Постанова

від 18.12.2013 по справі 804/12756/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Справа № 804/12756/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такелаж» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2013р. №0002682201, -

ВСТАНОВИВ :

27.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Такелаж» звернулося з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013р. №0002682201.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення безпідставним та протиправним, прийнятим всупереч чинному законодавству, оскільки позивачем були надані усі первинні бухгалтерські документи, що стосуються взаємовідносин позивача з його контрагентом ПП «Колорит», які були досліджені у ході перевірки та описані в акті перевірки від 04.09.2013р., відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З огляду на викладене, позивач вважає, що позивач правомірно реалізував надане ст. 198 ПК України право на віднесення своїх витрат за договором з ПП «Колорит» до сум свого податкового кредиту. Також, позивач зазначає у позові, що висновки в акті перевірки про неможливість надання послуг ПП «Колорит» грунтуються лише на припущеннях, що суперечить ст.61 Конституції України за якою юридична відповідальність має індивідуальний характер у зв'язку з чим вважає, що акт перевірки не може бути належним доказом для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

22.10.2013р. відповідачем були надані до канцелярії суду письмові заперечення на позов у яких відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що податковою інспекцією було проведено позапланову документальну невиїзну перевірки позивача з питань нарахування податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ПП «Колорит» за квітень 2013р. за результатами якої складено акт від 04.09.2013р. та встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 96420 грн. за квітень 2013р. на підставі того, що у ході перевірки позивачем не було підтверджено фактичне виконання агентського договору від 19.03.2013р. №118, а саме: не можливо встановити яким чином виконувався ПП «Колорит» контроль за ходом виконання договору підряду від 19.03.2013р. №03973 укладений між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», так як відсутні будь-які документи, що підтверджують цю послугу. Окрім того, відповідач зазначає, що податковою інспекцією було отримано висновок начальника ГВПМ - першого заступника начальника Криворізької південної МДПІ Ситніка О.О. від 02.07.2012р. за яким встановлено наявність доказів про нереальне здійснення господарської діяльності підприємством, тобто ТОВ «Такелаж» належить до підприємств ризикової категорії, а згідно аналітичної довідки від 18.06.2013р. ТОВ «КОЛОРИТ» є податковою ямою, також за довідкою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.07.2013р. не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «КОЛОРИТ» із контрагентами за квітень 2013р., тобто підтвердити виконання ПП «КОЛОРИТ» послуг із сприяння укладення договору, їх зміст та суть не надається можливим. За викладеного, відповідач вважає, що спірне рішення прийнято у відповідності з чинним законодавством, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача 18.12.2013р. надав суду заяву про розгляд даної справи у порядку письмового провадження(а.с.80).

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 16.12.2013р. у відповідності до вимог ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується звітом про надіслання та отримання факсу (а.с.78).

17.12.2013р. від відповідача факсом до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу з урахуванням позиції, викладеній у письмових запереченнях (а.с.79).

У відповідності до вимог ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем та відповідачем клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає за можливе задовольнити клопотання сторін та розглядати справу у письмовому провадженні у відповідності до вимог ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи у порядку письмового провадження фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.12.2013р.

Судом із наданих документів встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Такелаж» 13.08.2007р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 1А, перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 14.08.2007р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується змістом акту перевірки та наявними в матеріалах справи документами (а.с.12).

У період з 22.08.2013р. по 29.08.2013р. органами державної податкової служби на підставі наказу №191 від 21.08.2013р., повідомлення від 21.08.2013р. №124, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20,абз.1,3,5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Такелаж» з питань нарахування податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з контрагентом ПП «КОЛОРИТ» за квітень 2013р. за результатами якої складено акт від 04.09.2013р. №467/04-81-22-01/35230561 за висновками якого було встановлено порушення ТОВ «ТАКЕЛАЖ»:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 96 420 грн. (а.с.11-19).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.09.2013р. №0002682201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 144630,00 грн. ( основний платіж - 96420 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48210 грн.)- (а.с.20).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, яка повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із наявних в матеріалах справи документів видно, що основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді є ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (а.с.13)

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, які також були досліджені і у ході перевірки посадовою особою податкової інспекції, між позивачем (Принципал) та ПП «КОЛОРИТ» (Комерційний агент) був укладений агентський договір від 19.03.2013р. № 118 предметом якого було надання позивачеві послуг із сприяння в укладенні договору між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» на виконання робіт з ремонту ємностей і системи вивантаження залізничних вагонів.

Також, п.1.4 вказаного договору було визначено, що після укладення договору, сприяння в укладенні договору полягає в тому, що Комерційний агент: контролює хід виконання договору підряду; розробляє та приймає участь в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору підряду (додаткові угоди, додатки, калькуляції, регламенти робіт, технічні завдання тощо); аналізує усю документацію, яка має відношення до договору підряду; повідомляє Принципала про виявлені недоліки у документації; сприяє своєчасному укладенні усіх документів, які пов'язані з виконанням договору підряду; вносить пропозиції Принципалу про внесення змін та доповнень до договору підряду з метою його покращення (а.с.82-86).

