Рішення

від 25.12.2013 по справі 368/1970/13-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1970/13-ц

Рішення

іменем України

"25" грудня 2013 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дан-Фарм Україна», третя особа: Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов»язання повернути земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію договору, скасувати запис в Поземельній книзі,-

ВСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Фарм Україна» позивач просив суд про визнання недійсним договору оренди земельною ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 02.03.2012 року площею 4,23 га, яка розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, село Липовець, кадастровий номер 3222285400:03:305:0031 . Також просив суд зобов»язати відповідача повернути йому земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію договору в державному реєстрі земель за № 322220004003066 і скасувати запис в Поземельній книзі в державному реєстрі за № 322220004003066.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що відповідно до ст..ст.15, 19 ЗУ « Про оренду землі» оспорюваний договір не містить істотних умов, а саме строку дії договору з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою та існуючих обмежень ( обтяжень). Відповідно до ст..15 ч.4 ЗУ « Про оренду землі» до підписаного сторонами договору не долучено кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представники відповідача позов не визнали і пояснили, що спорюваний договір містить усі передбачені законодавством та узгоджені сторонами істотні умови.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог : Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі не з»явився в судове засідання і розгляд справи проведено у відсутність вказаної особи.

Судом встановлено слідуюче. Сторони спору уклали договір оренди земельною ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 02.03.2012 року площею 4,23 га, яка розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, село Липовець, кадастровий номер 3222285400:03:305:0031. Орендарем є відповідач, а орендодавцем позивач ОСОБА_1

Оспорюваний Договір містить передбачені законодавством та узгоджені сторонами істотні умови, включаючи строк дії та існуючі обмеження (обтяження) земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження abo знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Тобто, істотною умовою договору оренди земельної ділянки як визначено уч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є сам строк дії, а ст.19 Закону України «Про оренду землі» визначає не істотну умову договору оренди землі, а особливості визначення сторонами строку дії за їх згодою.

В укладеному Договорі стаття 19 Закону України «Про оренду землі» порушена не була, Позивачем не доведено, що строк дії Договору визначено без урахування періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Відповідно до ч.З ст.19 Закону України «Про оренду землі» при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Однак відповідно до ч.І ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

В п.7 додаткової угоди від 12.12.2013 року ( яка не оспорюється) до оспорюваного договору оренди вказано , що його викладено в іншій редакції якою передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладено строком на 5 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Договір закінчує свою дію 05.03.2017 року.

Позивач стверджує, що в Договорі відсутня також така істотна умова, як існуючі обмеження (обтяження) щодо використання Земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди є - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

В укладеному Договорі є окремий розділ «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки», відповідно до статей 25 та 26 якого позивач та відповідач визначили, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження, обтяження та інші права третіх осіб, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб; передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Тобто, оспорюваний договір містить таку істотну умову як існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. Вказана норма не встановлює перелік істотних умов договору оренди землі, які вказано у частині першій цієї ж статті, а передбачає перелік документів, які є частиною договору.

Відповідно до статті 41 Договору оренди земельної ділянки №Л-69 від 02.03.2012р., кадастровий план ділянки є невід'ємною частиною договору та додано до нього.

Таким чином, сторонами Договору оренди земельної ділянки узгоджено істотну умову щодо існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки та додано до договору кадастровий план земельної ділянки. Натомість твердження Позивача стосовно відсутності в Договорі істотної умови про існуючі обмеження (обтяження) щодо використання Земельної ділянки є необгрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Договір було зареєстровано Управлінням Державного комітету по земельних ресурсах Кагарлицького району Київської області.

Відповідно до повноважень, передбачених Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/201 1 Державне агентство земельних ресурсів України (надалі - «Держземагентство») є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Держземагентства України, здійснює державну реєстрацію ... договорів оренди земельних ділянок, інші повноваження;

Виходячи із системного тлумачення чинних нормативно-правових актів, які регулюють земельні правовідносини, державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки можна визначити як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення або припинення права оренди земельної ділянки.

Встановлено, що Договір зареєстровано Управлінням Державного комітету по земельних ресурсах у Кагарлицькому районі у книзі записів реєстрації договорів оренди землі 17 квітня 2012 року за №322220004003066, що підтверджується печаткою цього органу та підписом керівника.

Під час державної реєстрації Договору відповідальними працівниками Управління Державного комітету по земельних ресурсах у Кагарлицькому районі перевірявся факт відповідності Договору вимогам законодавства. Більше того, жодних зауважень стосовно тексту Договору та його змісту Відповідач не отримував.

У відповідача на момент укладення оспорюваного договору не було можливості та законних підстав розробити проект землеустрою орендованої земельної ділянки, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Частина 3 статті 19 Закону України «Про оренду землі» врегульовує особливості визначення сторонами строку дії договору, які передбачають врахування ротації сівозмін, однак вказана норма не містить прямого обоє 'язку сторін договору оренди розробляти відповідний проект землеустрою.

у ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Відповідно до п.18 Перехідних положень Земельного кодексу України, на період до 1 січня 2015 року вимоги ч.4 ст.22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Предметом оспорюваного правочину є земельна ділянка, площа якої становить 4,23 га, тобто вимоги ч.4 ст.22 Земельного кодексу України не можуть застосовуватись до оспорюваного правочину. Зважаючи на те, що предметом оспорюваного правочину є користування земельною ділянкою, площа якої менша 100 га, відсутність проекту землеустрою, яким обґрунтовано сівозміни не є порушенням ч.4 ст.22 Земельного кодексу України та статті 19 Закону України «Про оренду землі».

На момент укладення оспорюваного правочину - 02.03.2012р. у відповідача - ТОВ «Дан-Фарм Україна» не було можливості замовити проект землеустрою відповідно до ч.4 ст.22 Земельного кодексу України та ст.52 Закону України «Про землеустрій», оскільки відповідно до п.п. 5, 6 Постанови від 01 листопада 2011 року №1134 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач (далі - замовник). Для розроблення проекту землеустрою замовник укладає з виконавцем відповідний договір, істотними умовами якого є вартість і строки (не більш як три місяці) проведення робіт із землеустрою . Оскільки на момент укладення оспорюваного договору у власника земельної ділянки (у позивача) був відсутній землеустрій, який забезпечує обґрунтування сівозміни, відповідач не мав можливості врахувати неіснуючий землеустрій при визначенні строку дії договору. У відповідача також не було можливості замовити відповідний проект землеустрою до укладення договору оренди земельної ділянки, так як замовником землеустрою може виступати лише землевласник чи землекористувач. Враховуючи особливості порядку розробки землеустрою, відповідачем не допущено жодних порушень прав позивача, що є умовою захисту прав позивача шляхом звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, порушення, невизнання чи оспорювання цивільного права чи інтересу позивача є умовою та підставою для захисту такого права чи інтересу, в тому числі шляхом подання позову про недійсність правочину. Згідно з ч.І ст.З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У даному випадку відповідачем не було порушено прав позивача, оскільки на момент укладення спірного правочину у відповідача не було можливості виступити замовником землеустрою, а у землевласника (позивача) такий землеустрій був відсутній.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції від 11.02.2010, яка набула чинності 16.03.2010, передбачено, що записи про державну реєстрацію цих прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Судом таких підстав не встановлено.

Тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України, ст..ст.15,19 Закону України «Про оренду землі», ст. ст..2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст., ст..10, 60, 212 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга сторонами подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.223 ЦПК України.

Суддя: В. І. Кириченко