Постанова

від 02.01.2014 по справі 810/6762/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2014 року місто Київ № 810/6762/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКорпорації «Елтекс» доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Корпорація «Елтекс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 0004892201, від 13.11.2013 року № 0004932201 та від 13.11.2013 року № 0004912201 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечення на адміністративний позов, витребуваних документів, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з чим, суд вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження, про що постановлено протокольну ухвалу від 18.12.2013 року.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Корпорації «Елтекс» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 307267785.

З матеріалів справи встановлено, що 30.10.2013 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.10.2013 року № 1156/22-00/307267785 «Про результати планової виїзної перевірки Корпорації «Елтекс» (код за ЄДРПОУ: 307267785) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункт 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим Корпорацією «Елтекс» занижено суму рядка 01.6 «Інші доходи» декларації з податку на прибуток на загальну суму 711 128, 05 гривень, в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 711 128, 05 гривень, що призвело до заниження сплати податку на прибуток до державного бюджету у сумі 177 782, 00 гривень;

- пункт 44.1 статті 44, пункти 138.1, 138.2 статті 138, статті 139, статті 185 Податкового кодексу України, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, Корпорацією «Елтекс» завищено валові витрати на загальну суму 411 315, 00 гривень, у тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 54 850, 00 гривень, за 2-4 квартал 2011 року на суму 337 155, 00 гривень, за 1 квартал 2012 року на суму 16 345, 00 гривень, за 9 місяців 2012 року в сумі 2 965, 00 гривень, що призвело до заниження сплати податку на прибуток до державного бюджету у сумі 94 217, 00 гривень, в тому числі в декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року в сумі 77 546, 00 гривень, за 1 квартал 2012 року в сумі 3 433, 00 гривень, за 9 місяців 2012 року в сумі 623, 00 гривень;

- пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, завищено суму податкового кредиту по взаємодії з сумнівними постачальниками у розмірі 593, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 30.10.2013 року № 1156/22-00/307267785, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 13.11.2013 року № 0004892201 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 271 999, 00 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 460, 00 гривень;

- від 13.11.2013 року № 0004932201 на суму завищення від'ємного значення ПДВ - 593, 00 гривень;

- від 13.11.2013 року № 0004912201 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 0, 00 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 148, 00 гривень.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Щодо списання кредиторської заборгованості, за якою сплинув строк позовної давності, слід встановлено наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В Акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року в сумі - 1 425 760, 00 гривень встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01.6 декларації «інші доході, крім визначених у 01.1-01.5» на загальну суму 711 128, 05 гривень. Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості Корпорації «Елтекс» по Рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що на початок перевіряємого періоду (01.10.2010 року) рахується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Влакос-Прем'єр» (код ЄДРПОУ 25298064) на загальну суму 711 128, 05 гривень. До перевірки надано договір купівлі-продажу від 27.10.2000 року № 2ЮП, згідно якого ТОВ «Влакос-Прем'єр» зобов'язувався поставляти Корпорації «Елтекс» товар. Згідно додаткової угоди від 26.09.2010 року № 2, ТОВ «Влакос-Прем'єр» та Корпорація «Елтекс» погодились встановити термін дії договору до 31.12.2013 року. Згідно аналізу рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що в 1 кварталі 2012 року дана сума кредиторської заборгованості, а саме 711 128, 05 гривень, відображається по контрагенту ТОВ «Сотекс» (код ЄДРПОУ 23243165). Згідно пояснень головного бухгалтера надано договір відступлення права вимоги № 1 від 15.01.2012 року та повідомлення про відступлення права вимоги від 18.01.2012 року. Відповідно до вказаних документів ТОВ «Влакос-Прем'єр» передав ТОВ «Сотекс» право вимоги за договором купівлі-продажу від 27.10.2000 року № 2ЮП. ТОВ «Сотекс» одержало право вимоги виконання зобов'язань від Корпорація «Елтекс» у сумі 711 128, 05 гривень, яку боржник зобов'язаний виконати у строк до 31.12.2007 року.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що Корпорація «Елтекс», одержавши товар, відобразила валові витрати та податковий кредит з ПДВ, в подальшому не розрахувалась з продавцем до 31.12.2007 року, як передбачено договором відступлення права вимоги № 1 від 15.01.2012 року, а також протягом строку позовної давності. Згідно вимог законодавства, потрібно було списати прострочену кредиторську заборгованість згідно з підпунктом 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, Переяслав-Хмельницька ОДПІ дійшла висновку про порушення вимог підпункту 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим Корпорацією «Елтекс» занижено суму рядка 01.6 «Інші доходи» декларації з податку на прибуток на загальну суму 711 128, 05 гривень, в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 711 128, 05 гривень, що призвело до заниження сплати податку на прибуток до державного бюджету в сумі 177 782, 00 гривень.