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією відповідного договору, копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25 від 30.04.2013р., копією рахунку на оплату № 25 від 30.04.3013р., копією податкової накладної №25 від 30.04.2013р., копією укладеного на виконання агентського договору підряду №03973 від 19.03.2013р. між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а також копією платіжних доручень про оплату позивачем агентських послуг, де у складі вартості наданих ПП «КОЛОРИТ» послуг позивачем, у тому числі було сплачено і суми ПДВ (а.с. 89-90).

Також доказом реальності здійснення виконання умов агентського договору є і первинні бухгалтерські документи за договором підряду №03973 від 19.03.2013р., які свідчать про те, що позивачем не лише було укладено договір підряду на виконання агентського договору, а й виконано роботи по ремонту залізничних вагонів для ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а саме: копіями додатків до договору підряду, копією акту виконання робіт № 53 від 01.04.2013р., копіями додатків №1-6 до акту виконаних робіт від 01.04.2013р., копією рахунку на оплату № 53 від 01.04.2013р.,, копією акту виконаних робіт №54 від 01.04.2013р., копією рахунку на оплату № 54 від 01.04.2013р., копією акту виконаних робіт №64 від 18.04.2013р., копією рахунку №64, копією акту виконаних робіт №65 від 29.04.2013р., копіями додатків до акту, копією рахунку на оплату №65 від 29.04.2013р., а також копіями банківських виписок (а.с.93-130).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, однак зроблено висновки у акті від 04.09.2013р. про те, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 96420 грн. за квітень 2013р. на підставі того,що згідно довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за результатами проведеної зустрічної звірки ПП «КОЛОРИТ» встановлено, що ПП «КОЛОРИТ» за квітень 2013р. не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «КОЛОРИТ» по ланцюгу постачання та підтвердити виконання ПП «КОЛОРИТ» (Комерційного агента) послуг із сприяння укладення договору, їх зміст та суть не надається можливим (а.с.18).

З наведеного вбачається, що в основу порушення позивачем норм податкового законодавства України покладено висновки щодо перевірки контрагента позивача - ПП «КОЛОРИТ» про порушення саме контрагентом позивача норм чинного законодавства України.

Однак, покладення в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ порушень, які вчинені контрагентом позивача - ПП «КОЛОРИТ» є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, виходячи з наступних обставин.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, як вбачається зі змісту акту перевірки від 04.09.2013р., останній містить посилання на первинні бухгалтерські документи, які були досліджені податковим інспектором у ході перевірки, однак жодних порушень у їх оформленні чи будь-яких інших порушень, які б давали підстави для сумніву у реальності господарських операцій за вказаними договорами зміст акту перевірки не містить, а в основу даного порушення позивача вимог податкового законодавства України покладено висновки довідки про результати проведення зустрічної звірки контрагента позивача -ПП «КОЛОРИТ», які фактично містять висновки про наявність порушень, що суперечить нормам ст. 73 Податкового кодексу України.

Окрім того, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки від 04.09.2013р. про нереальність господарських операцій на підставі довідки про проведення зустрічної звірки контрагента позивача, що фактично є актом перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності укладеного договору, його позиція про ймовірність нереальності господарських операцій з контрагентом позивача не підкріплена належними доказами.

При цьому, відповідачем не надано відповідних доказів, що податковий орган після проведення відповідної перевірки, та маючи сумнів у реальності виконання сторонами вищевказаних договорів посадовою особою відповідача були вчинені дії щодо звернення з відповідними службовими документами до податкової міліції та відносно посадових осіб позивача відкрито кримінальне провадження з приводу ухилення від сплати податків.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряє мий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження реальності здійснення своїх зобов'язань позивачем або його контрагентами.

У відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача - ПП «КОЛОРИТ» не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також є безпідставними твердження відповідача про не підтвердження позивачем фактичного виконання агентського договору через відсутність документів, які б свідчили яким чином позивач здійснював контроль за ходом виконання договору підряду та інших документів, які визначені у п.1.4 агентського договору, оскільки виконання вказаних робіт охоплюється поняттям предмету договору, а саме: сприяння в укладенні договору підряду з ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», та не потребувало будь-яких додаткових документів, при цьому, факт надання таких послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 30.04.2013р.

При цьому, слід зазначити, що відсутність вищенаведених податковим інспектором документів не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, які свідчать про виконання таких робіт (надання послуг) та рух активів платників податків.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного повідомлення-рішення згідно до вимог ч.3 ст.2 вказаного вище Кодексу, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжними дорученнями № 500 від 25.09.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 1446 грн. 30 коп.(а.с.10), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Такелаж» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2013р. №0002682201- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області №0002682201 від 17.09.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такелаж» (50006, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1 А, код ЄДРПОУ 35230561) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1446 грн. 30 коп. (одна тисяча чотириста сорок шість грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва