Рішення

від 27.12.2013 по справі 355/2555/13-ц

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/2555/13-ц

Провадження № 2/355/1006/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Єременка В.М.

при секретарі Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області справу за позовом Фермерського господарства «БаТІяр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля», ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фермерське господарство «БаТІяр» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля», ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивують тим, що 15 грудня 2005 р. між ФГ «БАТіяр» та ТОВ «Агрофірма «Поділля» був укладений Договір №1/12 купівлі-продажу будівлі.

Згідно умов п. 1.1 вказаного договору відповідач (продавець) зобов'язувався передати у власність позивачу (покупцю) будівлю загальною площею 140 м. кв., що належить на праві власності відповідачу та знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Поділля, вул. Пушкіна, 14-а на земельній ділянці 0,12 га, а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти вказану будівлю, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Відповідно до п. 1.2., п. 3.1. договору право власності на будівлю переходить до позивача (покупця) з моменту підписання Акту приймання-передачі будівлі, а передача будівлі здійснюється відповідачем (продавцем) позивачу (покупцю) в 3 денний строк після підписання договору.

Пунктами 1.3., 2.1., 2.2 договору передбачено, що вартість будівлі становить 28769,00 грн., а будівля продається позивачу за 36000,00 грн., які позивач повинен внести протягом 30 днів з моменту переходу до нього права власності на будівлю. Розрахунки за придбаний об'єкт можливі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складається відповідний акт.

На виконання умов договору, відповідач 15.12.2005 р. передав позивачу будівлю, про що сторонами було підписано акт прийому-передачі будівлі. Розрахунки між сторонами були проведені 15.12.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що сторонами було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.12.2005 р.

У акті зарахування зустрічних однорідних вимог зафіксовано те, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 699500,00 грн., що виникло станом на 01.12.2005 р., а позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання в сумі 36000,00 грн., яке виникло на підставі акту приймання-передачі будівлі від 15.12.2005 р., переданою відповідачем на баланс позивачу. Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги, у зв'язку з чим позивач не має зобов'язання перед відповідачем, а зобов'язання відповідача перед позивачем зменшилось до 663500,00 грн.

Виконання позивачем свого зобов'язання перед відповідачем підтверджується також витягом із протоколу №4 загальних зборів засновників ТОВ «Агрофірма Поділля» від 15.12.2005 р., уточненим переліком майна реорганізованого КСП «Агрофірма Поділля», яке буде використано для погашення боргів ТОВ «Агрофірма Поділля» на 01.03.2001 р. Відповідач набув право власності на будівлю в процесі приватизації майна радгоспу ім. Комінтерну у 1995 році, правонаступником якого є відповідач, а тому міг передати таке право позивачу згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», у редакції закону, що діяла станом на дату приватизації майна радгоспу ім. Комінтерну, трудовим колективом радгоспу було укладено та зареєстровано Угоду про спільну діяльність від 09.12.1994 р., яким було створено товариство покупців та вирішено створити на базі майна радгоспу КСП.

У подальшому, згідно ст. 27 вказаного вище Закону і ст. 2 Декрету КМУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17.05.1993 р. товариство покупців 28.11.1995 р. уклало із Регіональним відділенням ФДМ України по Київській області Договір №29 безоплатної передачі майна цілісного майнового комплексу радгоспу ім. Комінтерну. У відповідності до умов цього договору, товариство покупців отримало у власність майно ЦМК радгоспу ім. Комінтерну за адресою Київська обл., Баришівський район, с. Поділля вартістю 169333243,00 тис. крб. Перелік майна, його вартість та фактична передача товариству покупців підтверджується Інвентаризаційною відомістю №7 основних засобів радгоспу ім. Комінтерну станом на 01.03.1995 р., реєстром описів по рахунку 01 по радгоспу ім. Комінтерну, протоколом №2 засідання інвентаризаційної комісії від 30.03.1995 р., Актом оцінки вартості ЦМК радгоспу ім. Комінтерну від 24.10.1995р., затверджений РВ ФДМУ по Київській області 31.10.1995 р., Актом прийому-передачі майна радгоспу ім. Комінтерну від 12.12.1995 р., Свідоцтвом про власність на майно радгоспу ім. Комінтерну від 12.12.1995 р., виданим Регіональним відділенням по Київській області Фонду Державного майна України.

Зазначеними документами підтверджується також передача у межах ЦМК і нежитлової будівлі магазину «Лілея», яка була у подальшому продана позивачу за договором купівлі-продажу від 15.12.2005 року.

Товариство покупців у відповідності до вимог ст. 2 Декрету КМУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» на базі отриманого майна ЦМК створило КСП «Агрофірма Поділля», правонаступником якого є відповідач, що підтверджується Свідоцтвом №НОМЕР_1 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності КСП «Агрофірма Поділля» від 23.01.1996 р. №320, Статутом КСП «Агрофірма Поділля», Статутом ТОВ «Агрофірма Поділля».

Таким чином, на момент укладення Договору від 15.12.2005 р. відповідач був власником будівлі, яка продана позивачу. При цьому, станом на грудень 1995 року (дата видачі товариству покупців свідоцтва про право власності на майно радгоспу) реєстрація об'єкту нерухомого майна у підприємствах БТІ не мала значення для виникнення чи переходу права власності, а носила інвентаризаційні функції (реєстрація будівлі, а не права не неї).

Умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу та вимоги ст. 655 ЦК України були виконані позивачем і відповідачем повністю, а саме: відповідач передав будівлю у власність позивачу, а позивач виконав свої грошові зобов'язання за таким договором.

Однак, в порушення вимог ст. 220 ЦК України відповідач-1 ухилився від нотаріального посвідчення договору, що підтверджується листом відповідача від 15.12.2005 р., у зв'язку з чим цей договір відповідно до ст. 657, ч. 1 ст. 220 ЦК України є недійсним.

Враховуючи те, що позивач і відповідач повністю виконали умови договору купівлі-продажу, по якому сторони домовились щодо усіх його істотних умов, але відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, то існують передбачені ч. 2 ст. 220 ЦК України підстави для визнання договору купівлі-продажу №1/12 від 15.12.2005 р. дійсним в судовому порядку.

На даний час позивач не може реалізувати свої правомочності власника на придбане у 2005 році нерухоме майно у зв'язку з порушенням відповідачем-1 вимог законодавства про нотаріальне оформлення договору. У зв'язку з цим, Позивач не може зареєструвати своє право власності.

Позивач не може надати для державної реєстрації у якості правовстановлюючого документу договір купівлі-продажу від 15.12.2005 р., що не посвідчений нотаріально з вини відповідача-1, тому правовою підставою для реєстрації права власності позивача на нерухоме майно може бути лише судове рішення про визнання права власності позивача на цю будівлю.

Тобто, місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування надають Позивачу погодження, ліцензії, дозволи на здійснення Позивачем власної господарської діяльності у придбаній у 2005 році будівлі магазину, і Позивачу надано у користування земельну ділянку, що свідчить про відсутність спору між органами влади та Позивачем щодо підстав набуття цього нерухомого майна.

Між позивачем, відповідачем та гр. ОСОБА_2 (відповідач-2) 15.12.2005 року було укладено договір поруки, згідно умов якого відповідач-2 поручилась за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу перед позивачем (п. 1, п. 2 договору поруки). Цим договором передбачено, що у разі не виконання чи неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем, відповідач-2 несе солідарну відповідальність перед позивачем (п. 5 договору поруки).

Позивач просить суд визнати дійсним договір №1/12 купівлі-продажу будівлі від 15.12.2005 р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» і Фермерським господарством «БАТІяр». Визнати право власності Фермерського господарства «БАТіяр» (07561, Київська область, Баришівський район, с. Поділля, вул. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 32886481) на нежитловий будинок площею 138,9 м.кв., що знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, село Поділля, вул. Пушкіна, 14-а.

Враховуючи те, що позов пред'явлено до фізичної та юридичної особи як співвідповідачів, а також приймаючи до уваги те, що спір виник з приводу нерухомого майна, що знаходиться у с. Поділля Баришівського району Київської області, то згідно ст.ст. 15, 30, 114 ЦПК України суд вважає, що справа підсудна Баришівському районному суду Київської області.

Представник позивача Фермерського господарства «БаТІяр» Бондаренко Володимир Анатолійович в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що фермерському господарству за борги було передане приміщення магазину «Агрофірмою Поділля» і цим приміщенням вони користуються багато років і хочуть його належним чином узаконими.

Представник відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля», Баришівського району Київської області на розгляд справи до суду не з,явився, подали до суду листа про те, що позовні вимоги визнають в повному обсязі і просять суд розглядати справу без участі їх представника.

Відповідач - 2 по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала заявлений позов та пояснила суду, що в 2005 році вона працювала головним бухгалтером «Агрофірми Поділля» і виступала гарантом того, що договір купівлі-продажу приміщення магазину був укладений на законних підставах. Так, як «Агрофірма Поділля» була винна Фермерському господарству «БаТІяр» грошові кошти то в рахунок часткового погашення боргів було передано по договору купівлі-продажу приміщення магазину, яке давно знято з балансу Агрофірми.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, відповідача-2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 15 грудня 2005 р. між ФГ «БАТІяр» та ТОВ «Агрофірма Поділля» був укладений Договір №1/12 купівлі-продажу будівлі.

За умовами договору відповідач (продавець) зобов'язувався передати у власність позивачу (покупцю) будівлю загальною площею 138.9 м. кв., що належить на праві власності відповідачу та знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Поділля, вул. Пушкіна, 14-а на земельній ділянці 0,12 га, а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти вказану будівлю, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Відповідач-1 15.12.2005 р. передав позивачу будівлю і сторонами було підписано акт прийому-передачі будівлі. Розрахунки між сторонами були проведені 15.12.2005 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.12.2005 р.

Відповідачем-1 порушено права позивача на придбане ним у 2005 році нерухоме майно і належним способом захисту такого права у 2013 році згідно ч. 2 ст. 220, ст.ст. 181, 334, 392, 640 ЦК України, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є визнання договору дійсним та визнання права власності позивача на придбану нежитлову будівлю у с. Поділля.

Правовими підставами для визнання права власності за позивачем на будівлю магазину є ст.ст. 16, 181, 334, 392 ЦК України.

На переконання суду, задоволення позовних вимог позивача не порушує жодних прав інших осіб, що підтверджується, зокрема, ліцензіями Державної податкової служби України, виданими позивачу на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 18.12.2012 р. та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.12.2012 р. у придбаній Позивачем будівлі магазину, рішенням Подільської сільської ради Баришівського району Київської області від 26.03.2013 р. №191-27-06 «Про передачу в тимчасове користування земельної ділянки для ведення комерційної діяльності під будівлю магазин, що знаходиться на т. Подільської сільської ради», короткостроковим /тимчасовим/ договором оренди землі №2 від 29.03.2013 р. з додатками, технічним паспортом на нежитловий будинок «магазин» по вул. Пушкіна в„–14-а с. Поділля, Баришівського району Київської області, виготовленого 25.07.2012 р. на замовлення Позивача Баришівським БТІ .

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 15, 16 ЦК України передбачено те, що кожна особа вправі звернутись за захистом свого порушеного права до суду у разі його порушення, невизнання або оспорювання, самостійно обравши спосіб захисту, якими, зокрема, є визнання права особи.

Так, відповідно до вимог ст. 181 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою, а згідно ст. 19 цього ж Закону, - державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом (п.1), рішень судів, що набрали законної сили (п. 5).

Правовими підставами для визнання права власності за позивачем на будівлю магазину є ст.ст. 16, 181, 334, 392 ЦК України.

При цьому, задоволення позовних вимог позивача не порушує жодних прав інших осіб, що підтверджується, зокрема, ліцензіями Державної податкової служби України, виданими позивачу на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 18.12.2012 р. та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.12.2012 р. у придбаній Позивачем будівлі магазину, рішенням Подільської сільської ради Баришівського району Київської області від 26.03.2013 р. №191-27-06 «Про передачу в тимчасове користування земельної ділянки для ведення комерційної діяльності під будівлю магазин, що знаходиться на т. Подільської сільської ради», короткостроковим /тимчасовим/ договором оренди землі №2 від 29.03.2013 р. з додатками, технічним паспортом на нежитловий будинок «магазин» по вул. Пушкіна в„–14-а с. Поділля, Баришівського району Київської області, виготовленого 25.07.2012 р. на замовлення Позивача Баришівським БТІ (копії додаються).

Таким чином, відповідачем-1 порушено право позивача на придбане ним у 2005 році нерухоме майно і належним способом захисту такого права у 2013 році згідно ч. 2 ст. 220, ст.ст. 181, 334, 392, 640 ЦК України, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є визнання договору дійсним та визнання права власності Позивача на придбану нежитлову будівлю у с. Поділля.

Відповідно до положень ст.ст. 553-554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно вимог ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Враховуючи те, що Відповідач-2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 свого обов'язку передати будівлю у власність, і несе солідарну відповідальність із Відповідачем-1 за порушення ним своїх зобов'язань перед Позивачем, то Відповідач-2 є співвідповідачем у даній справі.

Той факт, що Фермерське господарство «БаТІяр» можна визнати власником нежилого приміщення магазину загальною площею 138.9 м. кв., яке знаходиться на земельній ділянці площею 0.12 га за адресою: с. Поділля вул. Пушкіна, 14-а Баришівського району Київської області підтверджується:

- платіжним дорученням про сплату судового збору;

- договором №1/12 купівлі-продажу будівлі від 15.12.2005 р.;

- акомт прийому-передачі будівлі від 15.12.2005 р.;

- актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.12.2005 р.;

- витягом із Протоколу №4 Загальних зборів засновників ТОВ «Агрофірма Поділля» від 15.12.2005 р.;

- уточненим переліком майна реорганізованого КСП «Агрофірма Поділля», яке буде використано для погашення боргів ТОВ «Агрофірма Поділля» на 01.03.2001 р.;

- угодою про спільну діяльність від 09.12.1994 р.;

- договором №29 безоплатної передачі майна цілісного майнового комплексу радгоспу ім. Комінтерну від 28.11.1995 р.;

- інвентаризаційною відомістю №7 основних засобів радгоспу ім. Комінтерну станом на 01.03.1995 р.;

- реєстром описів по рахунку 01 по радгоспу ім. Комінтерну;

- протоколом №2 засідання інвентаризаційної комісії від 30.03.1995 р.;

- актом оцінки вартості ЦМК радгоспу ім. Комінтерну від 24.10.1995р., затверджений РВ ФДМУ по Київській області 31.10.1995 р.;

- актом прийому-передачі майна радгоспу ім. Комінтерну від 12.12.1995 р.;

- свідоцтвом про власність на майно радгоспу ім. Комінтерну від 12.12.1995 р., видане Регіональним відділенням по Київській області ФДМ України;

- свідоцтвом №НОМЕР_1 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності КСП «Агрофірма Поділля» від 23.01.1996 р. №320;

- статутом КСП «Агрофірма Поділля»;

- статутом ТОВ «Агрофірма Поділля»;

- листом ТОВ «Агрофірма Поділля» від 15.12.2005 р.;

- ліцензією Державної податкової служби України на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 18.12.2012 р.;

- ліцензією Державної податкової служби України на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.12.2012 р.;

- рішенням Подільської сільської ради Баришівського району Київської області від 26.03.2013 р. №191-27-06 «Про передачу в тимчасове користування земельної ділянки для ведення комерційної діяльності під будівлю магазин, що знаходиться на території Подільської сільської ради»;

- короткостроковим /тимчасовим/ договором оренди землі №2 від 29.03.2013 р. з додатками;

- технічним паспортом;

- договором поруки від 15.12.2005 року;

- копією Свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Батіяр»;

- копією Статуту позивача;

- копією довідки із органів статистики щодо позивача;

- копією наказу про призначення головою ФГ «БаТІяр» Бондаренка В.А.;

- копією Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Агрофірма Поділля»;

- копією паспорта Відповідача-2;

- іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

За даних обставин позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 88, 130, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 181, 220, 334, 392, 543, 553, 554, 640 ЦК України, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «БаТІяр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля», ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір №1/12 купівлі-продажу будівлі від 15.12.2005 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» і Фермерським господарством «БаТІяр».

Визнати право власності Фермерського господарства «БаТІяр» (07561, Київська область Баришівський район, село Поділля вул. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 32886481) на нежитловий будинок площею 138.9 кв.м., що знаходиться за адресою: село Поділля вул. Пушкіна, 14-а Баришівського району Київської області.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського районного суду В. М. Єременко