Постанова

від 26.12.2013 по справі 826/17458/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року 08:10 № 826/17458/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГромадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» доКиївської міської ради третя особа 1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Райт Груп» провизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Громадське об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» (надалі - ГО «УСПР:ДП»/Позивач) з позовом до Київської міської ради (надалі - КМР/Відповідач) в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення КМР №492/9549 від 22.05.2013 р. «Про поновлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт груп» договору оренди земельної ділянки для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку на вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києві» (надалі - Рішення №492/9549).

2. Стягнути із КМР, за рахунок міського бюджету, на користь Позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 р. провадження у справі було відкрито, залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Відповідача Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - ДЗР ВО КМР (КМДА)) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Райт Груп» (надалі - ТОВ «Райт Груп»), витребувано докази у Відповідача, ДЗР ВО КМР (КМДА) докази та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, про порушення Відповідачем положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - ЗК України), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - Закон №280), Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - Закон №401), Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - Закон №161), Закону України «Про землеустрій» (надалі - Закон №858), Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 р. (надалі - Порядок №677), Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві, що затверджений рішенням КМР №457/1867 від 15.07.2004 р. (надалі - Порядок №457/1867), Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві, що затверджений рішенням Київської міської ради №63/9120 від 28.02.2013 р. (надалі - Порядок №63/9120), Регламент КМР, що затверджений рішенням Київської міської ради №383/5770 від 14.07.2011 р. (надалі - Регламент №383/5770).

Позивач зазначає, що станом на момент прийняття Відповідачем Рішення №492/9549 КРМ було допущено ряд правопорушень, зокрема: не надано проекту доповнення до договору про оренду земельної ділянки, не з'ясування питання своєчасної оплати орендної плати за земельну ділянку, в оскаржуваному рішенні відсутній кадастровий номер земельної ділянки та інші порушення.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, щодо позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять в задоволенні позову відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначають про дотримання положень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного Рішення №492/9549.

В судове засідання з'явився представник ДЗР ВО КМР (КМДА), яка позовні вимоги не визнає в повному обсязі і просить в їх задоволенні відмовити, зазначають про винесення Рішення №528/9585 із дотриманням положень чинного законодавства.

В судове засідання з'явилися представники ТОВ «Райт Груп», які позовні вимоги не визнають в повному обсязі і просять в їх задоволенні відмовити, зокрема зазначають, що права та інтереси Позивача Рішенням №528/9585 не порушені і Позивач не є суб'єктом відносин, на які поширюється оскаржуване рішення.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), на підставі спільної заяви сторін, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

06.10.2011 р. Відповідачем було прийнято рішення №330/6546 «Про передачу ТОВ «Райт груп» земельної ділянки для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку на вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києва», яким передано ТОВ «Райт груп» у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку загальною площею 0,2081 га для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку на вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель, наданих відповідно до рішення КМР №800/2210 від 18.11.2004 р. «Про передачу акціонерному комерційному банку «Інтербанк» земельної ділянки для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку на вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києва», право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки №82-6-00313 від 12.08.2005 р. (зі змінами, внесеними угодою до договору оренди земельної ділянки №82-6-00379 від 16.08.2006 р.)».

23.03.2012 р. між КМР та ТОВ «Райт груп» було укладено договір оренди земельної ділянки (дата реєстрації в книзі записів державної реєстрації 02.04.2012 р. за №82-6-00652) (надалі - Договір №82-6-00652), відповідно до якого Орендодавець (КМР), на підставі рішення КМР №330/6546 від 06.10.2011 р. за Актом приймання-передачі передає, а Орендар (ТОВ «Райт груп») приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, що розташована - вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києва, розмір 0,2081 га, цільове призначення - для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку, кадстровий номер 8 000 000 000:82:036:0002 (п.1.1 та п.2.1 Договору №82-6-00652). Строк дії договору - 1 рік (п.3.1 Договору №82-6-00652).

22.05.2013 р. Відповідачем було прийнято оскаржуване Рішення №492/9549, яким:

1. Поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки №82-6-00652 від 02.04.2012 р. площею 0,2081 га, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Райт Груп» на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2011 р. №330/6546 «Про передачу ТОВ «Райт Груп» земельної ділянки для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку на вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києва» (справа №А-20636)».

