Ухвала

від 04.06.2013 по справі 9101/93490/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"04" червня 2013 р. справа № 2а/0470/15344/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р. у справі № 2а/0470/15344/11

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Сталь"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000522304 від 08.11.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13431,00 грн. (за основним платежем 12380,00 грн., за штрафними санкціями 1051,00 грн.) та № 0000512304 від 08.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16381,00 гривень (за основним платежем 15067,00 грн., за штрафними санкціями 1314,00 грн.).

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Суд виходив з того, що ТОВ «Гудвіл» надано позивачу транспортно-експедиційні послуги, а відсутність товарно-транспортної накладної не спростовує висновків суду про реальність господарських операцій, оскільки обов'язковість складання товарно-транспортної накладної не передбачено правилами податкового обліку як документа, що підтверджує факт переміщення (придбання, використання) товарно-матеріальних цінностей.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, постанову суду просив залишити без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р..

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 11.10.2011 р. № 3861/23-4/33563318, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п.п. 5.3.9.П.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), п. 138.2 п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього 15067,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 5250,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 5125,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 4692,00 грн.

- п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п 7,2.1, п.п 7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями які діяли в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 12380,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 4200,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 3700,00 грн., за березень 2011 року на суму 400,00 грн., за квітень 2011 року на суму 4080,00 грн.

На підставі акту перевірки №3861/23-4/33563318 від 11.10.2011 р. Державною додатковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522304 від 08.11.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання на суму 12380,00 грн. (штрафні санкції 1051,00 грн.), а також повідомлення-рішення № 0000512304 від 08.11.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання на суму 15067,00 (штрафні санкції 1314,00 гривень) (а.с. 29-30).

Суд першої інстанції встановив, що між ПП "Альфа-Сталь" та TOB "Гудвіл" укладено договори транспортно-експедиційного обслуговування від 31.12.2010 р. № 01/10Т та від 04.01.2011 р. № 02/11Т (далі - Договори). За умовами п.1.1. зазначених Договорів, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому у відповідності до умов даного договору транспортно-експедиційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

На виконання вказаних договорів № 01/10Т від 01.12.2010 та № 02/11T від 04.01.2011 за період з 01.12.2010 р. по 31.03.2010 р. TOB "Гудвіл" надано ПП "Альфа-Сталь" транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 49800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8300,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, якими оформлені господарські операції, а саме: договори транспортно-експедиційного обслуговування № 01/10Т від 01.12.2010 р. та № 02/11Т від 04.01.2011 р., акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки по рахункам позивача, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого зображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, слід зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо неналежного оформлення господарської операції. Так, за наданими документами неможливо встановити, якими транспортними засобами (в т.ч. державний номер), здійснено перевезення, кому вони належать, особу, яка здійснювала перевезення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податковий орган вірно дійшов висновку, що витрати, не підтверджені відповідними первинними документами, не можуть бути включені до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування (п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, використання, зокрема, послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є одною з підстав для формування податкового кредиту з ПДВ; тобто, у випадку, якщо не підтверджується реальне здійснення господарської операції, відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 9, 42,43), документальна позапланова виїзна перевірка здійснювалась відповідно до п. 75.1 ст. 75, п.78.4 ст. 78 та обставин, визначених п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 ПК України, в зв'язку з отриманням постанови по кримінальній справі № 330101-11 слідчого слідчої групи податкової міліції ДПА у Херсонській області - старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська майора податкової міліції Білова Р.О. від 04.05.2011 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Альфа-Сталь» (код 33563318) з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року».

Відповідно до п. 86.9. ст. 89 ПК України в редакції, яка діяла станом на час прийняття податкових повідомлень рішень - 08.11.2011 року, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, прийняття спірних податкових повідомлень рішень відповідачем є передчасним, з огляду на що вони не можуть вважатись такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно доведеності реальності господарських операцій є необґрунтованими. Разом з тим, судом першої інстанції не застосовані норми матеріального закону, а саме - п. 86.9. ст. 89 ПК України.

Відповідно до ч. 2. ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування судового рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки невірне застосування норм матеріального права не вплинуло на правильність судового рішення по суті, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р. у справі № 2а/0470/15344/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун