Рішення

від 18.12.2013 по справі 910/20764/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20764/13 18.12.13

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра"

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Сюсюкін Юрій Володимирович

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 038,33 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

Від позивача : Патрик Г.Г. - дов. № 4/17180 від 03.07.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 038,33 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.06.2010 р. в м. Києві на Контрактовій площі о 15:20 за участю транспортного засобу "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, власником якого є Капітоненко Ірина Олександрівна, під її керуванням, та транспортного засобу "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, власником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра", під керуванням Сюсюкіна Юрія Володимировича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/20764/13, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 25.11.2013 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сюсюкіна Юрія Володимировича, зобов'язано сторін надати певні документи.

Уповноважені представники сторін та третьої особи у судове засідання 25.11.2013 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 04.11.2013 р., які підтверджують отримання сторонами 06.11.2013 р. та 07.11.2013 р., а третьою особою 19.11.2013 р. ухвали про порушення провадження у справі, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 25.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 18.12.2013 р. у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу у призначене судове засідання та невиконання ними вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 17.12.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. представник позивача заявив письмове клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав суду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні та заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за надання правової допомоги.

У судове засідання представник відповідача та третьої особи не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2010 р. в м. Києві на Контрактовій площі о 15:20 за участю транспортного засобу "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, власником якого є Капітоненко Ірина Олександрівна, під її керуванням, та транспортного засобу "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, власником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра", під керуванням Сюсюкіна Юрія Володимировича, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Сюсюкін Ю.В., керуючи транспортним засобом "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ від 04.06.2010 р., інформація № 8633164 про дорожньо-транспортну пригоду та постанова Подільського районного суду м. Києва від 07.07.2010 р. в адміністративній справі № 3-4600/10, відповідно до якої Сюсюкіна Ю.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 07.07.2010 р. в адміністративній справі № 3-4600/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Сюсюкіна Ю.В. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Тойота Королла", державний номер АА1892НО.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

27.07.2010 р. представником ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9680/10 від 17.06.2010 р.) було здійснено фотофіксацію пошкодженого транспортного засобу "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, та складено дефектну відомість огляду вказаного колісного транспортного засобу.

28.07.2010 р. на підставі проведеного огляду та ремонтної калькуляції №404 від 27.07.2010 р. представником ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9680/10 від 17.06.2010 р.) було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку КТЗ та визначено вартість матеріального збитку автомобіля "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, у розмірі 7 246,00 грн. (разом з ПДВ 20%).

На підставі заяви про відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП, від 29.07.2010 р. Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило розрахунок розміру відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та у відповідності до наказу № 2575 від 31.08.2010 р. здійснило виплату Капітоненко І.О. за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, що становить 6 038,33 грн.

Статтею 29 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 41.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Позивач повідомив суду, що цивільно-правова відповідальність ні власника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра", ні водія, Сюсюкіна Ю.В., який керував ТЗ "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, на момент скоєння ДТП застрахованою не була.

Також позивач пояснив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 3634 від 01.09.2010 р. 6 038,33 грн. страхового відшкодування Капітоненко І.О.

Враховуючи те, що у постанові Подільського районного суду м. Києва від 07.07.2010 р. в адміністративній справі № 3-4600/10 встановлено, що з вини Сюсюкіна Ю.В., який керував автомобілем "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра", сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Тойота Королла", державний номер АА1892НО.

Відповідно до ст. 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Позивач повідомив суду, що особа, винна у скоєнню ДТП - Сюсюкін Ю.В., на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра".

З огляду на те, що Моторне (транспортне) страховим бюро України на підставі норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.06.2010 р. у м. Києві на Контрактовій площі о 15:20 год., виплачено страхове відшкодування Капітоненко І.О. - власника пошкодженого автомобіля "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, позивачем, у відповідності до положень статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1172 та статті 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до відповідача у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра".

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 038,33 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.06.2010 р. в м. Києві на Контрактовій площі о 15:20 за участю транспортного засобу "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, власником якого є Капітоненко Ірина Олександрівна, під її керуванням, та транспортного засобу "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, власником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра", під керуванням Сюсюкіна Юрія Володимировича.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Позивач пояснив суду, що Сюсюкін Ю.В. перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра" під час здійснення ДТП, а відповідач жодних спростувань проти цього не навів.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Позивачем було направлено Сюсюкіну Ю.В. лист про добровільне відшкодування заподіяної шкоди (вих. № 14639/3-2-05 від 02.08.2010 р.) та аналогічний лист (вих. № 8444/3-2-05 від 15.04.2011 р.), проте жодних реагувань з боку Сюсюкіна Ю.В. на вказані звернення Моторного (транспортного) страхового бюро України не було, і станом на день звернення позивача з даним позовом до суду суму страхового відшкодування третя особа не сплатила.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у позовній заяві також повідомив суд, що він поніс додаткові витрати у частині стягнення заборгованості з відповідача, які пов'язані з отриманням правової допомоги від ФОП Патрик Г.Г. у розмірі 750,00 грн., у підтвердження чого надав суду 18.12.2013 р. оригінал платіжного доручення №2820 від 21.08.2013 р., яке підтверджує сплату позивачем 750,00 грн. за отримання правової допомоги від ФОП Патрик Г.Г. на підставі контракту про надання правової допомоги від 28.09.2012 року.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Як вбачається за матеріалів справи, 28.09.2012 р. між позивачем та ФОП Патрик Г.Г., адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1395) укладено контракт про надання правової допомоги, предметом якого є надання позивачу правової допомоги.

21.08.2013 р. позивач сплатив адвокату винагороду у розмірі 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2820.

Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази того, що позивач поніс додаткові витрати за отримані юридичні послуги, то господарський суд приходить до висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 750,00 грн. за правову допомогу адвоката.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо стягнення 6 038,33 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.06.2010 р. в м. Києві на Контрактовій площі о 15:20 за участю транспортного засобу "Тойота Королла", державний номер АА1892НО, власником якого є Капітоненко Ірина Олександрівна, під її керуванням, та транспортного засобу "ГАЗ", державний номер 347-31 КА, власником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра", під керуванням Сюсюкіна Юрія Володимировича.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іскра" (01013,м. Київ, вул. Промислова, буд. 8, ідентифікаційний код 19480557) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ідентифікаційний код 21647131) 6 038 (шість тисяч тридцять вісім) грн. 33 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору та 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.12.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.