Постанова

від 27.11.2013 по справі 805/14859/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р. Справа №805/14859/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Тимохіної Я.Ю.;

за участю представників сторін:

позивача - Богатиря О.В.;

відповідача - Берлізова О.С.;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Калінінська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№27), про скасування постанови від 27.06.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до суду з позовом до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про скасування постанови по виконавчому провадженню №39727787 від 27.06.2013 року про повернення виконавчого документу - відповіді на претензію №6284 від 12.08.1999 року на суму 80 891,88 гривень та акцептованої платіжної вимоги №09/Д/586 від 12.10.1999 року; зобов'язання поновити виконавче провадження по виконавчому документу - відповіді на претензію №6284 від 12.08.1999 року на суму 80 891,88 гривень з Калінінської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№27).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 року № 0108/1114, яке дає роз'яснення щодо заборони реалізації майна казенних підприємств, оборотні активи підприємства можуть бути примусово реалізовані для задоволення вимог кредиторів.

Крім цього позивач вказує на те, що у мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого документа, державним виконавцем вказано: "майно, на яке можливо звернути стягнення згідно закону у боржника відсутнє", що є підставою для повернення виконавчого документа на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606), в той час як виконавчий документ повернено на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону № 606.

Зазначає про те, що в силу Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закону № 4901) відповідач повинен був у 10-ти денний строк з моменту встановлення обставин, що дають підстави для повернення виконавчого документа, направити виконавчі документи до Державної казначейської служби України для виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним було у повному обсязі дотримано всіх вимог чинного законодавства України при проведенні дій з примусового виконання вказаних виконавчих документів.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не надав.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини даної справи та докази надані сторонами, вислухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Калінінському відділі державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції перебувала платіжна вимога № 09/Д/586 від 12.10.1999 року, видана ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є позивач.

Виконавче провадження з примусового виконання вказаної вимоги було відкрито 15.06.2001 року.

27.06.2013 року державним виконавцем Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції було винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу (далі - спірна постанова).

Спірна постанова містить мотивування наступного змісту: "Майно, на яке можливо звернути стягнення згідно закону у боржника відсутнє. Згідно Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" підприємство установи виконання покарань є структурним підрозділом Державної пенітенціарної служби України, яке створене для забезпечення виконання завдань Державної пенітенціарної служби України. Відповідно до Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває у державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його, зокрема, за підприємствами установ виконання покарань і належить м на правах оперативного управління або повного господарського відання. При цьому, звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їхніх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, охорони здоров'я не допускається. Згідно Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" наявна встановлена законом заборона щодо стягнення на майно боржника. Вищезазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження".

Зазначений виконавчий документ повернено на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону № 606.

Вказані обставини визнані сторонами та не є спірними у даній справі.

Спірну постанову було направлено відповідачем позивачу лише 27.09.2013 року, що підтверджується відповідним поштовим конвертом, в якому копія вказаної постанови надійшла на адресу позивача 30.09.2013 року.

Позивач звернувся до суду з позовом, направивши його поштою 10.10.2013 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому адміністративний позов надійшов на адресу суду.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом про скасування вказаної постанови.

Судом встановлено, що боржником у вказаному виконавчому провадженні є Державне підприємство "Підприємство Калінінської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№27)" (Підприємство Калінінської виправної колонії (№27)) (код ЄДРПОУ 08679830).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Частиною 1 ст. 13 вказаного закону встановлено, що підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Таким чином, відповідачем у спірній постанові правомірно вказано про наявність встановленої законом заборони що стягнення майна боржника та про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Дійсно, відповідно до частин 1-3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Проте дослідивши пояснення позивача до позовної заяви від 19.11.2013 року, суд звертає увагу позивача на те, що ним помилково обгрунтовані позовні вимоги нормою, яка ще не існувала на момент винесення спірної постанови та позивачем не було враховано обставин щодо дії ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в часі.

Як було встановлено, спірну постанову винесено відповідачем 27.06.2013 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень" від 19 вересня 2013 року № 583-VII, який набрав законної сили 16.10.2013 року, до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" було внесено, зокрема, такі зміни: у статті 4 частину третю після слова і цифр "пунктів 2 - 4" доповнено цифрою "9";

Таким чином, судом встановлено, що редакція ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що діяла станом на момент винесення спірної постанови, не передбачала обов'язку керівника відповідного органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", але не пізніше 6 місячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів

Вказана норма в редакції, що діяла станом на момент винесення спірної постанови передбачала згаданий обов'язок лише у випадку наявності підстав для повернення виконавчого документа відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та не передбачала такого обов'язку в разі повернення виконавчого документу згідно з п. 9 ч.1 ст. 47 Закону № 606.

Пунктом 9 ч.1 ст. 47 Закону № 606 встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Саме таке обґрунтування покладено відповідачем в основу повернення виконавчого документу на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону № 606, що видно з тексту спірної постанови.

Таким чином, встановивши наявність підстав для повернення виконавчого документа згідно з п. 9 ч.1 ст. 47 Закону № 606, відповідач діяв в межах вказаного закону та правомірно повернув виконавчий документ стягувачу, не застосовуючи положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Посилання позивачем в якості обґрунтування позову на роз'яснення, які викладені у інформаційному листі Вищого господарського суду №0108/1114 від 18.05.2006 року суд не приймає, оскільки

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Інформаційні листи Вищого господарського суду України не є нормативно-правовими актами та в них не встановлюються норми права, якими регулюються відповідні правовідносини.

Крім цього, у згаданому інформаційному листі здійснено аналіз норм законодавства, що не регулюють спірних правовідносин. Боржник за виконавчим провадженням, що є предметом розгляду даної справи не є казенним підприємством.

Враховуючи викладене, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 39727787 від 27.06.2013 року прийнята відповідачем в межах чинного станом на момент її винесення законодавства.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог про скасування спірної постанови з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях до адміністративного позову.

Щодо вимог про відновлення виконавчого провадження з з примусового виконання відповіді на претензію № 6284 від 12.08.1999 року на суму 80 891388 грн., суд зазначає наступне.

Спірна постанова про повернення виконавчого документа жодним чином не стосується повернення відповіді на претензію № 6284 від 12.08.1999 року на суму 80891,88 грн., у вказаній постанові йдеться лише про повернення позивачу вимоги № 09/Д/586 від 12.10.1999 року. Доказів відкриття виконавчого провадження саме за відповіддю на претензію № 6284 від 12.08.1999 року позивачем суду не надано.

До того ж, відповіді на претензію не є виконавчими документами в розумінні Закону № 606.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону № 606, постанову про відновлення виконавчого провадження виносить не начальник відділу а державний виконавець.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відмову в задоволенні вимог про скасування спірної постанови, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині вимог про зобов'язання начальника Калінінського ВДВС Горлівського МУЮ на підставі ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" поновити виконавче провадження з примусового виконання відповіді на претензію № 6284 від 12.08.1999 року на суму 80891,88 грн. Горлівської виправної колонії № 27 - відмовити.

Суд звертає увагу позивача на те, що повернення виконавчого документу відповідачем не позбавляє позивача права на виконання виконавчого документу за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45).

У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 68,82 грн., понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 47, 50, 51Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 13, 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", ст. ст. 1, 2, 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Калінінська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№27) про скасування постанови від 27.06.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 28 листопада 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 2 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.