Рішення

від 30.12.2013 по справі 909/1340/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 р. Справа № 909/1340/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Надвірнянського району,

майдан Шевченка, 39, м. Надвірна,

в інтересах держави в особі

Надвірнянської міської ради,

вул.Мазепи,29,м. Надвірна,

Івано-Франківська область,78400

до відповідача: Малого приватного підприємства "Іманд"

вул.Дорошенка,7,м. Надвірна,

Івано-Франківська область,78400

третя особа на стороні позивача,

що не заявляє самостійних вимог: КП "Надвірнянський житловик",

вул. Комунальна 4, м. Надвірна,

Івано-Франківська область, 78400

про стягнення збитків в розмірі 259 595 грн. 87 коп.

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Аверкова Н.О. - прокурор відділу, (посвідчення № 015218 від 13.02.18)

Від позивача: Дем'янчук Я.Б. - представник Надвірнянської міської ради, (довіреність № 11 від 01.09.11)

Від відповідача: Гордій І.В. - представник, (посвідчення № 015218 від 13.02.18)

Від відповідача: Андрійович І.М. - директор МПП "Іманд", (посвідчення № 015218 від 13.02.18)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Надвірнянського району в інтересах держави в особі Надвірнянської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовними вимогами до малого приватного підприємства "Іманд", третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог комунальне підприємство "Надвірнянський житловик" про стягнення збитків в розмірі 259 595 грн. 87 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2013 року порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 03.12.2013 року. Ухвалою суду від 03.12.2013 року відкладено розгляд справи на 17.12.2013 року. Ухвалою суду від 17.12.2013 року відкладено розгляд справи на 24.12.2013 року. В судовому засіданні 24.12.2013 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 27.12.2013 року, про що представники сторін повідомлені. В судовому засіданні 27.12.2013 року судом повторно оголошено перерву у розгляді справи до 30.12.2013 року, про що представники сторін повідомлені.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив. Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог комунальне підприємство "Надвірнянський житловик" позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, виклавши свої пояснення в клопотанні №569 від 24.12.2013 року (вх. №29726/13 від 27.12.13).Разом з тим, КП "Надвірнянський житловик" надіслав суду клопотання №568 від 24.12.13 (вх. №20724/13 від 27.12.13) з проханням слухати справу у відсутності КП "Надвірнянський житловик".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне. У позовній заяві №67-130-13 від 11.11.2013 року (вх. №12118/13 від 15.11.13) позивач вказав, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2012 року розірвано договір купівлі-продажу від 08.09.2008 року, укладений між фондом комунального майна Надвірнянського району та МПП "Іманд" щодо нежитлового приміщення площею 241 м 2 на вул. Грушевського, 14 у м. Надвірна. 14.02.2012 року на підставі рішення господарського суду від 25.10.2011 року Івано-Франківським ОБТІ скасовано державну реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення по вул. Грушевського, 14 у м. Надвірна за МПП "Іманд" і поновлено державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за територіальною громадою міста Надвірна в особі Надвірнянської міської ради. Цього ж дня приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Кузнєцовою Н.М. припинено державну реєстрацію дії правочину в Державному реєстрі правочинів (реєстр. №3122923, витяг №11008506).

За словами позивача, дане приміщення є власністю територіальної громади міста Надвірна в особі Надвірнянської міської ради, про що свідчить свідоцтво про право власності від 03.09.2008 року та інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.09.2012 року, де вказано власника приміщення - територіальну громаду міста Надвірна в особі Надвірнянської міської ради.

Проте, як стверджує позивач, не зважаючи на неодноразові вимоги Надвірнянської міської ради до МПП "Іманд" звільнити приміщення, яке підприємство використовує самовільно без законних підстав, оскільки договір купівлі-продажу розірвано і його державну реєстрацію скасовано, керівництво відповідача не реагує.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2013 року задоволено позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Надвірнянської міської ради до МПП "Іманд", третя сторона на стороні позивача - КП "Надвірнянський житловик" про усунення перешкод у використанні нежитлового приміщення, зобов'язання звільнити приміщення і стягнення збитків в розмірі 200 205 грн. 00 коп. за період з 24 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року. Однак, відповідач відмовляється добровільно звільнити вказане приміщення і користується ним незаконно, без відповідних документів, чим позбавляє Надвірнянську міську раду права ним володіти, користуватися і розпоряджатися. В результаті самовільного і незаконного використання приміщення МПП "Іманд" по вул. Грушевського, 14 у м. Надвірна площею 241 м 2 , яке є власністю Надвірнянської міської ради, до загального фонду місцевого бюджету не надходять передбачені законодавством кошти у вигляді орендної плати за користування нерухомим майном.

Також позивач зазначив, що будинок по вул. Грушевського, 14 у м. Надвірна, у якому розміщене вказане приміщення, відноситься до комунального фонду громади міста Надвірна і знаходиться на балансі комунального підприємства "Надвірнянський житловик", засновником якого є Надвірнянська міська рада.

Таким чином, згідно розрахунку комунального підприємства "Надвірнянський житловик" збитки за користування приміщенням складають 259 595 грн. 87 коп.

Відповідач проти позову заперечив. Подав суду заперечення (вх. №19897/13 від 16.12.13) на позовну заяву. В даному запереченні йдеться про те, що відповідач вважає безпідставними нараховані позивачем збитки в сумі 259 595 грн. 87 коп. згідно договору оренди від 02.06.2008 року. Відповідач вказав, що такого договору сторони не укладали. Сторони, за словами відповідача, уклали договір №12 оренди нерухомого майна комунальної власності від 01.01.2007 року. Такий договір відповідач вважає незаконним, оскільки відсутня підстава укладення такого договору, а саме - рішення Надвірнянської міської ради. Згідно заперечень на позовну заяву позивач при розрахунку збитків посилався на постанову КМУ №786 від 04.10.1995 року. Відповідач при цьому вказує, що дана постанова діє в редакції від 21.04.2011 року №3269-VI згідно якої органи місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) при нарахуванні орендної плати діють на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у держаній власності. Також, за словами відповідача, позивач не врахував, що постановою КМУ №786 "Про методику нарахування орендної плати" в п.2 передбачено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. Згадана вимога, згідно заперечення на позовну заяву, не відображена в договорі оренди від 02.06.2008 року, оскільки такий договір відсутній. Як стверджує відповідач, позивач не мав підстав для встановлення тарифів розміру орендної плати брати постанову КМУ №786, оскільки дана постанова дає підстави проводити розрахунки, якщо розмір орендної плати встановлений договором оренди. Відповідач також не погоджується з поданим позивачем звітом про оцінку нежитлових приміщень, який виготовлений ТзОВ "Ека-Захід" від 03.09.2008 року, оскільки результати незалежної оцінки є чинними протягом 6-ти місяців від дня її проведення і крім того даний звіт не є незалежною оцінкою і не може бути підставою для нарахування збитків.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Зі ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 28.02.2013 року вказує на те, що власником нежилого приміщення за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Грушевського, буд. 14 є територіальна громада м. Надвірна в особі Надвірнянської міської ради.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2012 року розірвано договір купівлі-продажу, укладений між фондом комунального майна Надвірнянського району та МПП "Іманд" від 08.09.2008 року.

З позовної заяви вбачається, що позивач заявив до стягнення збитки у розмірі 259 595 грн. 87 коп. При цьому, позивач посилається на звіт "Про оцінку нежитлових приміщень" від 2013 року, складеного з метою визначення ринкової вартості об'єкту для продажу на аукціоні.

Оцінка нежитлових приміщень відповідно до даного звіту проводилася у відповідності до Закону України "Про приватизацію майна держаних підприємств" та методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 року.

Відповідно до п.1 методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 року, на яку посилається позивач у своїх вимогах, ця методика застосовується для проведення оцінки майна у таких випадках: приватизації (корпоратизації); створення підприємств (господарських товариств) на базі державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі та у разі відчуження такого майна у випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчуження рухомого майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"; визначення вартості внесків учасників (засновників) господарських товариств у разі, коли до статутних капіталів зазначених товариств вноситься державне (комунальне) майно, майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі; визначення вартості цілісних майнових комплексів господарських товариств, до статутних капіталів яких вноситься державне (комунальне) майно; виділення або визначення часток майна у спільному майні, в якому є державна (комунальна) частка; застави державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі; повернення об'єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рішенням суду; визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.

В спірному випадку, під вимогою стягнути з відповідача збитки в розмірі 259 595 грн. 87 коп. позивач розуміє втрату від орендної плати за користування комунальним майном. Однак, варто зазначити, що оцінка вартості спірного приміщення для визначення збитків від орендної плати, мала б бути проведена відповідно до методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 року. Пунктом 1 вказаної методики передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), що передається в оренду, а саме: цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць); нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та іншого окремого індивідуально визначеного майна підприємств (машин, устаткування, інших облікових одиниць основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей, що виділяються у самостійний об'єкт оренди згідно із законодавством); майна, що не увійшло до статутних (складених) капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Тому, в суду є всі підстави вважати, що застосування позивачем методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 року при розрахунку спірної заборгованості не є вірним.

Крім того, судом взято до уваги лист №217 від 26.12.2013 року Експертно-консалтингової фірми, адресований відповідачу, копія якого міститься в матеріалах справи. В такому листі міститься інформація стосовно оцінки вартості спірних нежитлових приміщень від 31.08.2008 року, складеної з метою приватизації шляхом викупу і зазначено, що висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку від дати затвердження. Згідно вказаного листа, звіт про оцінку майна можна використовувати тільки з метою, зазначеною в договорі на проведення оцінки майна та висновку про його вартість, оскільки від мети оцінки залежить вибір бази оцінки, вид вартості, що визначається та методичні підходи, які використовуються при визначенні вартості об'єкту оцінки.

Вказана інформація дає всі підстави вважати, що методика, яку використовує у своїх розрахунках позивач, може використовуватись лише для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами, що в спірному випадку суперечить предмету спору, який стосується збитків, розрахованих виходячи із розмірів орендної плати за користування конкретним комунальним майном.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.03 № 1440 Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обгрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обгрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об'єктів оцінки.

Проте, в спірному випадку суду не доведено про наявність обставин, які унеможливлюють проведення оцінки спірного майна відповідно до методики оцінки об'єктів оренди /постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.95р. № 629/ та наявність обгрунтованих підстав для проведення її відповідно до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 1891 від 10.12.2003р., що фактично має місце.

В судовому засіданні позивачем по справі подано заяву (вх. №20814/13 від 30.12.13) про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Вказана заява не може братися судом до уваги з огляду на таке. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В спірному випадку, позивач просить визначити ринкову вартість майна судовим експертом в той час, коли така оцінка повинна бути проведена незалежним оцінювачем, чого позивачем фактично не зроблено, а відтак заява позивача про призначення судової експертизи є необгрунтованою.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, твердження позивача про завдання йому збитків в спірному періоді в розмірі неотриманої орендної плати, при розрахунку якої використана вартість орендованого майна, визначена не за встановленою методикою - є непереконливими саме в цій частині, які стосуються розміру завданих збитків.

Разом з тим, судом встановлено та відповідачем не заперечується факт використання спірного майна у вказаному в позовній заяві періоді без належних для цього правових підстав, а отже доводи позивача про обмеження його права як власника вільно володіти, користуватися і розпоряджатися майном заслуговують на увагу.

Відповідно до змісту ст.1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є однією із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення, як от:

- протиправність поведінки особи,

- шкідливий результат такої поведінки - наявність збитків та їх розмір,

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками,

- вина особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з вказаних елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

В спірному випадку, протиправність поведінки, вина особи та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та твердженням про завдання збитків є доведеними рішенням по справі № 5010/1614/2011-22/63 від 25.10.2011 року.

Що стосується розміру самих збитків, то слід вказати таке. Відповідач заперечуючи вимоги позивача повністю, як необгрунтовані щодо розміру збитків, визнав позов в сумі 45 545 грн. 19 коп. Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем тільки в тому випадку, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В матеріалах справи міститься аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс ІНК" від 23.12.2013 року. Відповідно до даного висновку сума орендної плати за період з 01.11.2012 року по 01.11.2013 року складає 45 545 грн. 19 коп. Також в документі зазначено, що розрахунок орендної плати проводився згідно методики розрахунку і порядку використання плати за оренду нежитлових будівель (споруд, приміщень), що належать до комунальної форми власності територіальної громади м. Надвірна від 30.05.2000 року.

Важливим є і те, що вказаний аудиторський висновок не спростований позивачем жодними доказами чи поясненнями. Тому за таких обставин суд вважає за правильне задовільнити вимоги позивача частково, а саме в розмірі 45 545 грн. 19 коп., приймаючи до уваги визнання цієї суми відповідачем та відсутністю доказів щодо порушення цим визнанням чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

Також відповідач стверджував, що ним здійснено покращення спірних нежитлових приміщень на загальну суму 149 426 грн. 67 коп., які позивачем не відшкодовані. При цьому, відповідач просив зарахувати вказану суму, на яку було здійснено покращення, в суму заборгованості за орендну плату. Суд не може брати до уваги вказане прохання відповідача, оскільки це не є предметом спору в даному випадку.

За таких обставин суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ч.2 ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16, ст.ст.319, 321, 391, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 34, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача малого приватного підприємства "Іманд" / вул. Дорошенка, 7, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код ЄДРПОУ 13660815, р/р 26004300001459 в Івано-Франківській дирекції ПАТ "Форум", МФО 36956 / на користь позивача Надвірнянської міської ради / вул. Мазепи, 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, р/р 33210850700308, код платежу 22080402, код ЄДРПОУ 04054257, код банку 37904033, в УДКС в Надвірнянському районі, МФО 836014 / збитки в сумі 45 545 грн. 19 коп. (сорок п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень дев'ятнадцять копійок).

Стягнути з відповідача малого приватного підприємства "Іманд" / вул. Дорошенка, 7, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код ЄДРПОУ 13660815, р/р 26004300001459 в Івано-Франківській дирекції ПАТ "Форум", МФО 36956 / в доход Державного бюджету України - судовий збір в розмірі 5 191 грн. 91 коп. (п'ять тисяч сто дев'яносто одна гривня дев'яносто одна копійка) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача -37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.12.13

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"