З вищезазначеними висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки позивача суд не погоджується з огляду на наступне.

Встановлено, що між Корпорацією «Елтекс» та ТОВ «Влакос-Прем'єр» був укладений договір купівлі-продажу від 27.10.2000 року № Ю/2П (далі - договір № Ю/2П), згідно якого ТОВ «Влакос-Прем'єр» зобов'язувався поставляти Корпорації «Елтекс» товар. На виконання вказаних зобов'язань ТОВ «Влакос-Прем'єр» було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

15.01.2012 року між ТОВ «Влакос-Прем'єр» та ТОВ «Сотекс» було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Влакос-Прем'єр» передало ТОВ «Сотекс» право вимоги за договором № Ю/2П від 27.10.2000 року, укладеного між ТОВ «Влакос-Прем'єр» та Корпорацією «Елтекс».

Відповідно до пункту 2.2 договору № 1 про відступлення права вимоги боржник зобов'язується виконати зобов'язання в строк до 31.12.2017 року, а не до 31.12.2007 року як вказано в Акті перевірки.

Про укладення договору № 1 про відступлення права вимоги Корпорація «Елтекс» була повідомлена шляхом направлення повідомлення про відступлення права вимоги від 18.01.2012 року.

Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, строк позовної давності починається з моменту порушення права особи, а оскільки обов'язок Корпорації «Елтекс» здійснити оплату за поставлений товар не настав, то і права ТОВ «Сотекс» не були порушені, а отже перебіг строку позовної давності навіть не починався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що не потрібно було списувати прострочену кредиторську заборгованість згідно з підпунктом 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновки про допущене Корпорацією «Елтекс» порушення підпункту 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є не вірним.

Підставою для визначення порушення про завищення валових витрат і податкового кредиту стала та обставина, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс».

Судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Декос Альянс», суд зазначає слідуюче.

В Акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Печерському районі міста Києва надійшов Акт № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року». В Акті перевірки № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 року зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011 року, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., допитаний засновник та директор ТОВ «Декос Альянс» ОСОБА_2 пояснив, що підприємство ТОВ «Декос Альянс» він не реєстрував, своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера не давав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ «Декос Альянс» не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав. Також згідно з Актом № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 року, ТОВ «Декос Альянс» здійснює діяльність поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Декос Альянс», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Декос Альянс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі вищевикладеного відповідач робить висновок, що позивачем включено до складу витрат суми по «сумнівному» постачальнику товарів, використання яких у межах господарської діяльності згідно пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не доведено. Тому суми по операціям з даним контрагентом, а саме 246 230, 00 гривень, яка віднесена позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, підлягає коригуванню.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Печерському районі міста Києва надійшов Акт № 4851/22-8/35060241 від 13.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мембрана Техно-Імпульс» (код за ЄДРПОУ 35060241)». В акті перевірки № 4851/22-8/35060241 від 13.11.2012 року зазначено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва було встановлено відсутність даного підприємства за податковою адресою, про що складено відповідний акт. Згідно даних АРМ «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» найбільшим постачальником ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» протягом червня-листопада 2011 року було ТОВ «Ріоба Селект». ДПІ у Печерському районі міста Києва складено Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ріоба Селект» № 1599/23-3/37241674 від 13.12.2011 року з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 11.08.2010 року по 31.10.2011 року. В акті перевірки № 1599/23-337241674 від 13.12.2011 року зазначено, що відповідно до пояснень засновника та директора ТОВ «Ріоба Селект» ОСОБА_3, він підприємство не створював, хто підписував документи та ставив відбиток печатки не знає. Виходячи з викладеного, ТОВ «Ріоба Селект» має ознаки фіктивності, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ріоба Селект» здійснювалась поза межами правового поля, внаслідок чого взаємовідносини між ТОВ «Ріоба Селект» та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» є фіктивними правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям.

На підставі вищевикладеного, відповідач робить висновок, що позивачем включено до складу витрат суми по «сумнівному» постачальнику товарів, використання яких в межах господарської діяльності згідно пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - не доведено. Тому суми по операціям з даним контрагентом, а саме 145 775, 00 гривень, яка віднесена Корпорацією «Елтекс» до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток, підлягає відповідному коригуванню.

Щодо взаємовідносин позивача та ПП «СДМ-Сервіс», суд зазначає наступне.

В Акті перевірки вказано, що від ДПІ у Печерському районі міста Києва надійшов Акт № 3135/22-9/30781741 від 16.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СДМ-Сервіс», код за ЄДРПОУ: 30781741. В акті перевірки № 3135/22-9/30781741 від 16.08.2012 року зазначено, що податкові декларації з податку на додану вартість ПП «СДМ-Сервіс» за грудень 2011 року та січень 2012 року не визнані як податкова звітність, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «СДМ-Сервіс» анульовано 11.04.2012 року. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «СДМ-Сервіс» за період грудень 2011 року, січень 2012 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «СДМ-Сервіс» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а, отже, є нікчемними відповідно до частини першої. Другої статті 215, частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного відповідач робить висновок, що Корпорація Елтекс» включила до складу витрат суми по «сумнівному» постачальнику товарів, використання яких межах господарської діяльності згідно пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - не доведено. Тому суми по операціям з даним контрагентом, а саме 16 345, 00 гривень, яка віднесена Корпорацією «Елтекс» до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток, підлягає відповідному коригуванню.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Колорфлекс», суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська надійшов Акт № 291/226/33973700 від 31.01.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Колорфлекс», код за ЄДРПОУ 35862497». В акті перевірки № 291/226/33973700 від 31.01.2013 року зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести через відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Колорфлекс». Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Колорфлекс» за штатом у 2012 році складала 6 осіб.

Наслідки в податковому обліку платника створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто такі, які пов'язані з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в складених платником податків договорах. Тобто у разі фіктивності операцій нарахування податкового кредиту варто визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податків доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ. Враховуючи вищевикладене, по ТОВ «Колорфлекс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за липень 2012 року.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Декос Альянс», слід зазначити наступне.

Між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» було укладено договір поставки № 107 від 03.08.2011 року. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Декос Альянс» зобов'язувалось передати у власність Корпорації «Елтекс» тканину, яку Корпорація «Елтекс» зобов'язувалась прийняти та оплатити.

На виконання зобов'язань за договором № 107 від 03.08.2011 року ТОВ «Декос Альянс» було поставлено тканину Корпорації «Елтекс», що підтверджується видатковою накладною № РН-0001346 від 25.08.2011 року на загальну суму 295 476, 00 гривень.

Позивач здійснив оплату тканини, що підтверджується випискою по рахунку від 22.08.2011 року.

Таким чином, документально підтверджується факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», а також її належне оформлення. Варто зазначити, що відповідачу під час проведення перевірки надавалися всі первинні документи на підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача та ТОВ «Декос Альянс».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», слід зазначити наступне.

Між Корпорацією «Елтекс» та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» було укладено договір поставки № 01/09 від 01.09.2011 року. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» зобов'язувалось передати у власність Корпорації «Елтекс» тканину, яку Корпорація «Елтекс» зобов'язувалась прийняти і оплатити.

На виконання зобов'язань за договором № 01/09 від 01.09.2011 року ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» було поставлено тканину Корпорації «Елтекс», що підтверджується накладною № 714 від 05.09.2011 року на загальну суму 65 820, 00 гривень, накладною № РН-0000839 від 10.10.2011 року на загальну суму 48 160, 00 гривень та накладною № РН-0000902 від 16.11.2011 року на загальну суму 60 951, 96 гривень.

Позивач здійснив оплату тканини, що підтверджується виписками по рахунку від 05.10.2011 року на суму 22 000, 00 гривень, від 28.10.2011 року на суму 43 820, 00 гривень, від 23.11.2011 року на суму 60 951, 96 гривень, від 01.12.2011 року на суму 48 160, 00 гривень.

Таким чином, документально підтверджується факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», а також її належне оформлення. Слід зазначити, що відповідачу під час перевірки надавалися всі первинні документи на підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс».

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «СДМ-Сервіс», слід зазначити наступне.

ПП «СДМ-Сервіс» було поставлено тканину Корпорації «Елтекс», що підтверджується видатковою накладною № 83 від 17.01.2012 року на загальну суму 3 399, 98 гривень та видатковою накладною № 113 від 20.01.2012 року на загальну суму 24 649, 88 гривень.

Корпорація «Елтекс» частину тканини повернула, що підтверджується видатковою накладною (повернення) № Е-00000001 від 31.01.2012 року на загальну суму 8 499, 96 гривень та випискою по рахунку від 17.02.2012 року.

Корпорація «Елтекс» здійснила оплату тканини, що підтверджується виписками по рахунку від 24.01.2012 року та від 26.01.2012 року.

Таким чином, документально підтверджується факт здійснення господарської операції між Корпорацією «Елтекс» та ПП «СДМ-Сервіс», а також її належне оформлення. Слід зазначити, що позивачем відповідачу під час перевірки були надані всі первинні документи на підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача та ПП «СДМ-Сервіс».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Колорфлекс», слід зазначити наступне.

ТОВ «Колорфлекс» було поставлено Корпорації «Елтекс» продукцію (ніж, гілка, лінійка, шпулька, лапка), що підтверджується видатковою накладною № 721 від 20.07.2012 року на загальну суму 3 559, 20 гривень, в тому числі ПДВ 593, 20 гривень.

Корпорація «Елтекс» здійснила оплату продукції, що підтверджується випискою по рахунку від 05.07.2012 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства України ТОВ «Колорфлекс» була належним чином оформлена та передана позивачу податкова накладна № 28 від 05.07.2012 року на загальну суму 3 559, 20 гривень, в тому числі ПДВ 593, 20 гривень.

Таким чином, документально підтверджується факт здійснення господарської операції між Корпорацією «Елтекс» та ТОВ «Колорфлекс», а також її належне оформлення.

Слід звернути увагу, що відповідачу під час перевірки були надані всі первинні документи на підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача та ТОВ «Колорфлекс».

Отже, факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, прибутковими накладними, актами про списання товарно-матеріальних цінностей, товарними накладними, подорожними листами, банківськими виписками.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс» є нереальними.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача не були зареєстровані юридичними особами та не були платниками податків.

Водночас, суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, прибутковими накладними, актами про списання товарно-матеріальних цінностей, товарними накладними, подорожними листами, банківськими виписками тощо.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат у загальній сумі 411 315, 00 гривень.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з наведеного висновки відповідача були спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача, зокрема, останнім було надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання товарів у ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс». При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Корпорація «Елтекс» здійснює пошиття верхнього жіночого одягу. Для здійснення цієї діяльності Корпорація «Елтекс» закуповує тканину та іншу продукцію, необхідну для пошиття верхнього жіночого одягу, обслуговування обладнання для пошиття одягу та функціонування відповідних фабрик. З цією метою Корпорацією «Елтекс» було здійснено закупівлю тканини у ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс». У ТОВ «Колорфлекс» було придбано продукцію для обслуговування фабричних станків (голки, ножі, лінійки, шпульки).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що договори позивача та його контрагентів відповідали волі сторін та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме на придбання продукції для пошиття верхнього жіночого одягу з метою його подальшого продажу та отримання доходу Корпорацією «Елтекс».

Реальність здійснення господарських операцій також підтверджується наступним.

Тканина, отримана позивачем від ТОВ «Декос Альянс» 25.08.2011 року згідно з видатковою накладною № РН-0001346, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується прибутковою накладною № Е-00000542 від 25.08.2011 року.

Сировина зі складу поступила у виробництво, що підтверджується актами про списання товарно-матеріальних цінностей № Е-00000218, № Е-00000219, № Е-00000220 від 28.09.2011 року, № Е-0000217 від 30.09.2011 року. З такої сировини була вишита готова продукція, а саме пальто (моделі 1934, 328, 1932 та інші), що підтверджується цими ж актами.

Готова продукція була поставлена покупцю ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується товарними накладними № Е-00000931 від 07.10.2011 року та № Е-00001030 від 25.10.2011 року.

Перевезення тканини від ТОВ «Декос Альянс» здійснювалося транспортним засобом, що використовуються Корпорацією «Елтекс» на умовах оренди відповідно до договору № б/н 09.06.2011 року, що підтверджується подорожнім листом службового автомобіля серії ПЗС № 010446 від 22-26.08.2011 року.

Тканина, отримана Корпорацією «Елтекс» від ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» 05.09.2011 року згідно з накладною № 714, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується накладною № Е-00000626 від 05.09.2011 року.

Сировина зі складу поступила у виробництво, що підтверджується актами про списання товарно-матеріальних цінностей № Е-00000211 від 28.09.2011року, № Е-00000215 від 19.09.2011 року, № Е-00000234 від 10.10.2011 року, № Е-00000242 від 28.10.2011 року. З цієї сировини була пошита готова продукція, а саме штани (модель 8916), спідниця (модель 7909), жакет (моделі 5905, 5907 та інші), що підтверджується цими ж актами.

Готова продукція була поставлена покупцям ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується товарними накладними № Е-0000931 від 07.10.2011 року, № Е-00000600 від 22.08.2012 року, та ТОВ «Фасон ММ», що підтверджується видатковими накладними № Е-00000870 від 27.10.2011 року, № Е-1081 від 08.11.2011 року.

Тканина, отримана Корпорацією «Елтекс» від ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» 10.10.2011 року згідно з накладною № РН-0000839, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується прибутковою накладною № Е-00000700 від 10.10.2011 року.

Сировина зі складу поступила у виробництво, що підтверджується актами про списання товарно-матеріальних цінностей № Е-00000242 від 28.10.2011 року, № Е-0000245 від 18.11.2011 року, № Е-00000273 від 29.11.2011 року, № Е-00000294 від 12.12.2011 року. З цієї сировини була вишита готова продукція, а саме куртка (модель 4009), сукня (модель Т0942), блуза (модель Т 9959), жакет (модель 5907, 4937 та інші), що підтверджується цими ж актами.

Готова продукція була поставлена покупцям - ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується товарними накладними № Е-00000600 від 22.08.2012 року, № 1081 від 09.11.2011 року, № Е-00001188 від 14.12.2011 року, № Е-00000175 від 20.03.2012 року, та ТОВ «Фасон ММ», що підтверджується видатковою накладною № Е-00001100 від 17.11.2011 року.

Тканина, отримана Корпорацією «Елтекс» від ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» 16.11.2011 року згідно з накладною № РН-0000902, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується прибутковою накладною № Е-00000733 від 16.11.2011 року.

Сировина зі складу поступила у виробництво, що підтверджується актами про списання товарно-матеріальних цінностей № Е-00000140 від 30.05.2012 року, № Е-00000172 від 26.07.2012 року, № Е-00000173 від 21.07.2012 року. З неї була пошита готова продукція, а саме спідниця (модель 7078), штани (моделі 8111, 8157 та інші), що підтверджується цими ж актами.

Готова продукція була поставлена покупцю - ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується товарними накладними № Е-00000540 від 25.07.2012 року, № Е-00000600 від 22.08.2012 року.

Перевезення тканини від ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» здійснювалося транспортним засобом, що використовується Корпорацією «Елтекс» на умовах оренди відповідно до договору № б/н від 09.06.2011 року, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля серії ПЗС № 010451 від 05-09.09.2011 року, серії ПЗС № 010474 від 10-14.10.2011 року, серії ПЗС № 010487 від 14-19.11.2011 року.

Тканина, отримана Корпорацією «Елтекс» від ПП «СДМ-Сервіс» 17.01.2012 року згідно з видатковою накладною № 83, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується прибутковою накладною № Е-00000083 від 17.01.2012 року.

Тканина, отримана Корпорацією «Елтекс» від ПП «СДМ-Сервіс» 20.01.2012 року згідно з видатковою накладною № 113, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується прибутковою накладною № Е-00000084 від 20.01.2012 року.

Частину тканини було повернуто постачальнику, що підтверджується видатковою накладною (повернення) № Е-00000001 від 31.01.2012 року.

Сировина зі складу поступила у виробництво, що підтверджується актами про списання товарно-матеріальних цінностей № Е-00000012 від 20.02.2012 року, № Е-00000018 від 29.02.2012 року, № Е-00000027 від 29.02.2012 року, № Е-00000069 від 21.03.2012 року. З неї була пошита готова продукція, а саме куртка (моделі 4002, 4009), жакет (модель 5016, 5056 та інші), що підтверджується цими ж актами.

Готова продукція була поставлена покупцю - ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується товарними накладними № Е-00000267 від 04.04.2012 року, № Е-00000175 від 20.03.2012 року.

Перевезення тканини від ПП «СДМ-Сервіс» здійснювалося транспортним засобом, що використовується Корпорацією «Елтекс» на умовах оренди відповідно до договору № б/н від 09.06.2011 року, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля серії 05-ААС № 054827 від 16-20.01.2012 року, серії 05-ААС № 054834 від 30-31.01.2012 року.

Продукція, отримана Корпорацією «Елтекс» від ТОВ «Колорфлекс» 20.07.2012 року згідно з видатковою накладною № 721, була оприбуткована на склад підприємства, що підтверджується прибутковою накладною № Е-00000241/54 від 20.07.2012 року.

Продукція зі складу поступила у виробництво, що підтверджується актом про списання товарно-матеріальних цінностей № Е-00000064 від 31.08.2012 року та використана при пошитті одягу.

Перевезення продукції від ТОВ «Колорфлекс» здійснено безпосередньо постачальником на підприємство.

Крім того, на підприємстві позивача працює підприємством 6 найманих працівників, про що зазначено в Акті ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська № 291/226/33973700 від 31.01.2013 року.

Крім того, з Акту ДПІ у Печерському районі міста Києва № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 року, Акту ДПІ у Печерському районі міста Києва № 4851/22-8/35060241 від 13.11.2012 року, Акту ДПІ у Печерському районі міста Києва № 3135/22-9/30781741 від 16.08.2012 року та Акту ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська № 291/226/33973700 від 31.01.2013 року вбачається лише неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Корпорації «Елтекс». Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органами державної податкової служби було зроблено висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс», ТОВ «Колорфлекс» органами державної податкової служби не досліджувалось. Також не перевірявся факт реальності господарських операцій між Корпорацією «Елтекс» та ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс», ТОВ «Колорфлекс». Факт неможливості провести зустрічну звірку жодним чином не може вважатись підтвердженням відсутності здійснення господарських операцій.

Здійснення позивачем реальної господарської діяльності, що підтверджується договорами, первинними документами, свідчить про відсутність порушення вимог податкового законодавства.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс».

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реального характеру правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ПП «СДМ-Сервіс» та ТОВ «Колорфлекс», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від контрагентів, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані товари.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними правочинами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг згідно договорів, наявних в матеріалах справи, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту придбання товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та завищення податкового кредиту, з підстав відсутності реальності господарських операцій, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередні контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність, правочини є нереальними, відповідачем суду не надано, як і не надано витребуваних доказів згідно ухвали суду від 11.12.2013 року про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 року № 0004892201, від 13.11.2013 року № 0004932201 та від 13.11.2013 року № 0004912201.

3. Стягнути на користь Корпорації «Елтекс» понесені судові витрати в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.