Постанова

від 21.11.2013 по справі 9101/179059/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. справа № 2а-6337/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Москалець А.П., дов. від 02.08.13 р.

відповідача: - Онасенко О.В., дов. від 28.10.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 р. у справі № 2а-6337/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Латвійського підприємства "Вента"

до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області

про визнання неправомірною відмови, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента» (далі - ТОВ СУЛП «Вента», Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням останньої заяви про зміну позовних вимог від 07.04.2011 р., а. с.122, 123), просило:

- визнати неправомірною відмову Дніпропетровської митниці Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська митниця) в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/01113;

- визнати неправомірним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визнання митної вартості товарів №1100000060/2010/100872/2 від 08.04.2010р.;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом у ВМД № 110000011/2010/107031;

- зобов'язати відповідача-1 внести зміни до ВМД № 110000011/2010/107031 та її електронної копії в частині визнання митної вартості та нарахування обов'язкових платежів позивача на користь держави;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю здійснити оформлення в митному режимі імпорту борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщенні на митну територію України на умовах контракту купівлі-продажу товару № 15/02/07 віл 15.02.2007 р. з АО Помес Феедс (м.Пярну, Естонія) по ціні 450 доларів США за одну тону;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області) на користь позивача суму сплачених обов'язкових платежів із розмірі 39 948,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпропетровською митницею безпідставно самостійно здійснено коригування вартості товару в сторону збільшення, що стало підставою для відмови у прийнятті митної декларації позивача через недостатність документів для визначення вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 р. у справі № 2а-6337/10/0470 (суддя Потолова Г. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці щодо відмови ТОВ СУЛП «Вента» в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/01113;

-визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110000060/2010/100872/2 від 08.04.2010 р.;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої ТОВ СУЛП «Вента» у ВМД № 110000011/2010/107031;

-зобов'язати Дніпропетровську митницю внести зміни до ВМД №110000011/2010/107031 та її електронної копії в частині визнання митної вартості та нарахування обов'язкових платежів ТОВ СУЛП «Вента» на користь держави;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ СУЛП «Вента» суму надмірно сплачених обов'язкових платежів у розмірі 39 948,55 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару. Суд дійшов висновку, що митному органу надано повну інформацію, яка дозволяла здійснити застосування інших передбачених законодавством методів визначення митної вартості товару (№ 1-№ 5), але відповідач відповідних дій не вчинив. Дніпропетровська митниця, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів діяла не у спосіб, що передбачений законами, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською митницею подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 р. у справі № 2а-6337/10/0470 та прийняту нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції не звернуто уваги на той факт, що визначення митної вартості відповідно умов дилерського договору, а саме, право на ексклюзивну дилерську ціну, суперечить положенням ст.267 МК України. Крім того, суд першої інстанції не врахував того, що перевірка та контроль правильності обчислення митної вартості товару та самостійне її визначення в разі потреби є виключною компетенцією митних органів, також чинним митним законодавством право на внесення змін до вантажно-митних декларацій надано лише декларантам. Виходячи з вищезазначеного, відповідач вважає, що спірне рішення про визначення митної вартості прийнято обґрунтовано та правомірно.

ТОВ СУЛП «Вента» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про безпідставність визначення митної вартості за резервним методом.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали визначені правові позиції по спірним питанням , що є предметом спору в даній справі, надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, представник позивача просив залишити без змін судове рішення в даній справі, представником заявника апеляційної скарги зазначено про наявність підстав для скасування судового рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АО «Помес Феедс» (м.Пярну, Естонія) (Продавець) та ТОВ СУЛП «Вента» (Покупець) укладено Контракт купівлі-продажу № 15/02/07 (далі - Контракт) (а. с.7-9).

За умовами даного Контракту позивач купив партію товару: борошно кормове з відходів риби консервної промисловості. Склад борошна: - протеїн 57 %; волога - 10 %; жир - 10 %; NaCl - 0,9 %; кальцій - 6,5 %, фосфор - 3,05 %; лізин - 3,6 %; метиоін - 1,2 %; треонін-2,3%; тсистин-0,7%; енергетична цінність 2900 ккал/кг. Країна виробництва EE, Виробник A/S FEEDS»Естонія.

Згідно додаткових угод № 1 від 20.02.2007 р. та № 2 від 01.03.2007 р., № 3 від 01.04.2009 р., № 7 від 02.11.2009 р. та специфікації до зазначеного Контракту вартість товару складає 450 доларів США за 1 тону, кількість товару - 60 т, за умовами оплати - протягом 90 днів з дати отримання товару (а. с.11-14).

02.04.2010 р. зазначений товар (борошно з риби та ракоподібних молюсків чи інших водяних безхребетних; борошно кормове з відходів риби консервної промисловості: борошно тонкого помолу з риби 60000 кг; містить: перемелені на борошно відходи риби консервної промисловості, креветки, ракоподібні, безпозвоночні та антиоксидант FRA OX U DRY; призначення корм для сільськогосподарських тварин) було задекларовано в митному органі згідно вантажно-митної декларації № 110000011/2010/106627 за вартістю його фактичного придбання за Контрактом та Специфікації до нього № 1 від 15.02.2010 р. (а.с.10), Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 27 000 доларів США з розрахунку 60 т х 450 доларів США.

З рахунку-фактури № 17 від 10.03.2010 р. до Контракту вбачається поставка на територію України вказаної партії товару повністю (а. с.26).

З матеріалів справи вбачаться, що Підприємством на підтвердження митної вартості товару надавались митному органу наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 28.05.2009 р. № 11000/1/110462; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15/02/07 від 15.02.2007 р.; накладна УМВС від 11.03.2010 р. №07902091; рахунок-фактура (інвойс) від 10.03.2010 р. № 17; пакувальний лист від 10.03.2010 р. № 1541; доповнення до зовнішньоекономічного договору - додаткова угода від 20.02.2007 р. № 1, додаткова угода від 01.03.2007 р. № 2, додаткова угода від 01.04.2009 р. №3; додаткова угода від 02.11.2009 р. № 7; специфікація від 15.02.2007 р. № 1; ветеринарні свідоцтва №№ 1, 2, 3 від 02.04.21010 р.; фітосанітарний сертифікат від 01.04.2010 р. акт №75/04-016/1422094-В; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.12.2009 р. № 05.03.02-03/78771; довідка про проведення декларування валютних цінностей ДПІ Жовтневого району від 13.01.2010 р. № 94; сертифікат відповідності від 02.04.2010 р. UA1.024.Х005582-10; сертифікат якості від 10.03.2010 р. № 2/03/10; міжнародний ветеринарний сертифікат країни - експортера від 11.03.2010 р. DD092642; сертифікат про походження товару від 10.03.2010 р. EE № 147012; лист від 10.03.2010 р. №1540; лист від 10.03.2010 р. № 1542; лист від 10.03.2010 р. № 1543; заява Товариства від 29.03.2010 р. № 4931/6-15; копія ВМД іноземної країни від 11.03.2010 р. № 10ЕЕ 4300ЕЕ70424090; ВМД від 02.04.2010 р. № 110000011/2010/106627, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, у зв'язку з сумнівами щодо заявленої митної вартості товару, Дніпропетровською митницею витребувані у Товариства додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ДМВ-1 для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів, відповідно до вимог п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006р. №1766, а саме: калькуляція фірми-виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; банківські документи щодо переказу коштів (а. с.49, 50).

В результаті викладеного представник позивача 06.04.2010 р. додатково надав наступні документи: калькуляція заводу - виробника Feeds від 10.03.2010 р. № 1539; висновок про ціну товару Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 02.04.2010 р. № 697/07-08 (а. с.35).

При цьому, Товариством повідомлено, що оплата відповідно до умов контракту від 15.02.2007 р. та п.2 додаткової угоди від 01.03.2009 р. № 3 здійснюється на протязі 90 діб після отримання товару (а. с.13).

08.04.2010 р. Дніпропетровською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 110000006/2010/100872/2 за шостим (резервним) методом на підставі ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким на підставі інформації з офіційного видання Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» здійснено коригування митної вартості товару з 450 дол. США за 1 тону до 870 дол. США (а. с.48).

Крім того, 09.04.2010 р. винесено карту відмови в прийнятті митних декларацій митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/01113, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до рішення митниці (а. с.44).

Проте, не погодившись з вищевказаним рішенням Дніпропетровської митниці, яким митний орган фактично, застосувавши резервний 6 метод визначення митної вартості товару, відкоригував ціну товару до 870 дол. США за 1 тону, внаслідок чого збільшилось ПДВ по митній вартості, ТОВ СУЛП «Вента» звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дніпропетровської митниці підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Так, згідно ч.1 ст.261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і

зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

У відповідності до ст.265 МК України ситний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Згідно ст.249 МК України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Постановою КМ України від 20.12.2006 р. № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі - Порядок № 1776), згідно п.1 якого цей Порядок визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Згідно положень п.11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Скаржник зазначає, що позивачем не надані додаткові документи, визначені у п.9 Порядку № 1766, оскільки судом першої інстанції не враховано наявність Дилерського договору, укладеного між сторонами Контракту, за умовами якого позивач має право на ексклюзивну ціну на товар постачальника, що суперечить положенням статті 267 МК України в частині використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції (а. с.15-17).

Згідно п.9 Порядку № 1766, на який посилається скаржник у наведених доводах, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою прийняття спірного рішення Дніпропетровської митниці про визнання митної вартості товарів від 08.04.2010 р. №1100000060/2010/100872/2 стало ненадання позивачем саме тих документів, які витребувані митним органом у ДМВ-1 (а. с.49, 50), тому для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих підстав.

Як зазначено вище, у даному ДМВ-1 у відповідності до п.11 Порядку № 1766 вимагалось від позивача надання додаткових документів: калькуляції фірми-виробника товару, яка була надана Товариством, висновків про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, на що позивачем надано лист Дніпропетровської Торгово-промислової палати про ціну товару від 02.04.2010 р. № 697/07-08, в якому зазначено вартісні характеристики товару на рівні 450 дол. США за 1 т (а. с.35).

Щодо додатково витребуваних відповідачем банківських документів про переказ коштів, то Товариством зазначено, що оплата відповідно до умов контракту від 15.02.2007 р. та п.2 додаткової угоди від 01.03.2009 р. № 3 здійснюється на протязі 90 діб після отримання товару, що підтверджується умовами даної угоди (а. с.13).

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позивач не виконав вимог законодавства, чим унеможливив застосування першого методу визначення митної вартості.

Отже, у митного органу виникли сумніви щодо визнання заявленої митної вартості у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, що дозволило відповідачу вважати, що надані декларантом відомості не відповідають вимогам останнього абзацу статті 267 МК України, згідно якого використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Так, з огляду на ненадання декларантом додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, за відсутності в базі ЄАІС Держмитслужби України інформації необхідної для застосування методу 2 (щодо ідентичних товарів), та методу 3 (щодо подібних (аналогічних) товарів), а також неможливості застосування методів 4 і 5, відповідачем прийнято вищевказане оскаржуване позивачем рішення про визначення митної вартості товару за методом оцінки № 6 «резервного» згідно ст.273 МК України.

Так, відповідно до ст.273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Відповідач, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, керувався даними офіційного видання Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» - «ОГЛЯД ЦІН українського та світового товарних ринків" рівень цін на «риб'яче борошно»у 2010 році на умовах CIF Велика Британія становить: 1706,56 $/т («Огляд цін»№1(159) 2010); 1733,57$/т («Огляд цін»№2(160) 2010); 1713,04 $/т лют2010/бер 2010 («Огляд цін» № 3 (161) 2010); 1610,80$/т («Огляд цін» №4 (162) 2010); 1952,29 $/т («Огляд цін»№5(163) 2010); 1894,02 $/т («Огляд цін» № 6(164) 2010), зазначаючи, що інформація щодо цін на продукцію інших виробників, викладена у вищевказаному листі Дніпропетровської ТПП, не підтверджує рівень цін, оскільки згідно даного листа Дніпропетровська ТПП не несе відповідальності за достовірність інформації, наданої виробником і продавцями продукції.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги дані офіційного видання Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» з огляду на те, що з зазначеної інформації не вбачається яким методом визначалась митна вартість товарів: за митною вартістю, визначеною декларантом чи митним органом.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість доводів позивача про те, що в межах дії вищезазначених контрактів відповідно до рахунку фактури № 108 від 10.09.2009 р. на територію України ввозилася така ж сама кількість товару, ідентичного за властивостями та за призначенням, так відповідно до декларації митної вартості №110000001/9/130685 дана партія товару пройшла митне оформлення по ціні 450 доларів США за 1 тону (а. с.54-56).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства щодо визнання неправомірною відмови Дніпропетровської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/0/01113.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства щодо скасувати спірного рішення Дніпропетровської митниці про визнання митної вартості товарів №1100000060/2010/100872/2 від 08.04.2010 р. та визнання його протиправним з правомірним виходом суду за межі позовних вимог у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України з врахуванням статей 105, 162, 171 КАС України.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Дніпропетровської митниці прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої ТОВ СУЛП «Вента» у ВМД №110000011/2010/107031, колегія суддів зазначає, що згідно приписів Митного кодексу України функції щодо прийняття митним органом рішення про визнання митної вартості покладені виключно на митний орган, повноваження якого не має право перебирати на себе суд.

Крім того, подібні вимоги колегія суддів вважає передчасними, адже їх висування можливе лише у разі невиконання митним органом судового рішення щодо скасування відповідного рішення митниці про визнання митної вартості товарів.

З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства щодо зобов'язання Дніпропетровської митниці здійснити оформлення в митному режимі імпорту борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщені на митну територію України на умовах контракту купівлі-продажу товару № 15/02/07 віл 15.02.2007 р. з АО Помес Феедс (м.Пярну, Естонія) по ціні 450 доларів США за одну тону.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача внести зміни до ВМД №110000011/2010/107031 та її електронної копії в частині визнання митної вартості та нарахування обов'язкових платежів ТОВ СУЛП «Вента» на користь держави, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст.81 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженим Наказом Держмитслужби України від 20.04.2005 р. № 314, зареєстрованим в Мін'юсті України 27.04.2005 р. за № 439/10719 (далі - Порядок № 314), передбачено, що ВМД, подана до митного органу, але ще не прийнята до оформлення (відсутні відбиток штампа «Під митним контролем» і реєстраційний номер), може бути відкликаною декларантом з дозволу митного органу. З моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Дана ВМД не може бути відкликаною декларантом.

Згідно до ст.90 МК України, розділу 5 Порядку № 314, відомості, зазначені у ВМД, може бути змінено чи доповнено декларантом лише з дозволу посадової особи митного органу до моменту прийняття цієї ВМД до оформлення. Зміни чи доповнення вносяться декларантом до всіх аркушів ВМД шляхом перекреслення помилкових і зазначення правильних відомостей. Кожна зміна чи доповнення завіряється печаткою декларанта. Одночасно декларантом вносяться зміни (доповнення) до електронної копії ВМД з використанням при цьому програмних продуктів декларанта. Водночас, не допускається більше ніж три зміни (доповнення) до ВМД (без урахування змін (доповнень), що дублюються (повторюються) на додаткових аркушах ВМД (форма МД-3) внаслідок внесення змін (доповнень) до основного аркуша, а також змін (доповнень) до граф 12, 22, 24, 36, 38, 42, 45, 46, 47 ВМД).

Посадові особи митного органу не мають права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта заповнювати ВМД, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в ній і в її електронній копії, за винятком тих граф ВМД, заповнення яких належить до компетенції митних органів.

Отже, чинним митним законодавством не передбачені повноваження митних органів щодо внесення змін до ВМД.

Аргументи апеляційної скарги щодо зобов'язання відповідача внести зміни та доповнення до ВМД № 110000011/2010/197031 та її електронної копії, колегія суддів вважає слушними, а вимоги позовної заяви щодо таких зобов'язань є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в силу вищезазначеного не можуть бути реалізованими по причині відсутності повноважень відповідача на внесення змін до ВМД .

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на рахунок ТОВ СУЛП «Вента» надмірно сплачених обов'язкових платежів у розмірі 39 948,55 грн., то колегія суддів також не погоджується з позицією суду першої інстанції в даному питанні.

Наказом ДМС України від 20.07.2007 р. № 618 затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618).

За приписами даного Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, встановлений певний порядок: подача платником податків не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України, заяви довільної форми, надання за результатами розгляді даної заяви митним органом висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направлення висновку про повернення з Державного бюджету України до органів казначейської служби України.

Доказів дотримання позивачем вищевказаного Порядку № 618 суду не надано, в зв'язку з чим у відповідача-1 відсутні підстави для прийняття рішення щодо повернення позивачу з Державного бюджету України митних платежів, а у відповідача-2 - відсутні підстави для перерахування коштів з Державного бюджету на користь Товариства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги про повернення помилково (зайво) сплачених податків та зборів можуть бути лише наслідком скасування судом рішення суб'єкта владних повноважень, тому Товариство не позбавлено, за наявності рішення суду про скасування рішень про визначення митної вартості товарів, звертатись до казначейської служби з позовом, у разі порушення охоронюваних законом прав і інтересів з боку останнього під час виконання рішення суду.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо вказаних позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову у частині визнання протиправними дій Дніпропетровської митниці щодо відмови ТОВ СУЛП «Вента» в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/01113 та у частині визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 08.04.2010 р. №110000060/2010/100872/2. В решті позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, апеляційна скарга Дніпропетровської митниці підлягає частковому задоволенню в частині вимог щодо скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Згідно приписів ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.94, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02 червня 2011 р. у справі № 2а-6337/10/0470 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02 червня 2011 р. у справі № 2а-6337/10/0470 скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Дніпропетровської області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента» в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що викладена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/0/01113.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Дніпропетровської області про визначення митної вартості товарів від 08.04.2010 р. №110000060/2010/100872/2.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Латвійське підприємство «Вента» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Ворошилова,19, к.8, код ЄДРПОУ 23376096) 1грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.) судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко