Постанова

від 24.12.2013 по справі 917/2260/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 року Справа № 917/2260/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представника заявника -Могили Р.С., ордер від 20.11.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна", м. Дніпропетровськ (вх. № 3696 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2013 року у справі № 917/2260/13

за заявою Підприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна", м. Дніпропетровськ

про вжитя запобіжних заходів

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про вжиття запобіжних заходів в порядку статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (ідентифікаційний код 33315248) в розмірі 57 0047,68 грн. на всіх поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс", які відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2013 року у справі № 917/2260/13 (суддя Іваницький О.Т.) відмовлено Підприємству з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Підприємство з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" із вказаною ухвалою не погодилось та подало на неї до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та задовольнити заяву про вжиття запобіжних заходів.

В обґрунтування апеляційної скарги Підприємство з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" посилається на те, що господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що заявником не було надано доказів порушення чи загрози порушення його прав, а обставинами, які це обґрунтовують можуть бути лише вчинені дії та події, а не припущення щодо подій, які можуть статися в майбутньому.

Апелянт вважає, що підстави для виття запобіжних заходів закон пов'язує лише з наявністю підстав вважати, що права особи порушені або існує реальна загроза їх порушення, тобто з обґрунтованими припущеннями, а не встановленими фактами.

Апелянт вказує на те, що він надав відповідні докази, з яких вбачається імовірність того, що грошові кошти на рахунках боржника ТОВ «Солі» плюс є його єдиним майном.

Також апелянт вказує на помилковість висновку господарського суду першої інстанції, що право на звернення до суду із заявою про вжиття запобіжних заходів можливе лише при неможливості подання позову, оскільки положеннями статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення із такою заявою не поставлено в залежність від можливості чи неможливості подати позов на час подання заяви.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи оскаржуваною ухвалою Підприємству з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" у задоволенні його заяви про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" в розмірі 57 0047,68 грн. на всіх поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс", які відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", господарський суд першої інстанції послався на наступне.

У заяві заявником вказано лише на те, що він має припущення що грошові кошти на банківських рахунках є єдиним майном ТОВ "Солі-Плюс", оскільки Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та ВДР речових прав на нерухоме майно РС ДМУЮ Дніпропетровської області відмовили адвокату у відповіді, щодо наявності майна у ТОВ "Солі-Плюс".

Заявником не подано доказів порушення чи загрози порушення його прав, оскільки не обґрунтовано неможливість в даний час подання позову, а тому заявник не довів наявності підстав для вжиття запобіжних заходів.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 43-1 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка має підстави вважати , що її права порушені чи існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду із заявою про вжиття передбачених статтею 43 -2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Відповідно до статі 43-3 Господарського процесуального кодексу України заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності; вид і суть запобіжного заходу; обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів ; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви ; підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.

Статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України серед запобіжних заходів передбачено накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

До майна, відповідно до положень статей 177, 190, 192 Цивільного кодексу України належать грошові кошти.

Частиною 6 статті 43-4 передбачено, що у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті , господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Виходячи з наведених норм, запобіжні заходи є превентивними заходами запобігання порушенню права, які спрямовані на забезпечення вимоги, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи реальності виконання судового рішення.

У п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 р. N 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" зазначається, що заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги.

У пункті 9 цього листа Вищий господарський суд України роз'яснив, що у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

Розумності, обгрутнованості і адекватності вимог заявника.

Наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною 3 статті 43-3 ГПК України

Імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України

Запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України заявник повинен навести обставини, з яких вбачається достатньо обґрунтоване припущення (імовірність ) наявності порушення його права чи реальної загрози такого порушення та надати відповідні докази в обґрунтування цих обставин .

Тому господарський суд першої інстанції неправильно зазначив, що обставинами, які обґрунтовують необхідність вжиття запобіжних заходів можуть бути лише вчинені дії та події, а не припущення щодо подій, які можуть статися в майбутньому.

Із заяви Підприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" вбачається, що ним було наведено обставини, з яких вбачається імовірність порушення його прав Товариством з обмеженою відповідальністю «Солі-плюс» .

Так, заявник вказує на те, що ним було поставлено ТОВ «Солі-плюс» продукцію за видатковими накладними на суму 661499, 9 грн. , яку було сплачено частково -на суму 91451,41 грн. , а несплаченою залишилась заборгованість на суму 570047,68 грн.При цьому заявник зазначає, що несплата заборгованості в сумі 570047, 68 грн. протягом 18 місяців порушує його право на отримання грошових коштів за поставлений товар.

Заявник зазначає, що у зв'язку з тривалим порушенням його прав (несплатою заборгованості понад 18 місяців) він зазнає протиправного обмеження у можливості користуватися власними грошовими коштами .

Як зазначає заявник, з метою накладення арешту на майно боржника-ТОВ «Солі-Плюс» його адвокатом були вжиті заходи щодо виявлення нерухомого майна та транспортних засобів ТОВ «Солі-Плюс»-надіслані відповідні адвокатські запити до РЕР ДАЇ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району, Полтавського бюро технічної інвентаризації ВДР речових прав та нерухоме майно РС ДМУЮ Дніпропетровської області.

Згідно з відповіддю РЕР ДАЇ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району за ТОВ «Солі -Плюс» не зареєстровано транспортних засобів.Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та ВДР речових прав на нерухоме майно РС ДМУЮ Дніпропетровської області відмовили адвокату заявника у наданні відповіді щодо наявності у ТОВ «Солі-Плюс» з тих підстав, що він не є особою, яка має право отримати таку інформацію.

Зважаючи на вказані відповіді на адвокатський запит, заявник вважає, що імовірно на даний час єдиним майном ТОВ «Солі-Плюс» є його грошові кошти.

На підтвердження вказаних обставин Підприємство з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" до заяви надало копії відповідних видаткових накладних, адвокатських запитів, відповідей РЕР ДАЇ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та ВДР речових прав на нерухоме майно РС ДМУЮ Дніпропетровської області.

Таким чином, заявник на виконання вимог статей 43-1, 43-3, 43-4 Господарського процесуального кодексу України в заяві зазначив обставини, які обґрунтовують необхідність вжиття запобіжного заходу, а саме обставини, з яких вбачається достатньо обґрунтоване припущення (імовірність) порушення його права на отримання грошових коштів за поставлений товар та надав відповідні докази на підтвердження цих обставин .

При цьому заявник обгрунтував розумність, адекватність обраного заходу, збалансованість при його застосуванні його інтересів та інтересів особи, щодо якої він просить їх вжити, зв'язок між обраним запобіжним заходом і можливим предметом позову.

Так,щодо розумності та адекватності обраного запобіжного заходу заявник зазначив, що порушення його прав триває понад вісімнадцять місяців, що обмежеє його в можливості використовувати власні грошові кошти.З метою накладення арешту на майно боржника заявником були вжиті всі необхідні заходи.

Щодо збалансованості інтересів заявника та особи, щодо якої він просить їх вжити заявник зазначив, що обраний ним захід передбачає накладення арешту на грошові кошти в межах заборгованості.

Щодо зв'язку між обраним запобіжним заходом та можливим предметом позовної вимоги заявник обгрунтовано вказав, що накладення арешту на грошові кошти передбачений статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України, а предметом позовної вимоги, яка буде ним подана є стягнення грошових коштів, а тому в разі задоволення позову виконання рішення суду, за звичайних умов, буде здійснено шляхом звернення стягнення на грошові кошти на поточних рахунках ТОВ "Солі-Плюс".

Щодо запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям запобіжного заходу прав та охоронюваних інтересів третіх осіб заявник обгрунтовано зазначив, що оскільки він просить накласти арешт на грошові кошти саме ТОВ "Солі Плюс", такий захід не призведе до порушення прав та охоронюваних інтересів третіх осіб.

При цьому колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно зазначив, що право на звернення до суду із заявою про вжиття запобіжних заходів можливе лише при неможливості подання позову, оскільки положеннями статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України та інших норм цього Кодексу право на звернення із такою заявою не поставлено в залежність від можливості чи неможливості подати позов на час подання заяви.

За таких обставин, колегія судів вважає, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Підприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (ідентифікаційний код 33315248) в розмірі 57 0047,68 грн. на всіх поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс", які відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль"

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 43-1, 43-2,43-4, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ст. 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2013 року у справі № 917/2260/13 скасувати.

Заяву Підприємства з іноземними інвестиціями "Іст Болт Україна" про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (ідентифікаційний код 33315248) в розмірі 57 0047,68 грн. на всіх поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс", які відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (ідентифікаційний код 33315248, місцезнаходження: 36003, м. Полтава, вул. Балакіна, буд. 67, кв.3) в розмірі 57 0047,68 грн. на всіх поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс", які відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 23.12.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Пушай В.І.