Рішення

від 26.12.2013 по справі 907/1202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.2013 Справа № 907/1202/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс - К", м. Ужгород

До відповідача приватного підприємства "Проектпродсервіс", м. Ужгород

Про стягнення 23987,60 грн.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивача - Даруда Т.В., предст. по дов. від 12.12.2013 року;

від відповідача-не з"явився;

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 23987,60 грн., в т. ч. 20272,27 грн. основного боргу за поставлений товар, 1357,38 грн. пені, 330,73 грн. трьох відсотків річних та 2027,22 грн. штрафу

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві. Зазначив, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договором поставки товару № 15 від 09.04.13, накладними, розрахунком заборгованості та двохстороннім актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідач витребуваних судом документів не подав, в судове засідання двічі не з"явився, хоча і був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, тому справу вирішено за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіс - К" та приватним підприємством "Проектпродсервіс" укладено договір поставки товару № 15, за умовами якого постачальник(позивач) зобов"язався поставити покупцеві (відповідачу) в асортименті та за цінами, що вказані в накладних, товар, а покупець - прийняти і оплатити його в термін, обумовлений договором.

Відповідно до розділу 4 Договору, покупець зобов"язаний здійснювати розрахунки за отриманий по накладних товар протягом 7 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. Фактом поставки партії вважається дата, вказана в відповідній накладній (пункт 3.3 Договору).

На виконання вказаного договору відповідно до поданих суду видаткових накладних, позивач поставив відповідачу товар, за який останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 20272,27 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.13 по 30.09.13 відповідач визнав борг у вказаній сумі, однак, у зв"язку з непогашенням його в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою стягнення його в примусовому порядку.

Окрім того, пунктом 4.5 Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов"язання, на вимогу постачальника покупець зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 відсотків від простроченої суми в якості плати за користування чужими грошовими коштами та пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання. Тому, відповідно до додатків до позовної заяви позивачем нараховано також пеню в розмірі 1357,38 грн., 3 відсотки річних у розмірі 330,73 грн. та штраф - 2027,22 грн.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступним обгрунтуванням.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ст. 526) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 20272,27 грн. боргу належним чином доведена доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем в акті звірки визнана, але станом на день винесення рішення не погашена, а тому підлягає до задоволення.

Оскільки за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то, з врахуванням проплат відповідача та накладних, врахованих у додатку до позовної заяви, вона підлягає стягненню у розмірі, що в перерахунку становить 46,42 грн. на підставі ст. ст. 549, 551, 624 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України. В іншій частині пені належить відмовити.

Щодо нарахування позивачем 3 відсотків річних та штрафу у вигляді 10 відсотків від простроченої суми в якості плати за користування чужими грошовими коштами, то вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню наступним чином.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов"язання, на вимогу постачальника покупець зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 відсотків від простроченої суми в якості плати за користування чужими грошовими коштами. Статтею ж 625 Цивільного кодексу України визначено розмір відсотків від прострочення суми у випадку, якщо сторонами в договорі не визначено інший розмір відсотків. Оскільки вказаним пунктом сторони у спорі визначили такий розмір відсотків і він відповідно складає 10 % від простроченої суми, то, беручи до уваги накладні, зазначені у додатку 2 до позовної заяви, вимога про стягнення відсотків (10%) річних, підлягає до стягнення і в перерахунку складає 31,84 грн., в зв"язку з чим вимога про стягнення нарахованих 3 відсотків річних задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути 20350,53 грн., в т. ч. 20272,27 грн. основного боргу, 46,42 грн. пені та 31,84 грн. (10%) річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача належить покласти судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Проектпродсервіс" (88007 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Українська, 16, код 36943380) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс - К" (88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гвардійська, 26, код 33985559) суму 20350,53 грн.(двадцять тисяч триста п"ятдесят гривень 53 коп.), в т. ч. 20272,27 грн. основного боргу, 46,42 грн. пені і 31,84 грн. 10% річних та суму 1459,63грн. (одна тисяча чотириста п"ятдесят дев"ять гривень 63 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.01.2014р.

Суддя Л. С. Журавчак