Постанова

від 12.12.2013 по справі 805/16661/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р. Справа №805/16661/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 15 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.

за участі секретаря Сімонова Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лана Ойл» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 05.11.2013 року № 0000452200/5896, № 0000462200/5897

за участі представника позивача - Здоренко Ю.О

представника відповідача - Оріщенко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лана Ойл» звернулося до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 05.11.2013 року № 0000452200/5896, № 0000462200/5897.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Геліос-Д» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складений акт № 146/22-0/34766745 від 25.10.2013р.

На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 року:

№ 0000452200/5896, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19081,00 грн., у тому числі за основним платежем 15265,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3816,00 грн.

№ 0000462200/5897, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 12212,00 грн.

Позивач не згоден з даними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі. Посилаючись на Податковий кодекс України, вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір між ним та ПП «Геліос-Д» не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У позивача наявна податкова накладна, що підтверджує його право на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією. Крім того, в наявності маються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції з вказаною особою. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість. З цих підстав просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з наступних підстав. Зазначає, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Геліос-Д» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2012 року були встановлені порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на 12212,00 грн., порушення п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 68419,00 грн. та порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 15265,00 грн. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що від Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровська було отримано акт від 17.02.2012 року № 543/23-3/35448064 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Геліос-Д» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року. Згідно цього акту ПП «Геліос-Д» здійснювало безтоварні операції з ПП «Лана Ойл» за березень 2011 року. Також відповідачем до перевірки не були надані акти приймання-передачі ТМЦ. Крім того, у виданих товарно-транспортних накладних не містяться дані щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника. Надані до перевірки копії паспортів якості не містять печатки позивача.

Таким чином, позивачем порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з ПДВ та занижено податок на прибуток підприємств. У зв'язку з цим відповідач вважає правомірними спірні податкові повідомлення-рішення та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне підприємство «Лана Ойл» зареєстрований Добропільською районною державної адміністрацією Донецькою області, 12.12.2008р., свідоцтво серії А00№662479, код ЄДРПОУ 34766795.

Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Геліос-Д» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складений акт № 146/22-0/34766745 від 25.10.2013р. (надалі - Акт перевірки).

У ньому зазначалося, що відповідачем був отриманий акт від Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровська від 17.02.2012 року № 543/23-3/35448064 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Геліос-Д» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року. Згідно цього акту ПП «Геліос-Д» здійснювало безтоварні операції з ПП «Лана Ойл» за березень 2011 року. Також відповідачем до перевірки не були надані акти приймання-передачі ТМЦ. Крім того, у виданих товарно-транспортних накладних не містяться дані щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника. Надані до перевірки копії паспортів якості не містять печатки позивача.

Виходячи з наведеного, відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарська операція з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на 12212,00 грн., порушення п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 68419,00 грн. та порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 15265,00 грн.

На підставі Акту перевірки позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 року:

№ 0000452200/5896, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19081,00 грн., у тому числі за основним платежем 15265,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3816,00 грн.

№ 0000462200/5897, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 12212,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування даних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Судом встановлено, що між ПП «Лана Ойл» (Покупець) та ПП «Геліос-Д» (Постачальник) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 1 від 03.03.2011 року (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується у відповідності із замовленнями передавати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору. Товар поставляється Покупцю партіями, в кількості, за ціною та за умовами, які визначені в Додатковій угоді до даного Договору. Вид транспорту: автотранспорт Постачальника або Покупця в залежності від умов поставки.

На підтвердження виконання даного Договору позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткова накладна від 09.11.2011 року № 10903, податкова накладна від 09.03.2011 року № 83, товарно-транспортна накладна від 09.3.2011 року № 10903, книга реєстрація довіреностей, журнал обліку нафтопродуктів форми 21-НП, паспорт якості та сертифікат відповідності, витяг з бази «Клієнт Банк».

На підтвердження використання у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції покупцям позивач надав копії договору оренди транспортного засобу з ПП «Піраміда АЗ,С», подорожнього листа від 09.03.2011 року, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та причепу до нього, маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу, затверджені УДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області та фіскальних чеків щодо оприбуткування одержаної продукції.

Суми податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується декларацією з відповідного податку, додатку 5-ого до них, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

При оцінці зібраних у справі доказів суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати (отримання) в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкової накладної, що підтверджує його право на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірної операції ПП «Геліос - Д» не мав статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведене підприємство правомірно видало податкову накладну, на підставі якої позивачем було включено до складу податкового кредиту відповідну суму податку.

Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача первинних документів, що підтверджують понесення витрат, які у відповідності до наведених норм підлягають включенню до складу валових витрат (накладних, платіжних документів).

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ та валові витрати, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочин між позивачем та ПП «Геліос-Д» є недійсним в силу закону, а отже складені на його виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.ч. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про нереальність здійснення господарської операції по придбанню нафтопродукції ПП «Лана Ойл» у ПП «Геліос-Д»:

акт Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровська від 17.02.2012 року № 543/23-3/35448064 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Геліос-Д» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року. Згідно цього акту ПП «Геліос-Д» здійснювало безтоварні операції з ПП «Лана Ойл» за березень 2011 року;

відсутність актів приймання-передачі товару;

надані до перевірки копії паспортів якості не містять печатки позивача;

невідповідність вимогам чинного законодавства наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних (вони не містять даних щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника).

Суд вважає, що дані обставини не можуть мати визначені відповідачем наслідки.

Актом Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровська від 17.02.2012 року № 543/23-3/35448064 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Геліос-Д» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року був зроблений висновок про безтоварність операції ПП «Геліос-Д» з ПП «Лана Ойл» за березень 2011 року. Керуючись висновками цього акту відповідач дійшов аналогічного висновку.

Суд зазначає, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд України та Європейський Суд з прав людини.

Так, у рішеннях від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Суд також враховує, що у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести відповідальність у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Як зазначалося вище, позивачем наданий договір, податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, витяг з бази «Клієнт Банк» на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит та понесені витрати за господарською операцією з ПП «Геліос-Д».

Що стосується відсутності печатки позивача на паспорті якості суд зазначає, що відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Міністерства палива та енергетики України,Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121 паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Тобто цей документ видається нафтопереробним заводом і не може змінюватися у залежності від ланцюгу постачальників товару.

Заперечення відповідача про відсутність актів приймання-передачі та про те, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, вони не містять даних щодо дати і часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати і часу прибуття вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, не вказано ПІБ та посаду відповідальної особи підприємства, яка прийняла товар у постачальника, не приймається до уваги.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися в час здійснення господарської операції, але якщо не можливо, по після її закінчення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назва документа (форму);

- дату та місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося, податкові та видаткові накладні, що є первинними документами, на підставі яких спірні господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку та які відповідають цим вимогам були надані позивачем до перевірки.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Тобто, товарно-транспортні накладні є документами, що підтверджують транспортування товару, а не безпосередньо господарську операцію з його передання. Транспортування не є господарською операцією у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якої сформований податковий кредит, оскільки вони не відображають дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому сама по собі наявність помилок при оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічної думи дотримується ВАС України у листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11. Надання позивачем товарно-транспортних накладних до перевірки підтверджується тим, що вони перелічені у акті перевірки.

Крім того, суд приймає до уваги, що на підтвердження використання у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції покупцям позивач надав копії договору оренди транспортного засобу з ПП «Піраміда АЗ,С», подорожнього листа від 09.03.2011 року, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та причепу до нього, маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу, затверджені УДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області та фіскальних чеків щодо подальшого продажу одержаної продукції.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийняті оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Лана Ойл» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 05.11.2013 року № 0000452200/5896, № 0000462200/5897 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.11.2013 року № 0000452200/5896, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19081,00 грн., у тому числі за основним платежем 15265,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3816,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.11.2013 року № 0000462200/5897, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 12212,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лана Ойл» (адреса - 85032, Донецька область, Добропільський район с. Добропілля, вул.. Промислова, 2/1Б, ЄДРПОУ 34766795) судові витрати з судового збору у сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 12 грудня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 17 грудня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.