Постанова

від 12.12.2013 по справі 805/15579/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р. Справа №805/15579/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15год.50хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Михайлець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування вимоги про сплату боргу від 22.07.2013року за №Ф-925 та рішень №732, №733 від 29.04.2013року про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними, скасування рішень №732, №733 від 29.04.2013року про застосування штрафних санкцій, скасування вимоги про сплату боргу від 22.07.2013року за №Ф-925, зобов'язання звільнити від сплати єдиного соціального внеску, зобов'язання звільнити від сплати заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 10116,75грн. та від сплати фінансових санкцій у розмірі 340грн.

06.12.2013року позивачем надано заяву про зміну предмету позову, в якій просив скасувати вимоги про сплату боргу від 22.07.2013року за №Ф-925 та рішення №732, №733 від 29.04.2013року про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 07.11.2007року та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України Центрально-Міському районі м. Макіївки як платник єдиного внеску. Позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. 22.07.2013року відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу за №Ф-925 про зобов'язання сплатити 10116,75грн. до Пенсійного фонду України як заборгованість зі сплати єдиного внеску. Позивач вважає вказану вимогу незаконною, оскільки з 06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що внесення зазначених змін звільняє позивача, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що вимога винесена у спосіб, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню. Також, на підставі вищевикладеного рішення №732, №733 від 29.04.2013року про застосування штрафних санкцій на суму 340,00грн. за не подання, несвоєчасне подання звітності за 2011рік, 2012рік підлягають скасуванню.

Крім того, позивачем надано суду заяву про визнання причин пропуску строків на звернення до суду з зазначеним позовом поважними, оскільки підприємець звертався до відповідача з заявою про звільнення від сплати заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 10330,97грн. 07.10.2013оку позивачем отримано відповідь, в якій зазначено, що станом на 30.09.2013року згідно особового рахунку платника загальна сума заборгованості підприємця зі сплати єдиного соціального внеску складає 10116,75грн. Після чого, підприємцем було подано позовну заяву про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання від сплати єдиного соціального внеску до Центрально-міського районного суду м. Макіївки. Ухвалою суду від 22.10.2013року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання від сплати єдиного соціального внеску було повернуто позивачеві.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення на позов, в яких посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визначення її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Зазначив, що умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років. Іншого терміну «пенсіонер» або «пенсіонер за віком» законодавством не передбачено, у тому числі Законом України «Про пенсійне забезпечення», згідно якого призначаються пенсії на пільгових умовах, та законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якого, зокрема, призначаються пенсії за вислугу років. Вважає, що позивач тільки після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», набуде право приймати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на добровільній основі. На даний час позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (іпн НОМЕР_1). Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (даний факт не є спірним в даній справі). Позивач є пенсіонером за віком з 07.11.2007року, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Макіївки як платник єдиного внеску.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Макіївки є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464 в редакції, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин) вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідачем 22.07.2013року прийнята вимога за №Ф-925 про сплату боргу, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9990,97 грн. та фінансових санкцій в розмірі 340,00грн.

Позивач вважає вимогу відповідача про сплату недоїмки єдиного внеску у розмірі 10116,75грн. такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є фізичною особою - підприємцем та пенсіонером за віком та відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини, оцінивши докази, які надані до матеріалів справи, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача про те, що позивач, який є фізичною особою - підприємцем, пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення ним віку 60 років з огляду на наступне.

Відповідно зі статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відтак, на пільгових умовах призначаються саме пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Оскільки, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком, він у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з 06.08.2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону України № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що позивачу призначена пенсія відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач не досяг пенсійного віку, а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії за віком.

При цьому, суд зазначає, що пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсій за віком.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики ( пункт 4 частина 2 стаття 6 Закону № 2464).

Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2" № 24-1 від 10.12.2012, що набрала чинності з 15.01.2013 внесено зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 (Далі,- Порядку), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1014/18309.

Пункт 3.2. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції,- ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пункт 3.3. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції,- ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

З огляду на наведені норми, а також враховуючи, що станом на момент набрання чинності вищевказаною постановою (15.01.2013 року) строк подачі звіту (10 лютого року, наступного за звітним періодом), не настав, суд приходить до висновку про відсутність складу порушення з боку позивача та відповідно до висновку про скасування спірного рішення № 733 від 29.03.2013року за неподання звітності за 2012рік.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про правомірність рішення відповідача № 732 від 29.03.2013року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 170,00 гривень за неподання звітності за 2011рік.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було винесено вимогу щодо сплати боргу від 22.07.2013року за №Ф-925 (за періоди з січня 2011року по грудень 2011року - 4010,30грн., з січня 2012року по грудень 2012року - 4572,42грн., за 1 квартал 2013року - 979,31грн. з урахуванням заяви відповідача від 12.12.2013року, в якій відповідач зазначає, що сума недоїмки за 1 квартал 2013року складає 214,22грн.) в розмірі 7515,78грн.(за період з вересня 2011року по березень 2013року та штрафні санкції за неподання звітності за 2012рік) неправомірно, у зв'язку з чим в цій частині підлягає скасуванню.

Так, відповідно до п.3.3 розділу ІІІ Постанови Пенсійного фонду від 08.10.2010року № 22-2 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що позивачем не порушено строки звернення до суду з зазначеним позовом, передбачені ст. 99 КАС України, оскільки підприємець звертався до відповідача з заявою про звільнення від сплати заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 10330,97грн. 07.10.2013оку позивачем отримано відповідь, в якій зазначено, що станом на 30.09.2013року згідно особового рахунку платника загальна сума заборгованості підприємця зі сплати єдиного соціального внеску складає 10116,75грн. Не погодившись з нарахованою сумою заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, підприємцем було подано позовну заяву про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання від сплати єдиного соціального внеску до Центрально-міського районного суду м. Макіївки. Ухвалою суду від 22.10.2013року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання від сплати єдиного соціального внеску було повернуто позивачеві. При цьому, з позовом до Донецького окружного адміністративного суду про оскарження вимоги про сплату боргу від 22.07.2013року за №Ф-925 та рішень №732, №733 від 29.04.2013року про застосування штрафних санкцій. позивач звернувся 25.10.2013року, що підтверджується штампом на конверті, яким був надісланий позов до суду, тобто в межах, передбаченого ст. 99 КАС України строку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування вимоги про сплату боргу від 22.07.2013року за №Ф-925 в частині нарахування єдиного внеску та штрафних санкцій в розмірі 7515,78грн. та рішення №733 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування вимоги про сплату боргу від 22.07.2013року за №Ф-925 та рішень №732, №733 від 29.04.2013року про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки №733 від 29.04.2013року, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію в сумі 170 грн.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 22.07.2013року за №Ф-925 в частині нарахування єдиного внеску та штрафних санкцій в розмірі 7515,78грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 22 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.12.2013 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України складений 17.12.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.