Рішення

від 09.12.2013 по справі 764/11002/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 764/11002/13-ц

Провадження № 2/764/4528/2013

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Рубан М.В.

за участю секретарів - Бурчуладзе С.І., Яцук Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся 17 жовтня 2013 року з позовом до суду, просить розірвати шлюб з відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що сім’я розпалася через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на вирішення питань сімейного життя. Спільне проживання вважає неможливим. Подружні відносини між сторонами припиненні, вони не ведуть сумісне господарство, не мають загального бюджету. Примирення з відповідачем вважає неможливим.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що сторони фактично не проживають спільно більше півтора року, відповідачем під час розгляду справи та з часу надання судом строку для примирення не вчинено жодних дій з примирення.

Відповідач та її представник в судовому засіданні не заперечували проти розірвання шлюбу, відповідач підтвердила, що подружжя не проживає спільно півтора року.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 липня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 01.07.1995 року (актовий запис № 487).

Також судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (серія 1-АП № 262113).

Спору про поділ спільно нажитого подружнього майна та спору щодо проживання і виховання сумісної дитини сторони на даний час не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

На підставі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

В абз.2 п.10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 надано роз'яснення, що суд застосовує заходи примирення у випадку відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.11.2013 року заяву відповідача про надання подружжю строку для примирення задоволено, надано позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 строк для примирення, провадження у справі було зупинене.

Протягом трьох тижнів відповідачем не вчинялися дії щодо примирення, тому провадження у справі було відновлено за заявою позивача.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Згідно з вимогами ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч.3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Виходячи з приписів ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає, що сім'я повністю розпалася, зберегти її не можливо, враховуючи надання судом строку подружжю на примирення, що не призвело до примирення сторін, шлюб існує формально, що суперечить інтересам одного із подружжя - ОСОБА_1, оскільки сторони фактично проживають окремо більше півтора року та позивач наполягає на розірванні шлюбу.

На підставі наведеного, вимога позивача підлягає задоволенню, а шлюб між позивачем та відповідачем підлягає розірванню.

З огляду на заяву позивача про покладання на нього судових витрат, суд вважає за можливе віднести такі витрати на рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 179, 212-215, 292 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 01.07.1995 року Відділом РАЦС Ленінського РУЮ м. Севастополя (а/з № 487) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан