановленню місцезнаходження позивача, суд вважає, що Довідка від 26 грудня 2012 року №614 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків була складена з порушенням вимог чинного законодавства. А тому, дії відповідача щодо складення повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою 18 - ОПП за №27310/2 також є неправомірними.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо складання довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 26 грудня 2012 року №614, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 26 грудня 2012 року №27310/2, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №13 від 27 лютого 2013 року суд зазначає наступне.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «ПФК Стальінвест» (ідентифікаційний код 37135016) 21 лютого 2013 року державним реєстратором внесено запис "Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" (а.с.111).

На підставі вказаного запису відповідач прийняв рішення від 27 лютого 2013 року №13 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ПФК Стальінвест», податковий номер 37135016.

Зміст рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 27 лютого 2013 року №13 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ПФК Стальінвест», податковий номер 37135016 свідчить, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ПФК Стальінвест» здійснено на підставі підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Аналогічні підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ містить Розділ V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1394 від 07 листопада 2011 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за №1369/20107.

Судом встановлено що на час виникнення спірних правовідносин в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "ПКФ «Стальінвест» був внесений запис №12661430010036467: «Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою», запис державного реєстратора оскаржений не був, є дійсним.

У відповідності до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з наведених положень законодавства, суд дійшов висновку, що податковий орган при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ діяв обґрунтовано, оскільки керувався законною підставою - наявністю запису ЄДР, яку з урахуванням положень ст. 18 Закону вважав достовірною на час прийняття такого рішення.

Крім того, суд зазначає, щодо вимоги з приводу скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є передчасними, оскільки лише після скасування державним реєстратором відповідного запису у податкового органу можуть виникнути підстави для перегляду прийнятого рішення, а у разі відмови у перегляді - судовий спір про законність такої відмови.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Ронсар Трейд», третя особа на стороні відповідача Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання незаконними дії в частині складання акту про відсутність позивача за місцезнаходженням, запиту про встановлення місцезнаходження позивача, довідка (акту) про відсутність позивача, повідомлення державному реєстратору, визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №13 від 27 лютого 2013 року - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії в частині складання довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 26 грудня 2012 року №614.

Визнати незаконними дії в частині складання повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18ОПП від 26 грудня 2012 року №27310/2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 грн.77 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 грудня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складена 16 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.