2. Встановлено, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки №82-6-00652 від 02.04.2012 р., підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

Позивач, вважаючи що Рішення №525/9585 було винесене КМР із порушенням положень чинного законодавства, та яке порушує права та інтереси звернувся до адміністративного суду за їх захистом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ст.144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В той же час, у відповідності до ч.1 ст.59 Закону №280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з п.2 ст.22 Закону №401 у зв'язку зі здійсненням м. Києвом функцій столиці України КМР та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

В ст.6 Закону №401 місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через КМР, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Згідно з ч.5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, Відповідач, реалізуючи свої повноваження у сфері земельних відносин, передбачені ст.12 ЗК України, та діючи в якості орендодавця земельних ділянок, тобто сторони за договором, мав право прийняти рішення про внесення змін до чинних договорів оренди земельних ділянок, в тому числі про поновлення договорів оренди земельних ділянок, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

При цьому, згідно з ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.2, ч.3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу України.

В ч.1 ст.123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується Позивачем, ТОВ «Райт груп» було замовлено розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ «Райт груп» для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку за адресою: вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києва. Кадастровий номер №8 000 000 000:82:036:0002 (надалі - Технічна документація).

Таким чином, КМР проводила прийняття Рішення №492/9549 саме на підставі документів, що наявні в Технічній документації.

Водночас, відповідно до ч.1, ч.2 та ч.8 ст.96 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Крім того, в ст.1 та ч.1 ст.2 Закону №161 визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В ст.13 Закону №161 надано визначення договору оренди землі, а саме це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.33 Закону №161 (в редакції, чинній на момент подання заяви ТОВ «Райт груп» про поновлення договорів оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

В матеріалах Технічної документації наявні заяви ТОВ «Райт груп» до КМР №25/1 від 25.01.2013 р. з проханням продовжити строк оренди на 1 рік, а також заява №18/01-1 від 18.02.2013 р., з проханням поновити договір оренди земельної ділянки на вул. Л. Первомайського, 7 у Печерському районі з внесенням змін в частині строку дії договору, а саме на 5 років.

Водночас, суд приймає до уваги посилання представника Позивача, що підтвердив представник ДЗР ВО КМР (КМДА), та не спростовано представниками Відповідача та ТОВ «Райт груп», що до листів-повідомлень Орендар (ТОВ «Райт груп») не додавав проекту додаткової угоди до Договору №82-6-00652, що є порушенням положень ст.33 Закону №161.

Крім того, суд приймає доводи представника Позивача про порушення КМР положень ст.33 Закону №161, а саме не з'ясування виконання договору оренди земельної ділянки щодо повної оплати вартості орендної плати ТОВ «Райсіо Україна».

Крім того, суд погоджується із посиланням Позивача, про порушення Відповідачем Регламенту №383/5770, з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Регламенту №383/5770, даний Регламент КМР встановлює порядок діяльності КМР, її посадових осіб, постійних та тимчасових контрольних комісій, депутатських груп, фракцій Київради, депутатів Київради та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Так, в ст.27 Регламенту №383/5770 визначений порядок формування порядку денного КМР, в якому зокрема передбачено, що засідання Президії КМР, на якому розглядається проект порядку денного чергового пленарного засідання Київради, проводиться не пізніше ніж за вісім днів до дня відповідного пленарного засідання Київради.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, зокрема Витягу із Стенограми засідання Президії 16.05.2013 р., питання про включення до порядку денного проекту розглядалось менше ніж за 8 днів до дня відповідного пленарного засідання Київради (22.05.2013 р.).

Крім того, в ч.9 ст.27 Регламенту №383/5770 проекти рішень та інші матеріали для розгляду на пленарному засіданні надаються депутатам КМР управлінням організаційного та документального забезпечення Київради секретаріату КМР у друкованому вигляді на паперовому носії не пізніше ніж за п'ять днів до дня проведення пленарного засідання.

Як вбачається із Витягу Стенограми пленарного засідання від 22.05.2013 р. матеріали були роздані в понеділок, при цьому, саме пленарне засідання відбулось в середу, що свідчить про порушення ст.27 Регаменту №383/5770.

Крім того, суд критично ставиться до посилання представників ТОВ «Райт груп» та ДЗР ВО КМР (КМДА), що права Позивача не порушуються оскаржуваним Рішенням №492/9549, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на ч.1 ст.73 Закону №280 та Регламенту №383/5770 в яких визначено, що акти міської ради (зокрема КМР), прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, Рішення №492/9549, відповідно до положень ч.1 ст.73 Закону №280 та Регламенту №383/5770, є обов'язковим не лише для ТОВ «Райт груп», щодо якого воно було винесене, але і для інших осіб, в тому числі і для Позивача.

В ч.1 ст.6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

В ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В положеннях ч.1 ст.17 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Під суб'єктом владних повноважень п.7 ч.1 ст.3 КАСУ розуміє орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 «У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» вказав, що положення ч.2 ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)», в якому зафіксовано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Крім того, суд приймає посилання представника Позивача, що були викладені в додаткових поясненнях від 16.12.2013 р., зокрема на Європейську хартію місцевого самоврядування, Рекомендацією №R(97)7 Комітету міністрів Ради Європи «Про місцеві громадські служби і права користувачів їхніх послуг», якими рекомендовано щоб усі публічні органи, слід піддавати періодичному оцінюванню з погляду задоволення потреб користувачів з наступним публічним обговоренням підсумків цього оцінювання. Крім того, суд приймає до уваги Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення, ухвалений Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи на засіданні 01.10.2009 р., в якому закріплено, що одна з основних проблем сучасних демократій полягає у відстороненні громадян від політичних процесів. У цьому контексті, як і в багатьох інших, громадянське суспільство є важливим елементом демократичного процесу. Воно надає громадянам, разом із представниками політичних партій і лобі, альтернативний спосіб доносити різні погляди та забезпечувати різні інтереси у процесі прийняття рішень. Крім того, суд приймає до уваги посилання Позивача на рекомендації CM/Rec (2007) від 14.10.2007 р. Комітет міністрів Ради Європи, в якому передбачено, що важливий внесок неурядових організацій у розвиток і реалізацію демократії та прав людини, зокрема є участь у громадському житті та забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади.

Суд також приймає до уваги документ Європейської Комісії «Про посилення Європейської політики сусідства» від 04.12.2006 р. в якому відзначається вагома роль громадянського суспільства, та наголошується, що участь громадянського суспільства в реалізації ЄПС не повинна обмежуватися лише комунікацією, а - організації громадянського суспільства мають бути повноцінними учасниками процесу реформ через участь у прийнятті рішень, їх реалізації, моніторингу та контролю.

Суд приймає до уваги посилання Позивача, що ключовою метою є не посягання (порушення) на чужі права та інтереси, а саме є намагання забезпечити дотримання суб'єктом владних повноважень (КМР) чинного законодавства, щоб в подальшому Позивач мав можливість виконувати саме законні рішення КМР.

Як наслідок, зважаючи на вищевказане, а також приймаючи до уваги положення Статуту Позивача (зокрема, на мету, цілі та завдання Об'єднання), затвердженого установчими зборами Позивача (протокол №1 від 30.07.2013 р.), суд приймає до уваги твердження Позивача про його порушені інтереси, та про його прав на звернення до суду про оскарження рішення КМР.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи Позивача та доведено правомірності своїх дій , а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенню позову.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Громадського об'єднання «Український суспільно-політичний рух: Демократія через право» до Київської міської ради задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської ради №492/9549 від 22.05.2013 р. «Про поновлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт груп» договору оренди земельної ділянки для завершення будівництва та подальшої експлуатації офісного будинку на вул. Леоніда Первомайського, 7 у Печерському районі м. Києві».

3. Присудити на користь Громадського об'єднання «Український суспільно-політичний рух: Демократія через право» понесені судові витрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. із видатків місцевого бюджету м. Києва направлених на асигнування діяльності Київської міської ради.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін