Постанова

від 18.12.2013 по справі 819/3003/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/3003/13-a

"18" грудня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н.І.,

представника позивача - Свистун Є. М.,

за відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛУ ОЗЕН-Т" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛУ ОЗЕН-Т» про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги (з урахуванням поданої у судовому засіданні представником позивача заяви про уточнення позовних вимог) мотивовано тим, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1391,00грн., яка виникла в результаті несплати ним у визначеному законом порядку самостійно узгодженої суми податкових зобов'язань.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі за місцем його реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду.

Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, в зазначені строки заперечень на позов та заяви про розгляд справи без його участі - не подавав, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду - не надходило.

Враховуючи те, що неявка учасників адміністративного процесу - не є перешкодою для розгляду справи, - суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням позиції представника позивача, - вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступне.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛУ ОЗЕН-Т» (ідентифікаційний код - 37837956) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідач перебуває на обліку як платник податків - в податковому органі, Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛУ ОЗЕН-Т» як платник податків самостійно обчислило розмір належних до сплати ним сум податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств (за перше півріччя 2012 року), що підтверджується самостійно поданою ним та отриманою органом державної податкової служби податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств (вх. №639227 від 31.07.2012 року).

Нараховані і відображені у вищезазначеній декларації податкові зобов'язання відповідача як платника податків - є узгодженими, в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством, не можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку, та, відповідно, - є обов'язковими до сплати.

Разом з тим, покладений на нього законом обов'язок щодо сплати самостійно визначених податкових зобов'язань відповідач у добровільному порядку та у встановлений законом строк - не виконав.

У зв'язку з невиконанням у встановлений законом строк обов'язку сплати в належному розмірі податку на прибуток приватних підприємств податковим органом було виставлено відповідачу, як платнику податків податкову вимогу форми «Ю» №1055 від 28.08.2012 року, яка надсилалась на його адресу рекомендованою кореспонденцією (а.с. 8).

Будь-які докази того, що вищезазначена податкова вимога оскаржувались відповідачем в адміністративному чи в судовому порядку - в матеріалах справи - відсутні.

Таким чином, нарахована і відображена у вказаній податковій вимозі заборгованість відповідача також - є узгодженою та, відповідно,- підлягає обов'язковій сплаті.

Однак, вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу і станом на час розгляду даної справи податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1391,00грн. - рахується за відповідачем, та підтверджується наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України - на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 14.1.175. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, - визнається податковим боргом.

Пунктом 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Водночас, п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України - встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з положеннями п. 95.4. ст.95 Податкового кодексу України - контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 ст. 69 та частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В той же час, статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Зокрема, у відповідності до положень вказаної статті - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, також встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися - ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на відповідача як платника податків законом обов'язок щодо сплати існуючого податкового боргу - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б свідчили про відсутність правових підстав для заявлення податковим органом вимог про стягнення з відповідача заявленої суми боргу, та докази, які б підтверджували погашення боргу, нарахованого в сумі 1391,00грн. та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, а судом - не здобуті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 128, 153, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛУ ОЗЕН-Т" (ідентифікаційний код - 37838956, вул. Малишка, 1, м. Тернопіль, 46011) заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1391,00 грн. (одна тисяча триста дев'яносто одна гривня), - шляхом стягнення вказаних коштів за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "УЛУ ОЗЕН-Т", та з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛУ ОЗЕН-Т" .

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова в повному обсязі складена 23 грудня 2013 року/.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.