Рішення

від 24.12.2013 по справі 911/4202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 911/4202/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши справу за позовом Прокурора м. Славутич Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області та Комунального підприємства «Фонд комунального майна» до приватного підприємства «Техпроменерго» про стягнення боргу, розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та зобов'язання вчинити дії,

Представники:

прокуратури: Біньковська А.В. (посв. №009568 від 15.10.2012);

позивача 1: не з'явились;

позивача 2: Миргородова Т.В. (дов. б/н від 22.11.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Прокурора м. Славутич Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області та Комунального підприємства «Фонд комунального майна» до приватного підприємства «Техпроменерго» про стягнення боргу, розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та додатковими угодами до нього, та договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 494/494-Е від 27.04.2012

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.11.2013.

Ухвалою від 26.11.2013 розгляд справи було відкладено на 10.12.2013.

Ухвалою від 10.12.2013 розгляд справи було відкладено на 24.12.2013.

В судовому засіданні 24.12.2013 суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивача-2. Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

27.04.2012 між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (орендодавець) та Приватним підприємством «Техпроменерго» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494, відповідно до п.п. 1.1.,1.2., договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною і знаходяться на балансі орендодавця. Адресою місцезнаходження майна є: Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 3, БПО «Люкс». Згодом, між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012, якими сторони змінювали умови останнього, зокрема розмір орендованої площі та вартість орендної плати, отже умови договору цитуються судом у їх кінцевій редакції, з урахуванням усіх додаткових угод, що були підписані сторонами та копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 1.3., 2.1. Орендована площа складає всього 198,11 кв.м. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту прийому передачі.

Відповідно до п.п. 4.1.1., 5.1.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендареві в оренду майно, згідно з даним договором по акту прийому-передачі. Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені даним договором.

Строк дії договору встановлено сторонами до 29.04.2015 (п. 7.1. договору).

Крім того, 27.04.2012 між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (орендодавець) та Приватним підприємством «Техпроменерго» (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 494/494-Е, відповідно до п. 1.2. якого орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію, зданих в оренду площ по договору оренди № 494 від 27.04.2012, а орендар відшкодовує витрати орендодавця на виконання вказаних робіт. До даного договору сторонами також було укладено низку додаткових угод, відповідно до яких сторонами змінювалась вартість послуг в залежності від зміни розміру орендованої площі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання за договором оренди, що підтверджується копіями актів прийому-передачі до договору та додаткових угод (копії наявні в матеріалах справи) та за договором про відшкодування витрат, що, зокрема, підтверджується відсутністю скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та додатковими угодами до нього, та договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 494/494-Е від 27.04.2012 та додатковими угодами до нього. У зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з вимогою стягнення боргу, розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та зобов'язання повернути майно.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача боргу за вказаними договорами у сумі 45292,64грн, 1124,57 грн пені та 252,74 грн 3% річних . З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення прокурора з позовом до суду заборгованість відповідача становила: 35508,39 грн - з орендних платежів, 9184,25 грн - з платежів за договором про відшкодуванням за період з травня 2013 по жовтень 2013, на що в позовній заяві посилається прокурор. Даний факт підтверджується бухгалтерським довідками, підписаними директором та головним бухгалтером, а також скріплені печаткою позивача-2 (копії в матеріалах справи), та не заперечується відповідачем. Тож, суд дійшов висновку, що сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачем-2 становить 44692,64 грн.

Крім того, у позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача 1124,57 грн пені та 252,74 грн 3% річних .

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором оренди передбачено пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати (п. 3.8. договору). Аналогічне положення міститься в п. 5.2. договору про відшкодування.

Отже, суд встановив що у позивача виникло право нарахування пені та 3% річних.

Як було встановлено судом, в процесі розгляду справи, відповідачем було здійснено погашення заборгованості відповідно до прибуткових касових ордерів, що були долучені до матеріалів справи, у сумі 46218,18 грн.

Крім того, 24.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача-2 про припинення провадження у зв'язку з повним погашенням відповідачем заборгованості.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки в процесі розгляду справи в суді відповідачем було повністю погашено суму основного боргу, а також сплачено суму нарахованих йому пені та 3% річних, суд вважає за необхідне припинити провадження в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, оскільки при складанні прохальної частини позовної заяви, прокуратурою до суми основного боргу було помилково включено 600 грн, що не є підтвердженою заборгованістю відповідача, суд вважає за необхідне в задоволенні даної вимоги відмовити.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та зобов'язання відповідача повернути позивачу-2 нежитлові приміщення БПО «Люкс» загальною площею 198кв.м., що розташована за адресою Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 3, БПО «Люкс», то 24.12.2013 року Прокурором м. Славутича Київської області та Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» було подано заяви про відмову від позову з якої вбачається, що прокурор та позивач на підставі п. 4, пп.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відмовляється від вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №494 від 27.04.2012 року вимоги про повернення майна та просить припинити провадження у справі.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (аналогічна правова позиція викладена у п. 4. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що дії Прокурора м. Славутича Київської області та Комунального підприємства «Фонд комунального майна» щодо відмови від позову у даній справі не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також перевіривши повноваження осіб, які підписали заяви про відмову від позову, на вчинення таких дій, суд дійшов висновку про прийняття відмови Прокурора м. Славутича Київської області та Комунального підприємства «Фонд комунального майна» від позову про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 року та повернення майна з підстав порушення умов договору щодо оплати за період з травня 2013 по жовтень 2013 та припинення провадження в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи ту обставину, що підставою позову стали неправомірні дії відповідача, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання з оплати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та додатковими угодами до нього, та договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 494/494-Е від 27.04.2012 та додатковими угодами до нього, що істотно порушило права позивача, а також те, що сплата заборгованості була здійснена у повному обсязі лише після порушення провадження у справі, суд вважає за необхідне стягнути суму судового збору з відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 600 грн боргу.

2. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача 44692,64 грн боргу, 1124,57 грн пені та 252,74 грн 3% річних.

3. Прийняти відмову Прокурора м. Славутича Київської області та Комунального підприємства «Фонд комунального майна» від позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та зобов'язання відповідача повернути позивачу-2 нежитлові приміщення БПО «Люкс» загальною площею 198 кв.м., що розташована за адресою Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 3, БПО «Люкс».

4. Припинити провадження в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 494 від 27.04.2012 та зобов'язання відповідача повернути позивачу-2 нежитлові приміщення БПО «Люкс» загальною площею 198кв.м., що розташована за адресою Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 3, БПО «Люкс».

5. Стягнути з приватного підприємства «Техпроменерго» (код ЄДРПОУ 30281171) в доход Державного бюджету України 1720,50 грн судового збору.

Суддя А.Ф. Черногуз