Ухвала

від 12.09.2013 по справі 872/2612/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 2а-3473/12/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Стельмашовій Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі №2а-3473/12/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Протеїн-Продакшн» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000790224, № 0000800224 та №0000810224 від 03.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача, викладених у акті перевірки щодо недійсності угод, оскільки господарські операції між позивачем та контрагентами - ТОВ «Батив» та ПП «Компанія «Агро-Лайф» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та ТОВ «Батив» та ПП «Компанія «Агро-Лайф» недійсними у судовому порядку не визнавались.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012рю позов було задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що правочини укладені між позивачем та контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, тому формування за такими взаємовідносинами податковий кредит є порушенням норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити.

Представник відповідача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеними договорами позивачем було придбано послуги (товар) та використано в господарській діяльності, отже договори було належним чином та в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано витрати та податковий кредит.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Батив» (код ЄДРПОУ - 37104788) та ПП «Компанія «Агро-Лайф» (код ЄДРПОУ - 36410424) за травень 2011 року, за результатами якої складено акт №139/22-4/36390340 від 21.09.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення - заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення - рішення № 0000790224 від 03.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 167590 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000800224 від 03.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 285 485 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000810224 від 03.10.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80659 грн.

Судом встановлено, що між позивачем - ТОВ Торговий дім «Протеїн-Продакшн» (покупець за договором) та ТОВ «Батив» (постачальник за договором) укладений договір № 190511 від 19.05.2011 р. на поставку сої. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі. Позивачем було включено до податкового кредиту за травень 2011 року суми ПДВ у розмірі 120260,00 грн. на підставі податкових накладних: №16 від 19.05.2011 року та №21 від 24.05.2011р. Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними №РН-0157 від 24.05.2011 року та №РН-0152 від 19.05.2011 року та платіжними дорученнями: № 302 від 20.05.2011 р. , №306 від 24.05.2011р.

Також між позивачем - ТОВ Торговий дім «Протеїн-Продакшн» (покупець за договором) та ПП «Компанія «Агро-Лайф» (постачальник за договором) укладений договір №17-01АВ від 17.01.2010 року на поставку сої. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі. Позивачем було включено до податкового кредиту за травень 2011 року суми ПДВ у розмірі 127987,51 грн. на підставі: податкової накладної №1 від 04.05.2011 р., №2 від 13.05.2011 року, №3 від 19.05.2011 року, № 4 від 20.05.2011 року, № 5 від 27.05.2011 року, № 6 від 31.05.2011 року.

Оплата товару, докази транспортування та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними: №РН-0000018 від 31.05.2011 р.,№РН-0000017 від 27.05.2011р.,№РН-0000016 від 20.05.2011р.,№РН-0000015 від 19.05.2011р., №РН-0000014 від 13.05.2011 р.,№РН-0000013 від 04.05.2011р., платіжними дорученнями: №283 від 06.05.2011 року, №293 від 13.05.2011р. (а.с. 127-128) та товарно транспортними накладними.

Також не спростовується відповідачем, що придбана продукція використовувалась позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що за вищезазначеним договорам позивачем було придбано послуги (товар) та використано у господарській діяльності та в наявності первинна документація.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентами зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу висновків Акту перевірки щодо правочинів між позивачем та контрагентами, які на думку перевіряючих, порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним та сумніву реальність вчиненого правочину, оскільки нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлені ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Тому єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочинів, вчиненого між позивачем та контрагентами може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі №2а-3473/12/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: С.В. Чабаненко