Постанова

від 27.12.2013 по справі 826/17308/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2013 року № 826/17308/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акмебуд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005852260 від 22.07.2013 та № 0005862260 від 22.07.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005852260 від 22.07.2013 та №0005862260від 22.07.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промобуд-2007» за період 01.04.2012 по 30.04.2012 та ТОВ «Арамакс» за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори підряду між позивачем та контрагентами ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Промобуд-2007» за договорами підряду № 02/04-Х від 02.04.2012 та № 18/04-Х від 18.04.2012 та з ТОВ «Арамакс» за договором підряду № 18/03 від 18.03.2011, які мали реальний характер та за якими ним було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 02.12.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 177/22.6/30440935 від 03.07.2013.

У судове засідання 12.12.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.06.2013 по 21.06.2013 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмебуд» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промобуд-2007» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 та ТОВ «Арамакс» за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012.

Перевіркою, встановлено порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 253 052,00 грн., пункту 198.6 статті 198, підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241 001,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В період що перевірявся ТОВ «Акмебуд» мав правовідносини з ТОВ «Промобуд-2007» за договорами підряду № 02/04-Х від 02.04.2012 та № 18/04-Х від 18.04.2012 та з ТОВ «Арамакс» за договором підряду № 18/03 від 18.03.2011.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт № 1857/22-90/35676870 від 08.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промобуд 2007» код за ЄДРПОУ 35676870 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012р. по 31.04.2012р.» яким встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (згідно АІС РПП стан ТОВ «Промобуд-2007» - 9 (Направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження ) та встановлено відсутність у ТОВ «Промобуд-2007» складських приміщень та виробничих потужності виробничих атктів.

Зазначеним актом також встановлено проведення ТОВ «Промобуд-2007» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

ДПІ у місті Херсоні Херсонської області складено акт № 148/221/31198011 від 21.01.2013 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арамакс" (код за ЄДРПОУ 31198011), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень - грудень 2011 р. та лютий - листопад 2012р.» в якому зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Арамакс" (код за ЄДРПОУ 31198011) не знаходиться за юридичною адресою та щодо зазначеного підприємства відсутня інформацію щодо транспортування ним продукції та здійснення вантажних робіт.

Також відповідно до зазначеного акту не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення ТОВ «Арамакс» приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а також відсутня будь-яка товарно-транспортна документація, документальне підтвердження визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (дорожні листи), списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що договір підряду № 18/03 від 18.03.2011 укладений з ТОВ «Арамакс» та договори підряду № 02/04-Х від 02.04.2012, №18/04-Х від 18.04.2012 укладені з ТОВ «Промобуд-2007» не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 177/22.6/30440935 від 03.07.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0005852260 від 22.07.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 361 502,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 120 501, 00 грн. та №0005862260 від 22.07.2013 за платежем податок на прибуток на загальну суму 379 578,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 126 526,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акмебуд» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005852260 від 22.07.2013 та № 0005852260 від 22.07.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про те, що договори підряду № 02/04-Х від 02.04.2012, №18/04-Х від 18.04.2012, № 18/03 від 18.03.2011 укладені з ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки фінансово - господарські відносини з ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» за вказаними договорами мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промобуд-2007» позивачем надано суду копії договорів підряду № 02/04-Х від 02.04.2012 та №18/04-Х від 18.04.2012 які є аналогічні за своїм змістом, актів на ремонтно-будівельні роботи, довідки про вартість будівельних робіт, актів прийняття виконаних будівельних робіт та податкових накладних.

Відповідно до договорів підряду № 02/04-Х від 02.04.2012 та №18/04-Х від 18.04.2012, їх предметом є виконання будівельно-монтажних робіт в Комплексі будівель та споруд що розташований за адресою м. Херсон, вул. Залаегерсег 18.

Розділом 2 зазначених договорів передбачено, що характер, обсяги та вартість робіт, що виконуються Підрядником за договорами, визначається договірними цінами і актами виконаних робіт.

Розділом 3 "Права та обов'язки сторін. Умови виконання Робіт" договорів № 02/04-Х від 02.04.2012 та №18/04-Х від 18.04.2012, передбачено, що Замовник зобов'язаний передати Підряднику по акту підготовлені для виконання робіт місця (будмайданчик).

Відповідно до розділу 4 "Порядок приймання робіт, вимоги до якості" зазначених договорів здача роботи Підрядником і прийняття його Замовником оформляються актом здачі прийняття, що підписується обома сторонами. У випадку, якщо фактичний обсяг виконаних робіт відрізняється в бік зменшення/збільшення від обсягу робіт зазначеного в специфікації, акт здачі-прийняття виконаних робіт коригується відповідно до фактичного обсягу виконаних робіт.

Розрахунок здійснюється з Підрядником відповідно до договорів підряду шляхом перерахування коштів на розрахункових рахунок згідно актів виконаних робіт.

Таким чином, відповідно до умов договорів підряду № 02/04-Х від 02.04.2012 та №18/04-Х від 18.04.2012 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Промобуд-2007» є специфікація, акт про передачу для виконання робіт місця (будмайданчик), акти приймання-передачі робіт (за формою КБ-2В та КБ-3) та податкові накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ «Промобуд-2007» за вказаними договорами підряду специфікацій, актів про передачу для виконання робіт місця (будмайданчик) суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження реальності правовідносин з ТОВ «Арамакс» позивачем було надано суду копію договору підряду № 18/03 від 18.03.2011, специфікації, додаткової угоди до договору підряду, акт на ремонтно-будівельні роботи, акта звірки взаєморозрахунків та податкові накладні.

Відповідно до договору підряду № 18/03 від 18.03.2011 його предметом є виконання підрядником будівельних робіт на об'єктах, які визначаються згідно специфікацій і кошторисної документації відповідно Договору.

Пунктом 1.2 даного договору зазначено, що договірна ціна, загальна сума договору визначається згідно специфікацій та кошторисної документації, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 5 договору підряду № 18/03 від 18.03.2011роботи приймаються за актом прийняття-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний на протязі 3-х днів з моменту пред'явлення Підрядником перевірити та підписати акт за формою № 2.

Розділом 6 договору підряду № 18/03 від 18.03.2011 передбачено умови та порядок розрахунку, згідно яких Замовник здійснює розрахунок за договором шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно виписаних рахунків в яких вказується номер кошторису та найменування ремонтних робіт.

Таким чином, відповідно до умов договору підряду № 18/03 від 18.03.2011 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Арамакс» є специфікації, кошторисна документація, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № 2) - згідно кошторису, рахунки та податкові накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ «Арамакс» за вказаним договором підряду, кошторисна документація, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма кб2в) - згідно кошторису та рахунки суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем актах до Договору № 18/03 від 18.03.2011 на ремонтно-будівельні роботи в графах "Подрядчик" та "Заказчик" міститься підпис та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили зазначені підписи, а також відсутня дата підписання навпроти графи "Подрядчик".

Таким чином, з актів до Договору № 18/03 від 18.03.2011 на ремонтно-будівельні роботи є неможливим встановити, хто саме і коли їх підписав, а отже встановити осіб, які виконували роботи.

При цьому з наданих позивачем актів не можливо встановити, що роботи зазначені в них, виконувалися саме на підставі договору № 18/03 від 18.03.2011, оскільки вони не містять жодних посилань на зазначений договір.

На підтвердження здійснення оплати за послуги які за твердженням позивача ним було отримано від контрагентів ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» суду було надано виписки по рахункам, водночас зазначені виписки містять лише печатку банку,однак не засвідчені підписом уповноваженої особи та в них не зазначено хто саме їх склав та проставив відповідну печатку, з огляду на що не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем оплати ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» за послуги, які за твердженням позивача були йому надані.

Надані позивачем на підтвердження факту використання послуг отриманих від ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку первинні документи, а саме, договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 7 від 30.06.2011, додатки до нього, дозвіл на виконання будівельних робіт та сертифікати не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з зазначених документів не вбачається можливим встановити факт того, що послуги, які відповідно до зазначених документів було надано позивачем контрагентам - покупцям, було отримано саме від ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс» за договорами підряду № 18/03 від 18.03.2011, № 02/04-Х від 02.04.2012 та №18/04-Х від 18.04.2012.

Щодо посилань позивача на висновок № DS/1311-03 від 02.12.2013 експертного економічного дослідження проведеного на виконання умов договору № DS/1311-03 від 25.11.2013 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Частиною першою статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Відповідно до частини п'ятої статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Таким чином належним доказом є лише висновок судового експерта складений за результатами експертизи призначеної судом з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, при цьому за результатами проведеного дослідження судовий експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок, який , зокрема, має містити обґрунтовану відповідь на поставлені судом питання. При цьому в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експертиза за результатами якої складено висновок № DS/1311-03 від 02.12.2013 була проведена за на виконання договору № DS/1311-03 від 25.11.2013, а не призначена судом, крім того, при цьому експерти, яка проводили дослідження за результатами якого складено висновок № DS/1311-03 від 02.12.2013, не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в зазначеному висновку не зазначено реквізитів первинних документів, крім договорів, які були надані для дослідження, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість встановити той факт, на підставі яких саме документів було проведено експертне дослідження та складено висновок № DS/1311-03 від 02.12.2013.

З огляду на зазначене висновок № DS/1311-03 від 02.12.2013 не може бути прийнято судом у якості належного доказу на підтвердження реальності та товарності правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Арамакс» та ТОВ «Промобуд-2007».

Таким чином позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали складатися під час надання послуг відповідно до умов укладених з контрагентами ТОВ «Арамакс» та ТОВ «Промобуд-2007» договорів підряду, надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також не надано належних доказів на підтвердження здійснення оплати на користь зазначених контрагентів та використання послуг, які за твердженням позивача були ним використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а отже не надано належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з зазначеними контрагентами та не доведено факт здійснення поставки товару та виконання робіт.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Промобуд-2007» та ТОВ «Арамакс», суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов