Постанова

від 20.12.2013 по справі 805/16245/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. Справа №805/16245/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Стирана В.В.,

при секретарі - Тютюннику М.О.,

за участю :

представника позивача - Сафонової І.С.,

представника відповідача - Вєдь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 386,46 грн., -

ВСТАНОВИВ :

12.11.2013 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 386,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 5 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» затв. Постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року, на адресу відповідача було направлено акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, призначеної громадянці ОСОБА_3, яка не прийнята до відшкодування Фондом у зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_4 (померлого годувальника) відбулася на виробництві за межами України.

Однак, відповідач відмовився відшкодувати витрати, пов'язані з виплатою пенсії по втраті годувальника, громадянці ОСОБА_3 за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року на загальну суму 386,46 грн., чим фактично перекладає свої обов'язки з виплати пенсій громадянам, постраждалим внаслідок ушкодження здоров'я, на органи Пенсійного фонду.

Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, свої вимоги мотивувала аналогічно викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того надав письмове заперечення, в якому зазначив, що нещасний випадок з ОСОБА_4 стався у 2010 році на території Республіки Казахстан (члена СНД), а не до 1991 року на території республіки колишнього СРСР. Також Угода «Про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, а регулює питання виплати пенсій. Всупереч нормативно - правових актів позивач, в акти щомісячної звірки внесло в перелік осіб, які не підлягають відшкодуванню пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_3 Тому складена таблиця розбіжностей, в якій було вказано, що ОСОБА_3 не прийнята до заліку відділенням Фонду у м. Дзержинськ, з вказаних питань.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року включно.

Судом встановлено, що розбіжності в сумі 386,46 гривень, за період, що стосується спірних правовідносин, виникли в результаті непогодження відповідачем відшкодувати управлінню ПФУ суму витрат по особовій справі громадянки ОСОБА_3, яка складається з суми державної адресної допомоги, суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України та на її доставку, суми цільової грошової допомоги за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у сумі 386,46 гривень.

Відмову відповідач обґрунтовує тим, що смерть ОСОБА_4 відбулася за межами України у 2010 році.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Тараз Жамбильської області Республіки Казахстан, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що вбачається зі змісту свідоцтва про народження, (а.с.62-63).

ОСОБА_3, (матері ОСОБА_5.), призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що встановлено на підстав протоколу № 15/983 від 22 листопада 2010 (а.с.60).

ОСОБА_4 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Казкомсервіс», (Атирауська область, Жилиойський район, місто Кульсари, Промзона, Республіка Казахстан), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві, (а.с.64-66), та свідоцтвом про смерть, (а.с.60).

Між сторонами не має розбіжностей щодо встановлених фактичних обставин.

Наявність публічно-правового спору між ними обумовлена різним тлумаченням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого сторони дійшли протилежних висновків щодо наявності у Відділення Фонду обов'язку по відшкодуванню витрат УПФУ на виплату та доставку пенсії та інших платежів ОСОБА_3

Отже для вирішення спору між сторонами судом має бути з'ясовано, чи покладено чинним законодавством України на відповідача обов'язок по відшкодуванню УПФУ витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника, який загинув за межами України на території держав - учасниць Співдружності незалежних держав.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Стаття 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч. 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст. 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 ст. 26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Правові норми, що містяться у ст. ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, (далі - Закон № 1105-ХІV), дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону).

Таким чином, у спірних правовідносинах належним способом захисту права Позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення понесених витрат, оскільки норми Порядку передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними.

Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, (далі - Закон № 1788-ХІІ), передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ, призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Частини 8 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.

Ст.21 Закону № 1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно ст.28 Закону № 1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. "д" п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Зі змісту ч.2 ст.13 Закону № 1105-ХІV вбачається, що страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Системне тлумачення наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку стосовно того, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страхувальниками суми пенсії по втраті годувальника, лише стосовно тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто підставою для відшкодування Фондом витрат, здійснених іншими страховиками, в тому числі Пенсійним фондом України, є наявність причинно-наслідкового зв'язку між смертю особи та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався у 2010 році на території Республіки Казахстан.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст. 3 вказаної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Ст. 5 Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Призначення пенсій громадян держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання, що вбачається зі змісту ст. 6 Угоди.

Обґрунтування Позивачем своєї позиції положеннями Угоди, є безпідставними, оскільки вказана Угода не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків, а регулює питання виплати пенсій.

Водночас, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні правові категорії, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3, у тому числі основний розмір пенсії та витрати на її доставку, задоволенню не підлягають.

З огляду на відсутність правових підстав для покладання на Відділення Фонду обов'язку по відшкодуванню витрат УПФУ на виплату ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника, не підлягають задоволенню і вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату цільової грошової допомоги.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги ОСОБА_3 ,суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, (далі - Закон № 1058-ІV), непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

П. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", (далі - Постанова № 265), встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

За змістом п. 4 Постанови № 265, виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Ч. 3 ст. 30 та ч. 8 ст. 36 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст.21 № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога не включається.

П. 4 Порядку № 5-4/4, передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Аналіз положень Постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така виплата не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд враховує те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст.46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/14709/2012 відмовлено у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про стягнення витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України, державної адресної допомоги, цільової грошової допомоги та витрат на їх доставку за період з квітня 2012 року по вересень 2012 року (включно) в сумі 5211,96 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі у зв'язку з відсутністю правових підстав для покладання на Відділення Фонду обов'язку по відшкодуванню УПФУ витрат на здійснення виплати пенсії по втраті годувальника, який загинув від нещасного випадку на виробництві, що стався на території держави - учасниці Співдружності незалежних держав, цільової грошової допомоги та щомісячної державної адресної допомоги.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/14709/2012.

Таким чином, суд враховуючи приписи ст.ст. 69, 82, 71, 72 КАС України приймає до уваги обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/14709/2012.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, (постанови від 6 червня 2011 року по справі № 21-57а11, від 20 червня 2011 року по справах № 21-59а11 і № 21-118а11, від 19 грудня 2011 року по справі № 21-397а11, від 20 лютого 2012 року по справі № 21-462а11), суд дійшов висновку про те, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату державної адресної допомоги ОСОБА_3 та витрат на її доставку задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову Управління пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в місті Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 386,46 грн., - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 20 грудня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або у порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Стиран В.В.