Рішення

від 19.12.2013 по справі 904/8798/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.13р. Справа № 904/8798/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 9392,27 грн.

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд", м. Запоріжжя

про стягнення 1987,20 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Івахніна А.В., довіреність від 29.11.2013 року, адвокат, свідоцтво № 262 від 14.02.1996 року

від відповідача: Постоєнко М.М., довіреність № 30/15 від 03.01.2013 року, юрисконсульт юридичного відділу

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення, з урахуванням заяви про доповнення та уточнення до позовної заяви від 04.12.2013 року, суми збитків за невиконання умов договору поставки в розмірі 9392,27 грн. та вартості послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн., а також судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 792 від 29.12.2012 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

27.11.2013 року від Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява.

Заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" за прострочення постачання продукції за договором поставки № 792 від 29.12.2012 року пеню у розмірі 1 123,20 грн. та штраф у розмірі 864,00 грн., загальний розмір штрафних санкцій: 1 987,20 грн.

Відзиву на зустрічну позовну заяву відповідач (позивач за первісним позовом) не надав.

Розгляд справи відкладався з 04.12.2013 року на 19.12.2013 року. У судовому засіданні 19.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) було укладено договір поставки №792, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Ціна товару, який підлягає поставці за цим договору, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару (п.2.1 договору).

Постачальник здійснює поставку товару покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в специфікації до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року (п.3.1 договору).

Згідно з п.2.8 договору у випадку, якщо сторони в специфікації встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником всіх документів, які підлягають наданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору. При простроченні надання таких документів термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів.

Відповідно до п.3.4 договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 10.12.2013 року (п.10.1 договору).

Відповідно до п.4 специфікації №1 від 29.12.2012 року до договору поставки №792 від 29.12.2012 року розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної.

На виконання умов договору поставки №792 від 29.12.2012 року позивач поставив відповідачу товар, а саме пас ХРВ 2500 у кількості 24 шт. та вартістю 8640,00 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000002 від 16.01.2013 року.

Поставлений товар отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 18 від 15.01.2013 року.

Поставлений позивачем товар відповідач не оплатив, зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем Договором не виконав, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у сумі 8640,00 грн. за договором поставки № 792 від 29.12.2012 року за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000002 від 16.01.2013 року.

З огляду на умови Договору та Специфікації, строк оплати товару, поставленого за вказаною накладною є таким, що настав.

Доказів оплати вартості отриманого від позивача товару відповідач не надав.

24.07.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача передарбітражне нагадування щодо виконання умов договору поставки, яке останнім залишено без відповіді.

Відповідач надав відзив на позов з урахуванням доповнення та уточнення від 04.12.2012 року, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вказує, що позивачем порушено строк поставки товару на 13 днів; в договорі №792 від 29.12.2012 року сторони не передбачили пеню за прострочення оплати та не встановили її розмір; позивач не надав належних доказів оплати за послуги адвоката.

В частині оплати суми основного боргу заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки прострочення поставки товару не є підставою для неоплати його вартості, а може бути лише підставою для нарахування штрафних санкцій, правом на стягнення яких і скористався відповідач, подавши зустрічний позов.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Суд звертає увагу, що позивач помилково у прохальній частині позову заборгованість називає збитками, однак у тексті позовної заяви позивач вірно вказує правову природу цих сум.

З цього питання суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення": з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Згідно абзацу 7 пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Отже, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 8640,00 грн.

Крім того, за прострочення оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 752,27 грн.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, пеня, як різновид неустойки є договірною санкцією, що тягне за собою обов'язкове застереження про її нарахування у договорі. У той же час, сторонами у договорі поставки №792 від 29.12.2012 року не передбачено як окремого виду відповідальності покупця за несвоєчасну оплату товару нарахування та сплати пені .

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

27.11.2013 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву , згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" пеню в розмірі 1123,20 грн., штраф у розмірі 864,00 грн., а всього 1987,20 грн., а також просить стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною поставку товару позивачем.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1,2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.8 договору поставки №792 від 29.12.2012 року, за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. У випадку продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

У зв'язку з порушенням строку поставки товару на 13 днів ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" нарахувало та просить стягнути з ТОВ "Хенда Союз Графтрейд" пеню у розмірі 1123,20 грн. та штраф у розмірі 864,00 грн.

Судом перевірено розрахунки штрафних санкцій та встановлено їх правильність.

У той же час, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми пені та штрафу у відношенні до вартості поставленого товару та тривалості прострочення (13 днів), а тому вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

У зв'язку з тим, що загальний розмір штрафних санкцій у розмірі 1987,20 грн. (штраф у сумі 864,00 грн. та пеню у сумі 1123,20 грн.) є значно великими порівняно із сумою основного боргу (8640,00 грн.), приймаючи до уваги незначний період прострочення (13 днів), господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу та пені на 30% від розміру, заявленого позивачем, що буде становити: штраф - 604,80 грн. (864 грн. - 30%), пеня - 786,24 грн. (1123,20 грн. - 30%).

За викладеного суд задовольняє вимоги позивача (відповідача за первісним позовом) частково у розмірі 1391,04 грн. (786,24 грн. - пеня, 604,80 грн. - штраф).

Стосовно розподілу судових витрат за первісним та зустрічним позовами суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" просить стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги у розмірі 1000,00 грн.

При розподілі між сторонами судових витрат, а саме - витрат на оплату послуг адвокатів - суд зазначає наступне. Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від № 02-5/78 від 04 березня 1998 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. При цьому п.12 даних роз'яснень передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для здійснення адвокатської діяльності є, зокрема, договір про надання правової допомоги.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат понесених на оплату правової допомоги надав договір про надання правової допомоги №019 від 28.11.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон".

Відповідно до п.1.1 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/8798/13 про стягнення боргу з ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач зазначає, що повністю оплатив послуги адвоката у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №194 від 29.11.2012 року.

Між тим, з доданого платіжного доручення, отримувачем коштів у розмірі 1000,00 грн. є ТОВ "ТАЛІОН" .

Умовою покладення витрат з правової допомоги на відповідача, згідно ст. 44 ГПК України, є сплата таких витрат саме адвокату, а не товариству з обмеженою відповідальністю .

На підставі викладеного, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування судових у розмірі 1000,00 грн. за надання правової допомоги - задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судового збору за подання зустрічного позову суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1582,70 грн. (8640,00 грн./9392,27 грн.*1720,50 грн.); судовий збір за розгляд зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом у сумі 1720,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, б.62; ідентифікаційний код 00190911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, б.25, кв.13, ідентифікаційний код 32440921) заборгованість у сумі 8640,00 грн., судовий збір у сумі 1582,70 грн., про що видати наказ.

У решті позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенда Союз Графтрейд" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, б.25, кв.13, ідентифікаційний код 32440921) на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, б.62; ідентифікаційний код 00190911) пеню у розмірі 786,24 грн., штраф у розмірі 604,80 грн., судовий збір у сумі 1720,50 грн., про що видати наказ.

У решті позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 23.12.2013 року.

Суддя О.М. Крижний