Постанова

від 20.12.2013 по справі 813/7286/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Справа № 813/7286/13-а

15 год. 53 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Зазуляк Й.М.,

від відповідача Сенюк В.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства "Богемія" про зобов'язання до вчинення дій Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява малого приватного підприємства "Богемія" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.12.2013 року /Т.ІІ., а.с.206-207/ просить:

- зобов'язати відповідача вилучити з інформаційної системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію про результати перевірки малого приватного підприємства "Богемія", оформленої актом перевірки № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року;

- зобов'язати відповідача відновити в інформаційній базі даних "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту малого приватного підприємства "Богемія", яка існувала до оформлення акту перевірки № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року, на думку позивача, не відповідають дійсності, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Відповідачем при складенні акту, у якому зафіксовано оспорювані висновки, не враховано первинної бухгалтерської документації, що надавалися до перевірки, а до уваги взято лише акти перевірок контрагентів позивача ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», що складені іншими податковими органами. Також позивач зазначив, що зміст оспорюваного акту ґрунтується на співставленні даних податкового обліку, які містяться в автоматизованих системах відповідача, актах зустрічних звірок контрагентів. На думку позивача, твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між позивачем з вищезазначеними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи, що не враховано під час проведення перевірок. Відтак, відомості, що зафіксовані в акті № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року є безпідставними, протиправними, а як наслідок, такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, заяві про доповнення позовних вимог /Т.ІІ, а.с.170-175/ від 18.11.2013 року та заяві про зменшення позовних вимог /Т.ІІ, а.с.206-207/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмових запереченнях /Т.ІІ, а.с.91-93/ та запереченні на заяву про доповнення позовних вимог /Т.ІІ, а.с.178-179/. Пояснив суду, що за результатами проведеної перевірки встановлено неправомірність відображення в податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», оскільки, на думку податкового органу, така ними не здійснювалася. Зазначає, що покликання позивача на обставини пов'язані із складенням ДПІ у Печерському районі м. Києва акту про неможливість проведення зустрічної звірки між ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» виходять за межі позовних вимог, хоча за своїм змістом такі акти є узагальненою податковою інформацією, яка слугувала підставою для проведення позапланової перевірки позивача. Відповідно до висновків, що викладені в оспорюваному акті, у вищевказаних контрагентів позивача відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає, на думку відповідача, можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договорами, що укладені між позивачем та ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс». Зазначає, що вищевказані контрагенти вели діяльність спрямовану на надання вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

МПП «Богемія» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.02.1998 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 25543782 /Т. І, а.с.54-56/.

Позивача взято на облік в контролюючому органі 10.08.1998 року та станом на момент розгляду адміністративної справи перебуває на податковому обліку ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова у період з 26.07.2013 року по 30.07.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки МПП «Богемія» (ЄДРПОУ - 25543782) з питань правомірності формування у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «БТК «Євробуд» (ЄДРПОУ - 33499358) за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року, ТзОВ «БК «АТР Груп» (ЄДРПОУ - 37241554) за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року, ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» (ЄДРПОУ - 37635291) за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року /Т.І., а.с.19-44/.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: МПП «Богемія» (ЄДРПОУ 25543782) завищено податковий кредит по безтоварних операціях проведених із ТзОВ «БТК «Євробуд» (ЄДРПОУ 33499358), ТзОВ «БК «АТР Груп» (ЄДРПОУ - 37241554), ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» (ЄДРПОУ - 37635291) на загальну суму ПДВ 161696,00 грн., що відображено МПП «Богемія» в деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, лютий 2012 року;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України, п. 1.2, 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого завищено суму податкового зобов'язань з податку на додану вартість проведених з ПП «ОПВ» операцій (ЄДРПОУ 32499252), ТзОВ «ТП Тепломаркет» (ЄДРПОУ 37530862), ДП «Тривад» (ЄДРПОУ 24891707), ТзОВ «Новітні енергетичні програми» (ЄДРПОУ 34623220), ТзОВ «Техно модуль ультра» (ЄДРПОУ 36604629), ТзОВ «Колві євро терм» (ЄДРПОУ 35773075), ТзОВ «Теплотехніка плюс» (ЄДРПОУ 33868746), АТ ІЦ «Укргазтехніка» (ЄДРПОУ 14073155), ТзОВ «ВТФ «Західінтерм» (ЄДРПОУ 22393589), ТзОВНВП «Львівенергокомфорт» (ЄДРПОУ 32639663), ПП «Теплосфера» (ЄДРПОУ 36343877), ПП «Теплосвіт» (ЄДРПОУ 30275770), ТзОВ «Гідросфера» (ЄДРПОУ 36437226), ПП «Теплобум» (34454999), ТзОВ «Агропром - М» (ЄДРПОУ 23062104), ТзОВ «СоларПолУкраїна» (ЄДРПОУ 34826948), ТзОВ РДЦ «Новояворівськеенергопостач» (ЄДРПОУ 33010141), ТзОВ «Комфорт - Сервіс Л» (ЄДРПОУ 33358613), ТзОВ «ДМС-Сервіс» (ЄДРПОУ 37123308), СПД ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1), ПП «Аеромакс-Монтаж» (ЄДРПОУ 36462303) на загальну суму 175096,00 грн. по безтоварних операціях, що відображено МПП «Богемія» (ЄДРПОУ 25543782) в деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, лютий 2012 року.

Вказані порушення полягають у не підтвердженні позивачем господарських операцій з ТзОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «БК АТР Груп" ТОВ "Гарант Буд Сервіс".

Таких висновків відповідач дійшов використавши при перевірці позивача:

- декларації з податку на додану вартість;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних;

- даних автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту АІС «Податковий блок»;

- пошуково-довідкову систему ЦБД ДПС України тощо;

- акт № 1689/22-8/33499358 від 16.05.2013р. про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» (податковий номер 33499358) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 24.11.2011 р.;

- акт № 1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АТР Груп» (код за ЄДРПОУ 37241554) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.10 р. по 31.03.13 р.;

- акт № 1691/22.8/37635291 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Буд Сервіс", щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.10.2011 р. по 30.04.2012 р.;

Складений за результатами перевірки акт відповідачем внесено до програмного продукту АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та проведено відповідні коригування задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість (Т. ІІ, а.с.161-169).

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки № 145/22-11/25543782 від 30.07.2010 року контролюючим органом, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

За правилами п. 6.2 Порядку виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «БК АТР Груп" ТОВ "Гарант Буд Сервіс", і в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «БК АТР Груп" ТОВ "Гарант Буд Сервіс" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «БК АТР Груп", ТОВ "Гарант Буд Сервіс".

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним мають бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В процесі розгляду справи, зазначені факти не встановлено та відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч. 1 ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на норми п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772) суд дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Податковому органу відповідно до ст. 66 ПК України надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно з ст. 63.3 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно пп. 183.1, 183.12, 183.15 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Системний аналіз вказаних норм ПК України дозволяє дійти висновку про право відповідача вносити зміни в облікові дані платника, однак, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14. ПК України.

Водночас згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Крім того, відповідно до п. 4.6 наказу ДПА України від 24.05.2011 року № 306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)" у разі якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою "Р" згідно з додатком 2 до наказу № 985.

Одночасно, згідно з пп. 6.1 п. 6 (Облік результатів перевірок) вказаного наказу підрозділи обліку та звітності органів державної податкової служби у день надходження інформації, вказаної у пунктах 3.11 розділу 3 (на підтверджену до відшкодування суму ПДВ) та пункті 4.8 розділу 4 (на суму бюджетного відшкодування ПДВ, щодо нарахування якої на дату формування довідки не виявлено фактів порушень законодавства) цих Методичних рекомендацій, здійснюють відповідні облікові операції в картках особових рахунків платників ПДВ.

Отже, зміни в облікові дані операцій по ПДВ здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Таким чином, внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно з п. 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Як випливає зі змісту пп. 2.10.3 п. 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит".

По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про виявлення розбіжностей у податковій звітності позивача та його контрагентів за перевірені податкові періоди. Підставою для внесення оспорюваної інформації до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стали висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами та, відповідно, про недостовірність сформованих за наслідками виконання цих правочинів даних податкового обліку.

Сама по собі здійснена відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу відповідача, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

У матеріалах справи відсутні винесені на підставі складеного за результатами перевірки акта податкові-повідомлення рішення про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В силу положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач доводи позивача щодо анулювання показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість не спростував та правомірність своїх дій суду не довів.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання ДПІ у Залізничному районі м. Львова відновити в інформаційній базі даних "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту МПП "Богемія", яка існувала до оформлення акту перевірки № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки МПП «Богемія» (ЄДРПОУ - 25543782) з питань правомірності формування у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «БТК «Євробуд» (ЄДРПОУ - 33499358) за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року, ТзОВ «БК «АТР Груп» (ЄДРПОУ - 37241554) за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року, ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» (ЄДРПОУ - 37635291) за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року, судом визнається обґрунтованою.

Разом з тим, із задоволенням такої позовної вимоги, на переконання суду, відпадає потреба у задоволенні позовної вимоги про вилучення з інформаційної бази даних детальної інформації оформленої актом перевірки МПП "Богемія" № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року, оскільки таке вилучення повинно бути здійснене автоматично і нерозривно пов'язане з відновленням такої інформації, а відновлення детальної інформації без вилучення тої, що внесена на підставі акту перевірки не можливе. Таким чином, задоволення позовної вимоги про відновлення детальної інформації виключає задоволення позовної вимоги про вилучення інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи встановлено недотримання відповідачем вказаних положень, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Правомірність дій щодо оформлення результатів перевірки та внесення змін до інформаційної бази даних податковим органом не доведено.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням заявлених позовних вимог у співставленні з повноваженнями адміністративного суду при розгляді справи суд дійшов висновку, що для належного та достатнього захисту порушених прав позивача, дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова, що полягають у внесенні змін до інформаційної бази даних "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі акту перевірки № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року слід визнати протиправними.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо внесення змін до інформаційної бази даних "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі акту перевірки № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відновити в інформаційній базі даних "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту малого приватного підприємства "Богемія", яка існувала до оформлення акту перевірки № 145/22-11/25543782 від 31.07.2013 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства «Богемія» (Львівська область, м. Львів, вул. Патона, 1; код ЄДРПОУ 25543782) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 17 (сімнадцять) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 12.45 год. 25.12.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.