Рішення

від 27.12.2013 по справі 522/16283/13-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16283/13-ц

Провадження № 2/522/9270/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А .

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності ;

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0026, розташованої за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, укладеного 03.03.2011 року між ними та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№ 1542, та про зобов’язання в порядку реституції повернути згадану земельну ділянку.

Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що, по-перше, погодився на вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу через вкрай важкі особисті обставини, чим ОСОБА_2 скористався ; і, по-друге, цей договір купівлі-продажу укладений за ціною набагато нижчою ринкової вартості земельної ділянки, яка є предметом купівлі-продажу за цим договором.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу згідно ст.233 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.

У грудні 2013 року ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0026, що розташована за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, який обґрунтовує тим, що договір купівлі-продажу від 03.03.2011 року за р.№ 1542 було укладено за вільним волевиявленням сторін, в т.ч. ціну договору також було визначено та узгоджено сторонами, й при нотаріальному посвідченні цього правочину ОСОБА_1 було роз’яснено наслідки вчинення такого правочину, але оскільки ОСОБА_1 намагається визнати цей договір купівлі-продажу недійсним, що свідчить про те, що останній не визнає його право власності на набуту за цим договором земельну ділянку, тому він змушений звернутися до суду з даним зустрічним позовом до ОСОБА_1

ОСОБА_1 веде дану справу в суді через свого представника - адвоката ОСОБА_4, який просив розглянути справу без його участі, задовольнити позов його довірителя і відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

ОСОБА_2 веде дану справу в суді через свого представника ОСОБА_5, який просив розглянути справу без його участі та участі його довірителя, задовольнити зустрічний позов його довірителя і відмовити у задоволені позову ОСОБА_1, про що подав адресоване суду своє письмове клопотання, яке приєднане судом до матеріалів справи.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

03 березня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№ 1542, за умовами якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться в м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, кадастровий номер земельної ділянки : 5110137500:45:005:002, за 281 910,00 грн., які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 повністю до підписання цього договору.

Згідно ст.233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним мають місце наслідки, встановлені статтею 216 ЦК. При цьому, сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду що завдані їй у зв’язку з вчиненням цього правочину.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, який би свідчив що оскаржений ним договір купівлі-продажу був укладений через вкрай важкі обставини, та/або не надав доказів, які б свідчили, що ціна, за яку було відчужено земельну ділянку за цим договором, значно нижче її ринкової вартості, як цього вимагає ст.60 ЦПК України, а судом таких обставин не встановлено.

Більш того, суд враховує, що п.4 згаданого договору купівлі-продажу встановлює, що експертна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується, складає 281 910,00 грн.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає доведеним, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2011 року за р.№ 1542 було укладено за вільним волевиявленням ОСОБА_1, цей договір було підписано сторонами та виконано всі його умови, в зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 названої статті встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення.

На момент укладення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2011 року за р.№ 1542 право власності продавця ОСОБА_1 було підтверджено відповідними правовстановлюючими документами, зокрема, державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 786321, виданим управлінням земельних ресурсів у місті Одеса 10.10.2008 року, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501387.

Як зазначено вище, цей договір було укладено за вільним волевиявленням ОСОБА_1, підписано сторонами, посвідчено нотаріально та виконано сторонами.

Отже, ОСОБА_2 належним чином та відповідно до вимог діючого на той момент законодавства України набув право власності на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0026, розташовану за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30. При цьому, укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 03.03.2011 року за р.№ 1542 на момент його вчинення повністю відповідав вимогам чинного законодавства України, а продавець ОСОБА_1 мав право на вчинення такого правочину.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 не визнає право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0026, суд доходить висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний

позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 13.05.2002 року, що зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, кадастровий номер земельної ділянки : 5110137500:45:005:0026.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду

Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.А. Ільченко

27.12.2013