Постанова

від 25.12.2013 по справі 809/2995/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р. Справа № 809/2995/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Давимуки В.Я.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група -2005"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000072200 від 27.03.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група - 2005» (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» №0000072200 від 27.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено порядок та підстави проведення перевірки передбачені статтями 78, 79 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не оформлявся та не направлявся на адресу позивача наказ на перевірку, а також обов'язковий письмовий запит про надання інформації та підтверджуючих документів. Крім цього, неподання позивачем первинних документів зумовлено тим, що такі вже попередньо перевірялися, в результаті чого відповідачем складено довідку від 29.12.2012 року №25/220/37684584 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група 2005» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року» згідно з якою встановлено відсутність ознак фіктивності та наявний факт реального здійснення господарських операцій. За наведених підстав, позивач вважає податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000072200 від 27.03.2013 року, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8339575,00 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні на адміністративний позов та письмових поясненнях, додатково зазначив, що невиїзна позапланова перевірка проводилася у чіткій відповідності до вимог статті 79 Податкового кодексу України, а тому доводи позивача є безпідставними, крім цього позивач, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, не був позбавлений можливості представити податковому органу всі витребувані первинні документи як під час перевірки, так і після ознайомлення з її результатами, а також протягом процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, проте своїм правом не скористався, що додатково вказує про відсутність у позивача будь-яких документів на підтвердження товарності операцій. Що стосується довідки, на яку посилається позивач, то такої у відповідача не має та будь-якою інформацією, що за спірний період перевірка вже проводилася чи така довідка складалася, відповідач не володіє. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група - 2005» 19.07.2011 року зареєстроване Рогатинською районною державною адміністрацією та 20.07.2011 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Засновником та керівником позивача є громадянин ОСОБА_3 Серед основних видів діяльності позивача значиться оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Як встановлено в судовому засіданні, з метою підтвердження правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації, в порядку, передбаченому пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (надалі також ПК України) відповідачем сформовано запит від 11.03.2013 року №743/10/15-2 (а.с.89) про надання інформації та первинних документів.

У зв'язку з відсутністю посадових осіб платника податку за податковою адресою та неможливістю вручити запитувану інформацію відповідачем складено акт від 11.03.2013 року №17/220/37654584 (а.с.47) та підготовлено запит начальнику ВПМ Калуської ОДПІ від 11.03.2013р., №767/7/22-119 (а.с.48) на встановлення місцезнаходження директора позивача, що ухиляється від надання бухгалтерських, фінансових та інших документів. Також, працівниками ВПМ Калуської ОДПІ повторно здійснено виїзд за податковою адресою м. Рогатин, вул. Галицька, 125 кв. 2 та складено акт обстеження приміщення від 11.03.2013 року №430/7/07-50 в якому зазначено, що посадові особи чи особи, уповноважені відповідно до законодавства вести бухгалтерський облік, податковий облік та звітність, а також представляти інтереси платника податків на час проведення обстеження - відсутні, ознак діяльності за даною адресою не встановлено (а.с.49).

Згідно із довідкою ВПМ Калуської ОДПІ від 11.03.2013 року №618/07-50/461 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, - суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи або фізичної особи - підприємця ніякого відношення не мають (а.с.50).

З метою вручення повідомлення про проведення перевірки від 12.03.2013 року № 4 та копії наказу від 12.03.2013р. №85, відповідачем спільно з працівниками ВПМ Калуської ОДПІ 12.03.2013 року здійснено черговий виїзд за податковою адресою позивача: м. Рогатин, вул. Галицька. 125 кв. 2. На час виходу встановлено, що посадові особи чи особи, уповноважені відповідно до законодавства вести бухгалтерський, податковий облік та звітність, а також представляти інтереси платників податків за податковим адресом відсутні, про що складено акт від 12.03.2013 року №44/220 37684584 про відсутність посадових осіб за податковою адресою (а.с.57).

Крім цього, відповідачем 12.03.2013 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група -2005" надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, однак рекомендований лист повернувся із довідкою поштового відділення про причини невручення: «за зазначеною адресою адресат не проживає» (а.с.55,56,58).

Що стосується доводів позивача про порушення посадовими особами податкового органу порядку проведення документальної перевірки, то слід зазначити, що статтею 79 ПК України регламентовано особливості проведення документальної невиїзної перевірки Зокрема, законодавець розмежовує порядок проведення документальної невиїзної перевірки та документальної позапланової невиїзної перевірки.

Так, пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 79.2 статті 79 ПК України однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із змісту пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Що стосується порушення відповідачем вимог п. п. 78.1.1. п.78.1. ПК України в частині недотримання 10 робочих днів для можливості надання пояснення та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача від 11.03.2013 року, як підстави проведення позапланової невиїзної перевірки то суд погоджується, що таке порушення мало місце. Проте, враховуючи документальне підтвердження неможливості вручити вказаний запит особисто під розписку позивачу, у зв'язку із незнаходженням його за місцем реєстрації, а також наявність у позивача права на представлення податковому органу всіх витребуваних первинних документів протягом перевірки та під час оформлення її результатів, що не було позивачем реалізовано, вказане порушення носить формальний характер та в цілому, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог з цих мотивів.

Таким чином, відповідачем вжито вичерпних заходів щодо доведення до позивача інформації про проведення перевірки, а не знаходження останнього за місцем реєстрації, відтак й неможливість вручити йому наказ та повідомлення про проведення перевірки з незалежних від відповідача причин не є підставою для висновків про порушення порядку проведення перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 14.03.2013 року №125/220/37684584 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Фінансова Група 2005» (код ЄДРПОУ 37684584) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2012 року по 31.01.2013 року» (надалі по тексту - Акт), згідно з яким встановлено, зокрема, порушення статті 44 ПК України, що полягало у не підтвердженні позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за січень 2013 року на суму 8339575,00 грн (а.с.79).

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми «В4» №0000072200 від 27.03.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8339575,00 грн (а.с.16).

За результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України від 19.08.2013 року №9243/6/99-99/0-01-15 залишено без змін податкове повідомлення - рішення форми «В4» №0000072200 від 27.03.2013 року, а скаргу позивача без задоволення (а.с.17-19).

Згідно з матеріалами перевірки позивач за період з 01.05.2012 року по 31.01.2013 року задекларував податкових зобов'язань з ПДВ на суму 15 746 947,00 грн за цей ж період задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 24 086 522,00 грн, внаслідок чого позивачем сформовано залишок від'ємного значення в розмірі 8 339 575,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований за, так званим, місцем «масової реєстрації», власник та керівник позивача, крім цього товариства є ще власником чотирьох та керівником тринадцяти господарських товариств (а.с.61,62,100).

Крім цього, позивач в судовому засіданні документально не підтвердив наявність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що додатково підтверджує неможливість реально здійснювати такі масштабні господарські операції.

Суд, ухвалою від 30.10.2013 року, без виходу в нарадчу кімнату, витребував у представника позивача представити в судове засідання первинні документи на підтвердження товарності операцій з контрагентами по взаємовідносинах з якими позивачем сформовано податковий кредит та відповідно задекларовано від'ємне значення з ПДВ (а.с.81-84)

Проте, 05.12.2013 року, при дослідженні наданих суду письмових доказів встановлено, що останні не стосуються спірного періоду, а також тих контрагентів - постачальників, які зазначені в Акті, а тому не можуть вважатися належними доказами і були повернуті позивачу (а.с.43,92).

Суд, звертає увагу, що при дослідженні обставин реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані дані податкового обліку, для підтвердження таких даних можна приймати лише достовірні первинні документи, які стосуються того ж спірного періоду та тих ж контрагентів в результаті взаємовідносин з якими позивачем задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит.

На повторну вимогу суду надати належні докази, представник позивача зобов'язувався їх надати, у зв'язку із чим в судовому засіданні оголошувалася чергова перерва, проте в наступному судовому засіданні пояснив, що для їх підготовки потрібний більш тривалий час. Об'єктивних причин неможливості документального підтвердження правомірності формування залишку від'ємного значення з ПДВ в розмірі 8 339 575,00 грн представник позивача суду не навів (а.с.90-92).

Відповідно до п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З врахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується зокрема на таких основних принципах:

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону № 996).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 201.15. ст. 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим четвертим пункту 44.7 статті 44 ПКУ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З цього приводу суд зазначає, що позивачем не дотримані приписи вказаної статті, оскільки ні в процесі проведення перевірки, ні під час надання заперечення до акту перевірки, а також впродовж всього судового розгляду адміністративної справи не надано жодних первинних фінансового господарських та бухгалтерських документів, що підтверджую показники, відображені у податковій звітності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В судовому засіданні представником позивача теж не доведений факт наявності довідки від 29.12.2012 року №25/220/37684584 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група 2005» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року», яка як зазначав позивач, підтверджує наявність у нього первинних документів, які вже надавалися для попередньої перевірки.

Сам факт існування такої Довідки представник відповідача заперечував.

В частині першій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною шостою цієї статті, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання їм юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а сам факт їх відсутності не підтверджує реальність здійснення господарських операцій, відтак й правомірність їх відображення у податковій звітності позивача.

З огляду на вищенаведене доводи позивача не підтверджуються належними доказами, не спростовують висновки суду, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 30.12.2013 року.